Цензор як передчуття

Скандальні події у вітчизняному кінопрокаті наштовхують на припущення, що у структурі Міністерства культури і туризму діє повноцінний цензурний орган. Він називається «Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Мінкультури». Чинне законодавство наділило цю комісію повноваженнями, що дозволяють заборонити будь-який фільм (навіть шедевр) до показу на території України.

Про перенасиченість медіапростору різноманітним мотлохом сказано багато. Воювати за вигнання з українських екранів сексу, насильства (та інших чужих людській природі явищ) заходилися колишні охоронці морального спокою радянської людини та деякі їхні ідейні нащадки. Пострадянська авторитарна влада створила безліч можливостей для реалізації таких прагнень. Одна з них — існування різноманітних міністерських комісій, що мають не тільки регуляторні, але й суто цензурні повноваження. Конкретніше: тепер в Україні можна не лише обмежити демонстрацію певного фільму (для певної аудиторії), як це робиться у західному світі, а й взагалі заборонити цей фільм для прокату.

Першою жертвою стала стрічка «Техаська різанина бензопилкою». Невихід цієї стрічки в український прокат восени 2004 року залишився непоміченим, насамперед через незначну художню цінність фільму. Втім, уже тоді стало зрозуміло, що потрапляння фільму до прокату залежить суто від смакових уподобань комісії, хоча не менш брутальні, ніж «Різанина», фільми жахів виходили на екрани без жодних перешкод. Але експертна комісія перейнялася не тільки моральною, але й ідеологічною цнотою громадян. Як відомо, у серпні нинішнього року було відмовлено у видачі прокатного посвідчення стрічці «Країна мерців» майстра фільму жахів і невтомного критика американської цивілізації Джорджа Ромеро. Заборона «Країни мерців» видалася невипадковою. Фільм алегорично, але безкомпромісно критикує сучасний глобалістичний світоустрій, заснований на дискримінації та репресуванні різноманітних «інших». Підозрювати експертів у тому, що вони заборонили «Країну мерців» через неомарксистський підтекст, не випадає... Комісія, якій доручено визначати, що можуть, а що не можуть дивитися в кіно громадяни, зробила елементарний обивательський жест, який роблять батьки, забороняючи дитині дивитися страшний фільм. Наш глядач вважається нездатним зробити самостійний вибір, а «вимикати телевізор» дозволено особам, котрі, очевидно, не мають на те ані фахових, ані етичних підстав.

Згідно зі своїм статутом експертна комісія відмовляє у видачі прокатного посвідчення фільмам, які, зокрема, «можуть завдати шкоди моральному і фізичному вихованню, культурному розвиткові громадян», а також «фільми порнографічного характеру», фільми, що «пропагують війну, насильство, жорстокість», а також містять «посягання на права і свободи людини, здоров’я населення» тощо.

Чи варто нагадувати, що через сформульовані таким чином обмеження можна відмовити в прокаті будь-якому небажаному фільму? Адже для заборони достатньо простої більшості голосів. До складу комісії, зокрема, входять В.Корнієнко, В.Шевченко, І.Курус, психологи Л.Гриценок, Н.Максимова, М.Маркова, мистецтвознавці Т.Грущенко, О.Пашкова, кінознавці С.Тримбач, Л.Серебренікова, В.Войтенко та А.Шпилюк. Останні, правда, підписалися під відкритим листом з вимогою припинити цензуру в кінопрокаті, скасувавши право комісії на заборону фільмів. Лист, підписаний десятками культурологів, кінокритиків та кінодистриб’юторів було відправлено міністрам юстиції та культури і туризму, а також уповноваженій з прав людини та голові парламентського комітету з питань культури і духовності.

Єдиною реакцією Мінкультуризму на лист стало скликання ще однієї комісії, цього разу із залученням експертів Інституту психології ім.Костюка. Серед її висновків є й такі: «Попри те, що твір належить до жанру «фільм жахів», у ньому превалюють такі риси персонажів, як ницість, жорстокість, зрадливість. Прості моральні норми представлено спотворено. <…> Вважаємо за недоцільне демонструвати цей фільм в Україні». Залишимо на совісті експертів обивательські формулювання на кшталт «прості моральні норми».

Але наслідки скандалу з «Країною мерців» цим не обмежуються. Стало відомо, що дирекція кінотеатру «Жовтень» відклала на місяць прокат стрічки одного з найцікавіших режисерів сучасного кіно Майкла Вінтерботтома «Дев’ять пісень». Очевидно, через побоювання, що твір лідера європейського арт-гаузу цілком може потрапити під цензурний гриф «фільми порнографічного характеру»?

Тривала криза в українському інтелектуальному середовищі призвела до того, що межа між суспільними ролями «експерта» та «профана» зникла остаточно. Результат діяльності експертів простий: поки заборонятимуть стрічки Ромеро, Вінтерботтома (у перспективі — Кім Кі Дука, Цай Мін Ляна та Квентіна Тарантіно), наш глядач заповнюватиме зали кінотеатрів на голлівудських фільмах категорії «Г». А задоволені експерти сидітимуть у перших рядах і жуватимуть поп-корн…

Ураховуючи полемічну загостреність теми, «ДТ» пропонує фахівцям і безпосереднім учасникам цієї «історії» продовжити розмову…