Серія «Путівники». Видавництво «Грані-Т»

15 травня, 2009, 12:42 Роздрукувати Bипуск № 17, 15 травня-22 травня 2009р.
Автор
Статті авторів Всі статті автора Всі автори
Відправити
Відправити

Незабаром їх буде вже десять. Ошатні, з відповідними картосхемами та фотографіями, інформаційно н...

Автор
Статті авторів Всі статті автора Всі автори

Незабаром їх буде вже десять. Ошатні, з відповідними картосхемами та фотографіями, інформаційно насичені, з пропозицією випробуваних, а часто й нестандартних маршрутів, ці видання знадобляться всім, хто, подорожуючи, відкриває рідну землю. Їх­ній формат зручний тим, що такі брошури не обтяжливі в дорозі: потребу постійно користуватися ними передбачено. Існує вже чимало різних путівників, але завеликий формат і вага багатьох із них заважає взяти їх до наплічника. Втім, серія від «Грані-Т» розрахована передусім для тих, хто подорожує власним автомобілем. А що робити таким, як я, приміром, котра покладається на свої ноги та громадський транспорт? Робити те саме: брати в дорогу путівник! Тим більше що картосхеми в них вельми докладні, а отже, допоможуть зорієнтуватися в напрямках. А що конкретно можна побачити там або там, автори буклетів розповідають стисло, акцентуючи увагу на головному, підкріплюючи тексти фотографіями.

«10 маршрутів вихідного дня навколо Києва», «5 шляхів зі Львова», «44 дерев’яні храми Львівщини», «3 шляхи Закарпаттям», «2 береги Збру­ча», «12 маршрутів Київщиною», «55 дерев’яних храмів Закарпаття» — отака розкіш для охочих мандрувати. І це ще не все…

Особисто я люблю сама складати для себе маршрути: за роки таких аматорських подорожей їх набралося чимало. Але тепер шкодую, що раніше не мала таких путівників: виявляється, багато чого не знала, а отже, буваючи в тих чи тих місцях, проґавила якісь цікаві речі, об’єкти... Але, як тепер бачу, якби навіть мандрувала дванадцять місяців на рік, однак не встиг­ла б побувати скрізь, куди запрошують путівники!

От хоча б моя рідна Київщина (між іншим, своє, те, що «під боком», завжди знаєш гірше, ніж те, що далі…). Ті дванадцять маршрутів, які пропонують автори Роман Маленков та Олег Година, сповнені (гадаю, не тільки для мене) стількох відкриттів, що просто голова обертом! До речі, особливо тішить те, що видавництво залучило до створення серії не тільки відомих авторів, таких як Дмитро Малаков і Михайло Сирохман, а й молодих, завзятих (приміром, назва­них вище), а ще — Дмитра Антонюка та Олену Крушин­ську (котра, до речі, створила інтернет-портал і фотокаталог дерев’яних храмів України).

Мушу зізнатися: з особливою увагою читала про міс­ця, де вже побувала. Упіз­наваність — іще один привід для сентименту. Все-таки недарма стільки пройшла пішки від центру Сваляви на присілок Бистрий — до унікальної церкви Святого Архангела Михаїла. Лемківський дерев’яний храм із високою вежею, що має барокове завершення, — вишукана краса, майже не спотворена людьми й часом. Коли бачиш дерев’яні храми, неоковирно вкриті оцинкованим залізом, пофарбовані, бере розпач. Так, дерево — нетривкий і легкозаймистий матеріал, але ж у Норвегії на кожному кроці можна бачити церкви Х—ХІ століть…

Це так, до слова. Оптимістична нота — подяка видавництву за вчасну й професійну роботу. Нас лякають кризою, але вона нас не застане: ми будемо в дорозі. Мандруватимемо!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК