Підтримати
Захисники "тарілки" дуже покладаються на нову владу.
Будівля Інституту науково-технічної експертизи та інформації (ІНТЕІ), один з корпусів якого має вигляд "літаючої тарілки", - по-своєму унікальний об'єкт у стилі радянського модернізму. Ця експериментальна споруда була розроблена і побудована із застосуванням найпередовіших технологій за проектом Флоріана Юр'єва 1971 року, тобто в часи, коли Радянський Союз змагався з Америкою в космічних досягненнях.
Архітектор Юр'єв любить уточнювати: його "тарілка" не літаюча, а злітаюча. Втім, це деталі. По суті ж з фасадного боку цієї споруди, за метрів десять над входом, справді ніби завис тарілкоподібний літаючий об'єкт, усередині якого - концертний зал з приголомшливою акустикою. Недарма за результатами експертної оцінки Архітектурного центру Відня, одного з провідних архітектурних музеїв світу, київська "Тарілка" - у списку найзначніших споруд в Україні, побудованих у період з 1955-го по 1991-й.
З неабиякою впевненістю можна припустити: пошарпана часом будівля радянської доби, що давно потребує ремонту, так тихо й трухлявіла і занепадала б і далі, якби 2017-го столична влада не вирішила віддати її частину в оренду приватній компанії на 20 років з правом автоматичної пролонгації і реконструкції. Це рішення стривожило небайдужу громадськість і особисто Флоріана Юр'єва, оскільки жодних гарантій, що забудовник проведе грамотну реставрацію і збереже єдиний у своєму роді фасад, не було надано. Невдовзі журналісти медіапроекту "Наші гроші" з'ясували, що кінцевим бенефіціаром цього договору про оренду є мільйонер і співвласник "Мандарин плаза" Вагіф Алієв, який уже побудував у Києві низку величезних торговельно-розважальних центрів.
Тоді ж стало зрозуміло, що інвестора "Тарілка" насамперед зацікавила не своїми естетичними особливостями, а місцем розташування: упритул до будинку Інституту розгорнувся будівельний майданчик, де згодом постане черговий торговельний мол.
Отак 2017-го почалася боротьба творця "Тарілки" та активістів проти спроб київської влади "розібратися" з цією будівлею раз і назавжди. Активісти час від часу влаштовували вуличні акції, намагаючись привернути увагу суспільства до пам'ятки радянського модернізму. Суспільство в абсолютній своїй більшості було зайняте важливішими справами, влада відмовчувалася, а будівельники продовжували робити свою справу.
Причому так і не ясно, чи враховували останні у своїй роботі не тільки технічні особливості майже 50-річної будівлі, поруч з якою рили котлован, а й течію підземних вод (у цьому місці протікає річка Либідь, що свого часу створило чимало труднощів будівельникам "Тарілки").
На нинішній конференції в Українському кризовому медіацентрі Флоріан Юр'єв, а також Олексій Биков і Слава Белбек, архітектори - члени ініціативної групи SaveKyivModernism, презентували авторський проект відновлення "Літаючої тарілки". Цей проект - результат волонтерства групи SaveKyivModernism, причому досить якісний. Його автори не тільки ретельно продумали, як провести реставрацію й облаштувати оновлене приміщення з максимальною користю для жителів Києва, а й прорахували бюджет, необхідний для реалізації такого проекту. Це не вперше, коли архітектори-активісти говорять про своє дітище на публіку, але зараз для цього є свіжий привід, вважають вони.
З самого початку зустрічі Флоріан Юр'єв і його колеги не приховували: вони покладають надії на нову владу, зокрема на нещодавно обраного президента В.Зеленського. Колишня ж влада, що працювала після Революції Гідності донедавна, за словами Юр'єва, продемонструвала свою повну незацікавленість у збереженні "Тарілки". У цьому відомий архітектор убачає незацікавленість колишньої влади не тільки в збереженні архітектурної спадщини, а й ширше - у науково-технічному прогресі.
Незважаючи на всі спроби активістів донести до чиновників різного рівня (включаючи міністра освіти Л.Гриневич, оскільки будівля ІНТЕІ перебуває на балансі саме цього відомства) інформацію про те, чому важливо зберегти цей об'єкт у його початковому вигляді, а не погоджуватися на перетворення його на частину майбутнього торговельно-розважального центру, досі немає жодної впевненості, що забудовник врахує ці прохання. Флоріан Юр'єв розповів, що неодноразово звертався з відкритими листами до керівництва країни, а також виступав у парламенті. З такими ж зверненнями виступали члени творчих спілок (Спілки музикантів і Спілки архітекторів), а також особисто президент НАНУ академік Б.Патон. Відповіді на ці листи не надійшло.
Були й зустрічі безпосередньо з Вагіфом Алієвим. З ним обговорили перспективу перетворити "Тарілку" на елемент парадного входу в майбутній торговельний центр. Пан Алієв відхрестився від цієї ідеї, як і від ідеї влаштувати в "Тарілці" ігровий зал (для чого планувалося знищити амфітеатр, спроектований Юр'євим).
Інвестор похвалив проект ентузіастів-архітекторів і пообіцяв не чіпати "Тарілку", а лише провести капітальний ремонт у частині будівлі, що залишилася за ІНТЕІ, й облаштувати там згодом Музей науки. Однак остаточного проекту, за яким і зараз ведуться будівельні роботи по сусідству з "Тарілкою", так поки що ніхто й не бачив, і це змушує засумніватися в прозорості намірів співвласника "Мандарин плаза".
На початку 1960-х Флоріан Юр'єв працював над ідеєю "синтезу мистецтв", що передбачав вплив на сприйняття звуку за допомогою особливої передачі світла. Ці експериментальні пошуки українського архітектора-новатора знайшли своє втілення в проекті "Тарілки". В основі будівлі розмістили залізобетонну лінзу з металевим куполом, що дозволило створити досконалу акустику в залі, який за формою нагадує сферу. Згодом українські музиканти не раз підтверджували: другого такого приміщення, яке б так точно відповідало вимогам акустики, в Україні немає.
Юр'єв планував улаштувати тут світломузичний театр, але вповні реалізувати свій задум через контроль радянської пропаганди так і не зміг. В основі авторського проекту відновлення "Літаючої тарілки", який був представлений на нещодавній прес-конференції, - прагнення максимально зберегти початковий проект, його концепцію і новаторський дух. Архітектори не згодні з тим, що все, що було створене в радянські часи, підлягає скасуванню. Навпаки, на їхню думку, Україні дуже бракує практики дбайливого ставлення до своєї спадщини, уміння її цінувати і включати в сучасний культурний контекст.
Що конкретно пропонують творці проекту відновлення "Літаючої тарілки"? Насамперед прибрати весь візуальний шум (численні рекламні борди, різноманітні "малі архітектурні форми", стихійні парковки і т.д.), у якому нині губиться навіть така далеко не мініатюрна будівля, як Інститут науково-технічної інформації. Крім цього, проектувальники продумали оновлену систему зонування, як того вимагає сучасне будівництво об'єктів громадського користування. Тут може розміститися і виставковий зал, і приміщення для проведення лекцій, і кафе, і зона, де публіка зможе перепочити під час антракту. Проект передбачає таку реконструкцію концертного залу, розташованого безпосередньо в "Тарілці", яка дозволить нарешті повною мірою втілити давню ідею Флоріана Юр'єва про світломузичний театр. Однодумці архітектора-експериментатора двома руками підтримують і ідею створення тут науково-технічного центру для молоді.
Здавалося б, що ще потрібно? Одна дрібниця, без якої ці прекрасні плани так і залишаться на папері. На цей час немає жодного офіційного підтвердження від київської влади, що стосовно "Тарілки" буде реалізовано саме проект реставрації. І як результат - немає впевненості, що метою інвестора є не перетворення цієї унікальної будівлі на ефектний декоративний елемент чергової плази, а збереження її як самодостатньої пам'ятки архітектурного модернізму.
Тож чи реально в принципі зберегти "Тарілку"? "Так, якщо буде підтримка небайдужих громадян", - переконаний Флоріан Юр'єв.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google