Дослідження: Бахтін присвоїв собі праці репресованих науковців

На думку швейцарських дослідників, Бахтін присвоїв собі чужі роботи, написані у 1930-ті роки репресованими вченими Павлом Медвєдєвим і Валентином Волошиновим, повідомляє «Наша газета».

«Дослідивши твори Бахтіна, Жан-Поль Бронкар перейнявся переконанням, що текстам радянського лінгвіста чогось бракувало, - прокоментував Крістіан Бота. - Зокрема, роботи, підписані Волошиновим, і решта праць Бахтіна різко відрізнялися. Ми просто вирішили ретельно зіставити ці тексти, а потім втягнулися у справжнє розслідування, і задумана спочатку стаття вилилася у книгу на 600 сторінок».

Розслідування тривало п'ять років. Женевські автори з'ясували, що Бахтін, Волошинов і Медвєдєв були друзями, проте їхні ідеологічні погляди дуже відрізнялися. Бахтін спочатку відстоював позиції релігійної боротьби в дусі буржуазної реакції, його колеги проповідували суто наукові доктрини. Важко повірити, що Бахтін міг опублікувати такі солідні твори в період з 1925 по 1929, адже навіть його біографи вказують на те, що з 20-х по 60-ті роки у нього тривав дослідний застій, і він нічого не опублікував за цей час.

Окрім цього існували й інші причини, через які Бахтін навряд чи міг опублікувати у 1920-ті роки зазначені праці. Вчений перебував у вельми скрутному матеріальному становищі, оскільки у грудні 1928 року був заарештований за звинуваченням у релігійній пропаганді і засуджений до покарання на Соловках. У грудні 1929 року його було звільнено з ув'язнення під домашній арешт. Через кілька місяців вийшла його знаменита праця про Достоєвського.

«На нашу думку, - пояснює ситуацію Жан-Поль Бронкар, - сталося наступне. Прагнучи допомогти другу і колезі відновити репутацію, що похитнулася в очах влади, Медвєдєв, що працював у той час у видавництві, де і вийшла праця про Достоєвського, і Волошинов, який присвятив знаменитому письменникові тему своєї дисертації, зібрали уривки текстів, розпочатих раніше Бахтіним, і зліпили з них цілісний твір. У 60-ті роки, коли перевидавався «бахтінський» Достоєвський, вчений не зміг внести до тексту будь-які серйозні поправки або доповнення - це мимоволі піднімає питання. У той переломний момент Бахтін і популяризатори його творчості стояли перед вибором: або визнати авторство інших текстів Медвєдєва і Волошинова, чия близькість з «Достоєвським» не могла не викликати подиву, або визнати, що перу не одного лише Бахтіна належать всі сторінки у його «Достоєвському», так само як і в інших його роботах».

Медведєва було розстріляно у 1938 році, а Волошинов помер від туберкульозу на два роки раніше. Правди дошукатися сьогодні досить важко. Дослідникам залишається будувати на дозвіллі здогадки. А у своїх припущеннях женевські фахівці йдуть далеко: «У 2003 році було опубліковано французьку працю Бахтіна «До філософії вчинку» («Pour une philosophie de l'acte»), яка вважається нібито першим рукописом вченого, - продовжив Жан-Поль Бронкар. - Це текст, в якому міститься філософська програма Бахтіна, - вельми посередній. Думки викладені незв'язно, а місцями і просто незрозуміло. Уявити неможливо, що та ж сама людина написала такі видатні твори, як «Марксизм і філософія мови» і «Формальний метод в літературі».

Важко з'ясувати, наскільки причетний сам Бахтін до цієї ситуації. «У той момент Бахтін вже був літньою хворою людиною, - зазначив Жан-Поль Бронкар. - Складно сказати, якою мірою він дав свою згоду на підтасовування фактів. Був він натхненником наклепу, чи його до цього підштовхнуло оточення, що передчувало тріумф?»

Зрештою женевських дослідників не так обурюють не стільки привабливі дії, що мали місце в Росії напередодні падіння радянської системи, скільки те, з якою готовністю і радістю Бахтіна підняли на щит західні вчені кола. «Ми просто приголомшені, з якою легкістю серйозні і компетентні, здавалося б, автори сприйняли те, що межує зі справжнім «інтерпретативним маренням», - сказав на закінчення Жан-Поль Бронкар. - І все ж ми нічого не вигадали. Весь матеріал, використаний у нашій книзі, вже років п'ятнадцять був доступний дослідникам. І тим не менше, це не завадило тим, хто побудував свою кар'єру на імені Бахтіна, продовжувати вірити у власні винаходи і систематично ігнорувати Медвєдєва і Волошинова, чиї заслуги варто сьогодні повністю реабілітувати».