ТРИ КОЛЬОРИ ЧАСУ

Нині стало модним розгадувати численні символи каменів, дерев, кавової гущі, снів. Ось і 20 лютого 2001 року в Палаці «Україна» столичній публіці буде надано рідкісну можливість розгадати символіку коштовних каменів у балеті уславленого американського хореографа Джорджа Баланчина «Коштовності» у виконанні блискучої трупи Маріїнського театру з Санкт-Петербурга. Генеральний спонсор гастролей — Кондитерська компанія «АВК».

Створюючи один з найкращих своїх балетів «Коштовності», Баланчин, судячи з усього, згадав чарівний ансамбль Петіпа зі «Сплячої красуні» Чайковського. За аналогією з варіаціями кольорів, створив розкішні «портрети» коштовних каменів — «Смарагди», «Рубіни», «Діаманти» (три частини балету). І вийшла певна дансантна симфонія. Зразок жанру, що культивується Баланчиним і поєднує симфонізм, лірику й дансантність. Але як у Моцарта та Бізе, лірика Баланчина — танцювальна.

«Коштовності» — балет про балет. Але передусім тут Баланчина приваблює не естетика, а символіка каменю. Він шукає таємне значення рубіна, смарагда, діаманта. Він переймається вірою в мудрість минулих часів. Тому «Коштовності» — найвишуканіший, найефектніший балет Баланчина.

Перша частина. «Смарагди»

З цим каменем пов’язана місячна тантрична магія, світ інтуїції, шлях у царство мертвих. Нерівномірність забарвлення смарагда відбилася в колірній гамі костюмів від блакитного, майже чорного, до блідо-русалкового. Лейтмотив «Смарагдів» — нестійкість. Трикутний малюнок мізансцен і динаміка швидких переміщень кордебалету створюють ефект таємничого «смарагдового» мерехтіння.

Друга частина. «Рубіни»

Марнославство рубіна й надмірність виплеску енергії поєднуються з підсвідомим прагненням до аскетизму найцарственішого кольору — «голубиної крові». Рубін, як твердять волхви, дає владу над людьми і збуджує навколо себе любовну пристрасть. А балерина за Баланчиним і є рубін — «червоний камінь». Її гострий танець — любовний клич. Ця частина, по суті, хореографічний мюзикл, балетна гумореска, і колорит у неї — не латинський, а латиноамериканський: апофеоз гнучкості, пристрасті. Цей танець схожий на розпалену спокусою азартну гру з великими ставками.

Третя частина. «Діаманти»

Діамант у мінералогії в Баланчина — знак спадковості й посвяти, небезпечний і абсолютний. «Це світло сонця, що згустилося в землі й охолоджене часом. …він грає всіма кольорами, але сам залишається прозорим, наче крапля води». У цієї частини немов немає початку. Вона виникає як фрагмент вічно плинного часу, як симфонічний концерт для очей.

До трьох частин балету Баланчин вибрав музику, яка видалася йому найбільш підходящою до магічного значення каменю та його кольору. І якщо підбити своєрідні підсумки «скупого лицаря», то вийде, що смарагди Форе — місячний імпресіонізм, гостра ескізність Стравінського — рубін і абсолютна гармонія Чайковського — діамант...

…Те, що в Америці давно стало класикою, для нас нині — справді актуальне мистецтво. Нашим артистам важче це танцювати, а глядачам сприймати, бо баланчинські балети приходять до нас вирваними з художнього контексту, що породив їх, без знання його біографії, творчості, поглядів. Але найголовніше враження, подароване «Коштовностями», — краса й досконалість. Тому випередимо гастролі Маріїнського театру з Санкт-Петербурга та прем’єру спектаклю «Коштовності» у постановці Баланчина в Києві словами, сказаними Стравинським про покійного Веберна: «він непохитно й наполегливо шліфував свої алмази, свої сліпучі алмази, про обробку яких у нього були такі досконалі знання»...