СХІДНИЙ І ЗАХІДНИЙ ПОЛЮСИ МИСЛЕННЯ

Протягом останнього століття психологи та фізіологи домоглися значного прогресу в розумінні механізмів, завдяки яким людина сприймає навколишню дійсність, осмислює її і виробляє власне до неї ставлення. Хоча недавній експеримент американських учених засвідчив, що це твердження справедливе лише стосовно представників західних цивілізацій і не стосується механізмів розумових процесів людини східної.

Звісно, про існування величезної різниці у світосприйнятті на Заході та Сході вчені знали давно. Проте пояснювали її існування передусім культурними розбіжностями. Саме ці розбіжності й зумовлювали різницю в тому, ЩО представники Сходу й Заходу думали про навколишній світ. Однак те, ЯК вони це робили, мало збігатися до дрібниць. Глобальна стратегія логічних побудов, основні категорії логіки, пошук причинно-наслідкових зв’язків — весь цей логічний інструментарій, імовірно, властивий людині, незалежно від її виховання й середовища проживання.

Щоб перевірити істинність цього припущення, група соціальних психологів із Мічиганського університету під керівництвом Річарда Нісбета розробила цілу серію лабораторних експериментів. І в перших же дослідах було отримано дуже цікаві результати. Так, наприклад, студентам-випускникам японських і американських університетів запропонували в довільній формі описати свої враження від перегляду сцен із життя мешканців підводного світу. Практично всі японські студенти відштовхувалися від опису «знімального майданчика» і лише потім переходили до мешканців підводного світу. Увага ж американців одразу була прикута до найбільшого і найшвидшого об’єкта, за рухами якого вони й стежили. Крім того, в описах, зроблених японськими студентами, в середньому містилося на 70 відсотків більше деталей, аніж змогли виявити американці, й удвічі більше описів стосунків між живими та неживими предметами. На думку психологів, концентрація уваги американців на найбільшій рибині відбиває їхнє постійне занепокоєння матеріальними стимулами, тоді як сприйняття японців виявляється духовно багатшим.

Інші експерименти, в яких американцям і японцям пропонувалося інтерпретувати події, які відбуваються в соціальному середовищі, засвідчили, що японці набагато легше і швидше визначають, яким чином ситуаційні характеристики впливають на поведінку людей. Американці ж віддають перевагу відштовхуванню від індивідуальних характеристик своїх «героїв». Крім того, американці занадто великого значення надають словам, аж до впевненості, що політики самі вірять у те, що говорять своїм виборцям. Японці ж узагалі вважають за краще не покладатися на чиїсь слова, тим більше на твердження професійних політиків та інших маніпуляторів громадською свідомістю. До того ж японці, на відміну від американців, охочіше покладаються на власний досвід, ніж на абстрактну логіку і проявляють значно більше толерантності стосовно будь-яких протиріч, виявлених у навколишньому світі. Вони досить безболісно визнають, що їхнє уявлення може бути неповним або навіть геть перекрученим, тоді як американці в аналогічній ситуації віддають перевагу спростуванню самих фактів, які не вписуються в їхні логічні побудови.

Серію контрольних експериментів проведено також у країнах Західної Європи та Східної Азії. Отримані при цьому результати засвідчили, що спосіб мислення справді має східну та західну «орієнтацію». Щоправда, він не фіксується на генетичному рівні, бо американці і європейці азійського походження, котрі народилися й виросли на Заході, думають, швидше, «по-західному», ніж «по-східному».

Дослідники не ставили перед собою мету довести, що котрийсь зі способів мислення кращий за інший. Отримані результати широко обговорювалися на недавній щорічній конференції Американської асоціації психологів і незабаром будуть опубліковані в журналі Psychological Review. Цікаво, як було б поставлено досліди і яким чином було б інтерпретовано отримані результати, якби такі дослідження проводили японці?