Із широко заплющеними очима — Віднем сторічної давнини

Багато хто бачив розкішний і загадковий останній фільм Стенлі Кубрика «Із широко заплющеними очима». А от першоджерело, взяте за основу, відоме значно менше, принаймні сучасному читачеві. Хоча всі вихідні дані відкриті й те, що відомий фільм є «екранізацією повісті австрійського письменника Артура Шніцлера «Оповідання сну» (нім. Traumnovelle, 1925/1926)», зазначено на початку статті в основних Вікіпедіях, включно з українською. Ба більше, це не перша, а аж третя екранізація! Перша, від австрійських кінематографістів, під власною назвою «Оповідання сну» з’явилася на екранах іще 1969 року. Друга, від італійських, — «За крок до світанку» — 1989-го. Але тільки у Кубрика 1999-го вийшов справді успішний фільм.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Києві відбулася презентація книги "Україна XVIII століття в малюнках Йогана Генріха Мюнца" – фотрепортаж

Гадаю, прочитати першоджерело буде цікаво як фанатам Кубрика та/чи поціновувачам Ніколь Кідман і Тома Круза, так і людям, байдужим до кіно, але небайдужим до якісної європейської літератури. Адже автор коротенької новели (аж дивно, як із неї можна було розгорнути кінополотно на дві з половиною години?) — відома літературна постать свого часу.

Артур Шніцлер (15 травня 1862, Відень — 21 жовтня 1931, Відень) — прозаїк і насамперед драматург, яскравий представник «віденського імпресіонізму». Був сином віденського єврейського лікаря-ларинголога і сам працював лікарем упродовж майже 30 років життя, допоки повністю не присвятив себе драматургії та літературі. Захоплювався психоаналізом Зігмунда Фройда і теорією сіонізму Теодора Герцля, товаришував із відомими письменниками свого часу, зокрема Генріхом Манном і, що мало досліджено, — Іваном Франко. Входив до спільноти «Молодий Відень» (нім. Jung-Wien), яка наприкінці XIX століття збиралася в кав’ярні «Грінштайдль» і дотримувалася принципів віденського модерну в літературі. Після аншлюсу Австрії книжки Шніцлера знищували нацисти разом із виданнями Ремарка, Штефана Цвайга, Фройда, обох Маннів та інших.

«Оповіданню (або новелі) сну» пощастило бути виданим у наш час українською принаймні двічі, видавництвами «Фоліо» та «Піраміда», обидва рази разом із іншим твором — «Повернення Казанови». Їх і зараз можна знайти в інтернет-магазинах і — якщо ви є вищезгаданим поціновувачем містерії Кубрика — прочитати новелу на 100 невеличких сторінок як цікавий синопсис, де головний герой, віденський лікар із хитромудрим ім’ям Фрідолін (нью-йоркський лікар Білл у фільмі) вирушає в нічну подорож Віднем початку ХХ століття, сповнену пікантних пригод. (Новелу було опубліковано в 1925–1926 рр., але події в ній відбулися явно до Першої світової).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

З книжкою і автоматом

Як і кіношний Білл, Фрідолін від старого товариша-піаніста дізнається про таємниче товариство, що збирається в костюмах і масках у розкішній заміській віллі й розважається в компанії перших красунь міста, геть оголених, але також у масках. Від цього піаніста, який грає там наосліп, із пов’язкою на очах, дізнається й слово-пароль, яке в книзі не «Фіделіо», а «Данія» (що вражає головного героя, бо з цією країною у нього є власна потаємна історія — цілком у дусі фройдистських ігор підсвідомості). Далі розгортається практично те саме дійство, що й в екранізації, втім, із закінченням Стенлі Кубрик міг би закрутити ще сильніше. Повернувшись додому, Фрідолін розповідає чарівній дружині Альбертіні свої пригоди як сон. І у відповідь чує про не менш дивний і навіть дикий сон за його участю, який бачила віддана (чи не така вже й віддана) дружина. Втім, маска на ліжку, в якій головний герой побував на таємничому зібранні, що ледь не коштувало йому життя (і коштувало життя його невідомій заступниці), переводить начебто сон у реальність.

«— Кожен сон — не зовсім сон, — зітхнув тихо Фрідолін. Альбертіна взяла обома руками голову чоловіка й ніжно вклала собі на груди. — Тепер ми щасливо прокинулися, — мовила вона. — Надовго… «Назавжди», — хотів він додати, але ще не встиг й слова сказати, як Альбертіна приклала палець йому до вуст і прошепотіла, мов сама до себе: — Ніколи ні про що не питай», — такими словами закінчується «Подвійна новела» (перша, робоча назва твору), відома на наших теренах як «Царство снів». І здатна послугувати цікавим чтивом на вечір-два, що відволіче від страшної реальності. Приємного читання, цікавих снів!