Анна Ярославна, президент Макрон та інші офіційні особи

26 травня, напередодні Дня Києва, у столиці відкрився Третій міжнародний Anne de Kiev Fest. Образом і брендом форуму є молодша донька князя Ярослава Мудрого - Анна Ярославна. Через кілька днів саме Анна стала в міжнародному медійному просторі сенсаційною постаттю, об яку розбиваються списи президентів, істориків, блогерів. Вище керівництво України навіть заявило про спроби "викрасти" у нас княжну Анну Ярославну, прописавши її в російську історію.

Ще рік тому, на церемонії відкриття Другого Anne de Kiev Fest, посол Франції в Україні Ізабель Дюмон говорила про спільне коріння, спільність культур, а також відповідала на запитання: "А хто для вас Анна Ярославна? Чий вона історичний персонаж? Якій країні належить?" Пані Дюмон тоді відповіла: "З дитинства, вивчаючи історію в школі, французи знають ім'я Anne de Kiev. А в якій країні розміщений Київ - неважко подивитися на карті".

Є очевидні факти. Факти, що не потребують доказів. Столиця Франції - Париж, 2+2=4, енергія постійна, вогонь гарячий, вода мокра.

У здоровому суспільстві, зустрівши особу, котра стверджує щось протилежне, люди керуватимуться принципом розмаїття й терпимості. Всміхнуться у відповідь і побіжать далі у своїх справах. Можливо, не задовольнившись усмішкою, ця офіційна особа знайде ще одну схожу особу й організує групу анонімних заперечувальників очевидних законів природи.

Можливо, навіть група напише лист в Інститут Пастера. Інститут, можливо, навіть відповість, що це не лікується. Тоді офіційна особа вимагатиме очної зустрічі з керівництвом інституту. А його директор, пан Крістіан Брешо, поруч стояти не захоче й матиме рацію. Адже Інститут Пастера - приватний заклад і вільний самостійно вибирати собі опонентів.

Президент Франції Еммануель Макрон - державний службовець. Посадові обов'язки велять йому зустрічатися з різними людьми та офіційними особами. Проводити з ними прес-конференції, ручкатися.

Але вища властивість людини зі здорового суспільства - вислухавши альтернативний погляд на закони природи, співчутливо промовчати, не вплутуючись у полеміку про очевидні речі. Тільки так. "Сперечається або дурень, або негідник. Перший не знає, а сперечається, другий знає, але сперечається".

Чи читав пан Макрон "Сагу про відьмака" Анджея Сапковського - запитання риторичне. Але до зустрічі з потойбічним виявився готовим. Послухав від офіційної "особи" альтернативну версію бойні в Сирії та боротьби з терористичними угрупованнями Іраку, ніжну казку про квітучу ЛГБТ-спільноту і про її відсутність на Кавказі, вільну інтерпретацію Мінських угод, а також короткий курс початкової генеалогії та вступну лекцію з історії Франції. (Іспанію туди ж).

Макрон до "групи анонімних заперечувальників" не записався й залишився при своїй думці. З чарівною усмішкою. Здоровий президент здорового суспільства.

Анна Слов'янська, друга дружина короля Генріка І. Портрет Анни Ярославни на основі розписів, які знаходилися в монастирі святого Вікентія, м.Санліс, Франція

Ми - суспільство нездорове. Дружно кинулися в полеміку з офіційною "особою". Закидали її цитатами з "Вікіпедії", наукових і псевдонаукових праць. Підбадьорюючи одне одного та розштовхуючи безвізовими боками, стали агресивно переконувати френдів, френдес, тролів і ботів в очевидних для всіх речах.

І тут ключовий момент. Доки наше нездорове суспільство не перестане бути частиною території внутрішнього вживання відомої офіційної "особи", доки ми не засвоїмо, що столиця України - Київ, Анна - Київська, Володимир - хреститель Київської Русі, Ярослав - Київський князь, Дніпро впадає в Чорне море, 2+2=4, енергія постійна, вогонь гарячий, вода мокра, - ми на поправку не підемо.

На щастя, в "інститут Пастера" почнуть пускати з 11 червня. Голландський головлікар вирішив-таки нас виписати, і шанси на одужання в нашого суспільства непогані. Суспільство готове лікуватися й готове творити. На цьому тлі руйнування пам'ятників "окупаційного періоду" правочинне і, зважаючи на ситуацію И la guerre comme И la guerre, виправдане, оскільки дуже потужна підкіркова в'їдливість усім відомих символів.

Однак є альтернатива. Порятунок і відродження наших історичних символів. Радянська історіографія (а від неї й радукраїнська) трактувала Україну та українців як нескінченних лузерів і ущербних шароварних алкашів. Якщо й було в нас двійко гетьманів, то один зрадник, собака, христопродавець, клятвопорушник, "тать" і бусурман. Зібрався зі шведами-вражинами об'єднатися, прогресу захотів.

А другий, слава Богу РПЦ (МП), вчасно отямився, дав лупки проклятим ляхам, убив сина Андрія, з'їздив до Санкт-Петербурга по чобітки для нареченої, видав доньку Роксолану за турецького нехристя - і стрімголов у Переяслав. Там розумні бояри вправили йому мізки, навчили читати-писати, підсунули якісь папери, яких ніхто потім не бачив, - і вчинив він Диво об'єднання.

Ціле місто Переяслав-Хмельницький цим міфом годувалося довгі десятиліття, а тепер, на свій жах, виявило у центрі міста Михайлівський собор ХІ ст., ровесника Софії Київської. Служать там, звичайно, не українські панотці, але "какая разница", вони "двор в порядок привели".

Альтернатива для українців, як виявилося, початковий шлях - Вік Володимира. І найбільш для нас суб'єктивно цікаві й цікаві для досліджень - його княжі внучки. Анна Ярославна, Єлизавета Ярославна та Анастасія Ярославна.

Фреска на стіні собору св. Софії в Києві зображає дружину і доньок Ярослава Мудрого

Уже четвертий рік команда ентузіастів проводить Anne de Kiev Fest. Віддаючи перевагу створенню пам'ятників, а не їх руйнуванню, ми з друзями та творчими компаньйонами Костянтином Скритуцьким і вічним ентузіастом Франкофонії Іваном Рябчієм у липні 2015-го задумали подарувати Києву пам'ятник "головній внучці Володимира" - Анні Київській. Доньці Ярослава Мудрого та княгині Інгігерди.

Анні, яка стала Королевою Франції. Творчий порив спрямовувала в конструктивне русло легендарна київська правозахисниця Марина Соловйова.

Придумали зворушливий образ маленької дівчинки, зобразивши її перші кроки по святій київській землі. Кроки, які згодом почула Франція, кроки найвпливовішої жінки Європи XI ст.

На етапі популяризації ідеї звернулися в Національний заповідник "Софія Київська". Юна Анна саме тут приймала сватів і звідси згодом вирушила в далекий незвіданий шлях.

Ідея сподобалася директорці Софії Київської Нелі Куковальській. Адже тема останків Анниного батька - Ярослава Мудрого - для Софії Київської в пріоритеті, пошуки тривають. Нагадаю тільки, що після розкриття його саркофага в Софіївському соборі виявилося, що їх там немає...

Процес підготовки театралізованої презентації ідеї створення пам'ятника захопив, об'єднав багато чудових людей, які щиро підключилися до ініціативи: вийшов Перший міжнародний Anne De Kiev Fest.

Фестиваль виявився затребуваним. Тільки за один день його відвідали
10 тис. людей. І це - офіційна статистика: люди купували звичайні вхідні квитки в заповідник.

Віссю вже Другого фестивалю мистецтв Anne de Kiev Fest стало здійснення давньої мрії. Виконавчий директор Французького інституту в Україні Матьє Арден захопив ідеєю українського видання книжки знаменитого французького письменника і дослідника Філіппа Делорма "Анна Київська. Дружина Генріха I".

За підтримки літературних програм інституту, у видавництві "Лаурус" побачив світ французький бестселер. Як визнав Філіпп Делорм, українське видання вийшло кращим за французьке.

Ілюстрації Олега Грищенка, дизайн Олени Старанчук. За переклад книжки Іван Рябчій отримав престижну нагороду для українських франкофонів - премію програми "Сковорода".

Цей артбук "благословила" сама Анна Ярославна. Знайомство киян із виданням відбулося в Софійському соборі. Біля графіті, надряпаного юною рукою самої княжни перед від'їздом до Франції. Так через 10 століть автограф нашої Великої королеви зустрівся з книжкою про неї.

Анна Ярославна вивела своє ім'я на стіні під образом свого святого покровителя. Сподіваюся, фест заснував традицію демонстрації гостям собору цього неоціненного історичного артефакту.

Слід сказати, що фестиваль переслідують приємні дива, швидше за все, "від" Анни Ярославни. Чи не диво, що на Другому міжнародному Anne De Kiev Fest випадково, що називається, з'явився французький підприємець і меценат Бертран Кост. Ідея пам'ятника Анні в Києві так його захопила, що він дуже оперативно, за власний кошт не тільки профінансував виливку пам'ятника, а й (у кооперації з Фондом Кличка) провів повний благоустрій скверу на Львівській площі. Бертран захотів, щоб Анна Ярославна "прийшла" у новий, чистий простір.

Пам'ятник Анні Ярославні у Києві

І вона прийшла. Церемонія відкриття пам'ятника Анні Київській відбулася 10 листопада 2016 р. Пам'ятник відкривали діти - нинішні ровесники Анни. Сучасні й модерні українські діти, для яких "приналежність" великої прапрапрабабусі - не предмет дискусій. Діти, які знають, що столиця України - Київ, Володимир - хреститель Київської Русі, Ярослав - Київський князь, Дніпро впадає в Чорне море, 2+2=4, енергія постійна, вогонь гарячий, вода мокра, а Анна - Київська.

P.S. Під час відкриття Третього міжнародного Anne de Kiev Fest на Львівській площі, біля підніжжя пам'ятника Анні Київській, було закладено три клумби. Французьку, бельгійську та швейцарську. Запашний сорт білих троянд французького сорту Anne de Kiev висаджували посол Франції Ізабель Дюмон, посол Бельгії Люк Якобс, посол Швейцарії Гійом Шойрер. З ініціативи фестивалю та за підтримки київської влади тут буде засновано сквер Франкофонії. Про фестиваль - на сайті annafest.org або в групі facebook.com/annafest.kyiv.