"Не буду розповідати, яких зусиль коштувало захистити культурну межу нашого міста від всеядства і палких, але не підкріплених професіоналізмом амбіцій вищезгаданого громадянина. Говорячи про професіоналізм, маю на увазі, в першу чергу, менеджерські навички та досвід у господарській сфері. Не кожен скрипаль може стати директором філармонії. Не кожен художник може стати директором музею, - ось мій головний аргумент", - написав він.
У грудні 2017 року Ройтбурд виграв конкурс на посаду директора музею, разом з тим, питання про його призначення приймалося профільною комісією облради. У конкурсному відборі взяли участь також директор музею Віталій Абрамов і краєзнавець Сергій Сєдих.
За день до голосування Одеської облради художник дав інтерв'ю DT.UA, в якому розповів про перетворення, які планував зробити на посаді директора музею.
Зокрема, Ройбурд планував провести ряд змін, які дозволили б музею стати майданчиком для сучасного мистецтва. "У тому вигляді, в якому музей знаходиться зараз, він не може бути майданчиком для сучасного мистецтва. Він може хіба що зробити заявку на те, щоб розвиватися далі як музей, що включає в себе сучасне мистецтво. Зрозуміло, планую активізувати придбання, в першу чергу - за рахунок пожертвувань і позабюджетних коштів, і зробити цей процес трохи більш осмисленим. Сьогодні в музеї багато робіт сучасних художників, чиє значення не переростає рамки локального, і не завжди ці автори гідні того, щоб бути представленими в музейній колекції. А от Олега Соколова в музеї немає, немає ні відеоарту, ні, наскільки я знаю, фотографії", - поділився художник.
Він також виступав за зміну періодизації експозиції: "те, що представлене в музеї мистецтво ділиться на "до 1917 року" і "після 1917 року" - анахронізм. Питання в тому, за яким принципом проводити періодизацію - за хронологічним чи стилістичним".
Читайте повністю інтерв'ю Марії Гудими з Олександром Ройтбурдом у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".