Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Автор поетичних збірок "Над берегами вічної ріки", "Неповторність", "Сад нетанучих скульптур", роману у віршах "Маруся Чурай", поеми "Берестечко". 2010 року опублікувала перший прозовий роман "Записки українського самашедшого", що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
DT.UA зібрало найкращі цитати живого класика української літератури.
***
Бо хто за що, а ми за незалежність
Отож нам так і важко через те.
***
І все на світі треба пережити, бо кожен фініш - це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт...
***
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
***
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
***
Жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само.
***
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
***
Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.
***
Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.
***
Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що
***
Життя - така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?