Центр національного спротиву сформулював чіткі інструкції протидії ворогу. Спецпризначенці Сил Спеціальних Операцій ЗСУ публікують практичні поради: як оборонятися у місті, як діяти, коли пропав мобільний зв'язок та інтернет, як повідомити про переміщення ворожої техніки або непомітно та безпечно її знищити, як завести та викрасти російський танк.
Для “непомітних месників” спецпризначенці підготували керівництво-методичку “Громадянський спротив на окупованих територіях” з рекомендаціями, якими може скористатися кожен українець. У ній розповідають про методи активного і пасивного опору населення, які можуть чинити навіть мешканці тимчасово зайнятих територій, де окупант намагається взяти під контроль владу і залякувати населення.
Спецпризначенці зазначають, що пасивний спротив є найбезпечнішим, при цьму може спонукати окупантів приймати помилкові рішення, гальмувати його діяльність. Наприклад, можна доброзичливо вказувати окупанту невірний напрямок дороги, холодно ставитися до агресорів та колаборантів, бойкотувати участь у заходах окупантів, залишати записки у поштові скриньки з погрозами на кшталт «за тобою скоро прийдуть».
Активний спротив має на меті завдати шкоди ресурсам та живій силі окупантів. Це можуть бути диверсії у будинках, на промислових підприємствах, вивід з ладу транспорту, комунікацій та ліній електропередач.
«Прості саботажі в побуті можуть проводити усі громадяни незалежно від віку чи статі. При цьому ви піддаєте себе мінімальному ризику розкриття чи травмування», - переконують спецпризначенці.
Зокрема, однаково цінним може бути прокол шини на армійській вантажівці окупантів, та псування партії тканини, що має надійти для виготовлення бронежилетів ворожим військам.
Також у збірці є рекомендації для чиновників, які обіймають керівні посади при адміністрації окупаційної влади, поліцейських, медиків, вчителів, начальників складів, священників і працівників паспортного столів.
При цьому всім радять мати алібі на час проведення спротиву, не обирати цілі неспіврозмірні з вашими можливостями і не вихвалятися про свої подвиги знайомим та своїм рідним.