Точка зору

Дмитро ЧЕКАЛКІН:

— Робити дорогі шоу на кожному каналі український рекламний ринок поки що не готовий. Для цього потрібні достойні бюджети. Бо, наприклад, у Польщі або в Росії провідні канали мають по півмільярда доларів у обігу, щоб забезпечити достойне велике виробництво. А канал «Росія» користується ще й істотними державними дотаціями. У нас же занадто багато різних телепрограм, а для високоякісного їх виробництва грошей бракує. І якщо все-таки деякі вдалі шоу сьогодні створюються, то лише для того, щоб згодом заробити гроші на корпоративних заходах.

Візьміть будь-який успішний телепроект — «Танці з зірками», «Зоряний дует», «Перший мільйон». Це придбані західні формати. Те ж саме стосується й «Камеді Клаб». У Нью-Йорку сотні різних «клабів» зі столітньою історією!

Є, наприклад, щотижнева програма «Золотий гусак», яку ми зараз відновили на НТН. Вона займає певну теленішу. Звісно, це не шедевр. Але «маємо те, що маємо». Скільки грошей вкладається у проект, така й віддача, немає ж спонсорських вливань, аби створити яскравіше шоу. Проте ми самі в цій компанії одне одного підживлюємо енергією і нормально почуваємося.

Олександр ВОЛОДАРСЬКИЙ:

— До «Камеді Клабу» у мене своє ставлення. Вони вміють створювати піар навколо себе, чого бракує багатьом телевізійникам.

Телебачення настільки «заформачене», що несила терпіти. Ось якщо гарна комедія — це формат? Формат! Але більшість сучасних комедій не тягнуть навіть на рівні сценарію. Бо трапився тільки один артист талановитий, а на решту грошей не вистачило. Та все-таки я інколи бачу талановите, і це тішить. Те, що робить Зеленський, — добре. Жванецького завжди вирізняєш із загалу. У суспільстві професійних веселунів, коли щось читають, усі просто констатують: «Це смішно» (а самі при цьому залишаються серйозними). Колись у театрі Райкіна Михайло Мішин читав свою п’єсу, і всі реготали. А Аркадій Ісакович просто сказав: «Загалом, смішно...» Хоча, звісно, найсмішніше у нас сьогодні діється в політиці. Це і Савік Шустер. Це й новини. Це й Нестор Шуфрич. Це й наш головний комуніст Симоненко. Це й трансляції засідань Київради. Взагалі, Леоніду Михайловичу я б давно присвоїв звання «народного артиста України». Він цілком конкурентоспроможна особистість. І якби всіх цих хлопців зібрати, я б згадав молоді літа і написав би для них класний спектакль.

Аркадій ГАРЦМАН:

— Найвеселіша передача вітчизняного ТБ — виступи столичного мера. Ще є комічна програма «Свобода слова». Її учасники, самі цього не розуміючи, «роздягаються» за повною програмою. Це виглядає так, як коли збираються маргінали і кожен із серйозним виразом обличчя кричить про якусь справедливість. Тоді дуже доречно згадуються Ільф і Петров та їхній Остап Бендер, який каже: «Відновіть статус-кво!» А Шура Балаганов не зрозумів, що це таке, але за інтонацією здогадався.

А в нас нескінченно жартують на кожному каналі. І це вже нагадує дивакуватого гіпоманіяка, який не може не зубоскалити над будь-якою ситуацією і дістає всіх своїми пласкими жартами. Щойно вмикаю телевізор і бачу там «Криве дзеркало», то не можу цього всього ні бачити, ні чути.

У принципі, що таке «попса» в гуморі? Це коли гумор зачіпає людину на рівні лоскоту. А справжній — це максимально наближений до життя. Якщо за радянських часів кепкували над тещею й над сантех-ніком, то тепер усе нижче й нижче пояса. Гадаю, на сьогодні найкращий проект у своєму жанрі — це «95 квартал». Але й вони незабаром можуть набриднути, бо надто вже все заполітизовано.