САТИРА В СТИЛІ «ФЛЕШ»

В Україні завжди були негаразди з політичною сатирою. Її невдачі найперше впиралися в невміння наших можновладців сміятися не тільки над суперниками, але й над собою. Та несподівано з’явився проект, що обіцяє заповнити цей порожній простір незаанґажованим, дотепним та популярним продуктом. Йдеться про «Сім’ю Грищенків» — анімаційний серіал нового покоління, до роботи над яким залучено Степана Коваля (автора улюбленого глядачами та фестивалями «Трамваю № 9»), Віктора Шендеровича, московського письменника-сатирика, натхненника відомого усім проекту «Куклы», Яна Таксюру та Олександра Володарського, відомих українських гумористів.

Флеш-анімація стала одним із феноменів, породженим наступом новітньої техніки на кінематограф. Залишилось мало користувачів Інтернету (та й взагалі комп’ютеру), не знайомих із мультиками «Масяня» російського аніматора Олега Куваєва. Сьогодні Інтернет буквально завалює нас комп’ютерними мультфільмами в техніці флеш. Автори першої масштабної української флеш-анімації «Сім’я Грищенків» вирішили одним проектом вбити двох зайців: створити конкурентоспроможний комп’ютерний мультфільм, що водночас іронічно коментував би поточні політичні події в Україні.

«Сім’я Грищенків» задумувалася як живий зріз українського суспільства. Кожен її член відповідає певному стереотипному образові сучасного українця. Націонал-патріотичний батько, дідусь-сталініст, цілком пофігістичні діти та інші мешканці їхньої спільної хати живуть під одним дахом. Сюжетом кожної серії служать їхні чвари між собою та з сусідами іззовні, в яких алеґорично (а то й напряму) обігрується вітчизняна політика. Художній керівник «Сім’ї Грищенків» Віктор Шендерович пообіцяв на презентації в Палаці «Україна», що сценаристи Ян Таксюр та Олександр Володарський не відчуватимуть жодного тиску з боку замовника щодо тих чи інших політичних симпатій та антипатій. Проект має стати явищем соціального, а не політичного життя в Україні. На відміну від «Ляльок», де об’єктом сатири були політики, «Сім’я Грищенків» пропонує глядачам посміятися над так званим електоратом, тобто над самими собою. Сам Шендерович відмовився іронізувати над українською політикою (оскільки він тут, за його словами, гість), беручи участь у проекті на рівні концепції та контролю «якості гумору». «Ми домовилися з нашими роботодавцями: жодних побажань на кшталт «ось тут пом’якше, а он там жорсткіше» не може бути ніколи.

—Я дуже задоволений, що у цьому питанні наші інтереси збігаються, — розповів Шендерович, — сподіваюсь, що це буде направду суспільний проект, цікавий насамперед користувачам Інтернету». «Сім’я Грищенків» буде розповсюджуватись через інтернет-видання ForUm, також ведуться переговори про демонстрацію по одному з українських телеканалів. Трихвилинна серія має з’являтися щотижня.

Щодо самого мультфільму, у прихильників української анімації є всі підстави радіти. Живі, симпатичні персонажі, намальовані зі смаком та любов’ю, мають шанс стати народними улюбленцями незгірш від «Масяні». Хоча для того, аби конкурувати з суперпопулярною російською панянкою, творцям серіалу доведеться звернути гори: щотижня робити щось нове, гостре, професійне та водночас неодноманітне. Надії української анімації Степану Ковалю доведеться пройти вишкіл жорсткою замовною працею. Хоча сам Коваль не вважає, що така діяльність заглушить його авторські плани в анімаційному кіно. До того ж тепер є гарантії, що надзвичайно перспективний молодий аніматор залишиться у Києві — адже запрошення з-за кордону надходять йому вже давно. «Для мене це перше знайомство з флеш-анімацією, тому мені це цікаво, — говорить Степан Коваль. — А взагалі анімація — моє ремесло, і треба це підтримувати, щоб робити авторські фільми. Іншого шляху для розвитку не бачу. Перші серії «Сім’ї Грищенків» — це дерев’яний макет літака, який потім може полетіти». Творчим партнером Степана Коваля в створенні цього «літака» є режисер-аніматор Адріан Сахалтуєв.

Організатори проекту компанія «Суспільний діалог» та інтернет-газета «ForUm» зробили ставку на якість — імена авторів серіалу, може, й не забезпечать автоматичний успіх, але дають впевненість у результаті. На презентації проекту голова «Суспільного діалогу» Олександр Семченко заявив, що метою їхньої компанії є налагодження діалогу між різними соціальними групами. А оскільки ніщо так не сприяє порозумінню, як добрий гумор, підтримка цього мультфільму входить у прямі обов’язки «Суспільного діалогу». На питання журналістів про реальний зміст цих порожніх фраз та натяки на близькість спонсорів мультфільму до донецьких фінансово-політичних угруповань всі, включаючи творчу групу, знову заговорили про принципову ідеологічну відстороненість серіалу. Та навіть слова Шендеровича про те, що творці фільму включені до соціального, а не політичного інтересу, не переконали скептиків. На доведення своєї моральної чистоти автори витратили майже половину презентації, але єдине, що може довести політичну незаанґажованість серіалу — це сам серіал. Зараз принаймні важко уявити, що симпатичні та безневинні Грищенки займуться брудним компроматом. Якщо «Сім’я Грищенків» пройде випробування виборами та не сповзе до чергової «мочіловки», це буде ознакою нової політичної культури в Україні.