Шостого вересня Григорій Гладій випускає в Національному театрі ім. І. Франка прем'єру вистави "Очищення", за твором фінської письменниці і драматурга Софі Оксанен. Ця історія - про жіночу долю в тоталітарних лещатах ХХ ст.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Олег Вергеліс. На його думку, у Гладія - напівміфічний статус.
"І ставлення до нього тут, у нас, забарвлене певним сентиментом, підкресленою шаною. Ось що означає, людина вчасно, ще 1989-го, поїхала за океан, у Канаду, і тепер із певної відстані та з іміджем українця-іноземця він інколи й сприймається як режисер-месія, котрий знає трохи більше, ніж ми, бо з відстані - все контрастніше", - зазначає оглядач.
"Очищення" - друга режисерська робота Гладія на основній сцені Київського Театру ім.І.Франка. Перша постановка, нагадаю, пов'язана з Богданом Ступкою - це 2004-й, "Істерія" Террі Джонсона (про Фройда і Далі в період коричневої чуми).
"Теперішня історія - також про тоталітарні часи. В центрі сюжету - естонка Аліїда, котра пережила пекло сталінських таборів, радянської маячні, історичні та духовні катаклізми. Принцип п'єси (вистави) - flashback, повернення в минуле", - підкреслює автор.
Докладніше читайте в матеріалі Олега Вергелиса "Григорій Гладій. Театр як flashback" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".