Світлана Поваляєва. «Замість крові», видавництво «Фоліо»

Після виходу книг «Ексгумація міста» та «Орігамі-блюз», які могли шокувати деяких читачів, світ побачив ще одне «дітище» Поваляєвої. Ця книга, загалом, не менш шокуюча.

Йдеться про кохання, якщо це можна так назвати, і про вічні пошуки себе. У результаті отримали коктейль психо з колоритним молодіжним сленгом, матюками і русизмами.

Головні герої — хлопець Дред, дівчисько Джанніс, із якими пов’язано багато подій. Дред і його друзі-неформали постійно встряють у різні халепи. Втім, сюжетну лінію простежити не так вже й просто. За формою вона більше схожа на зібрання окремих історій, іноді просто ілюзій, на «розгортання душі».

Як сказала сама Поваляєва, «Замість крові» — це чорна пам’ятка контркультурним угрупованням Києва періоду розпаду Радянського Союзу і ранньої незалежної України. Сумна, навіть у чомусь жахлива картина з життя молоді початку — середини 90-х років. Коли дуже популярною була тема «Чи легко бути молодим» — про це писали статті й книжки, знімали кіно. А герої (або не-герої) йшли своїми шляхами до свободи і часом знаходили її в наркотиках. Однак не все так просто й однобоко, запевняє автор, — за цією «картинкою із життя субкультурки» ховається інший, глибший зміст.

Можливо, читач, наділений буйною фантазією, розбереться що до чого. А як трапиться хтось, здатний сприймати все без винятку буквально, то хоч нажахається досхочу.