«ПІД ВОЛОДИМИРОМ ХРЕСТИТЕЛЕМ»

Останнім часом Київ вражає шаленими будівничими та перебудівничими проектами. Шаленими — позаяк передбачають вони брутальне втручання в історичну частину міста і становлять пряму загрозу збереженню унікальних історичних архітектурних пам’яток.

Влітку ошелешила звістка про наміри міської влади зрубати тополі на бульварі Шевченка, аби його розширити для потоків транспорту, невдовзі виявилось, що за високим парканом біля святої Софії вирує масштабне будівництво фітнес-центру, трохи згодом забило на сполох керівництво Києво-Печерської лаври, на території якої несподівано для себе теж виявило будівництво ресторану. Міська влада зазіхає на найсвятіші місця Києва. Відстояти бульвар Шевченка, на щастя, вдалось. Але й досі, попри втручання Президента, остаточно не припинено будівництво горезвісного фітнес-центру, та й з шинком у Лаврі остаточної крапки не поставлено.

Аж раптом у ЗМІ просочилась інформація, що невдовзі на схилах Дніпра — на Володимирській гірці, між пам’ятником святому Володимиру Хрестителю та колоною Магдебурзького права буде зведено готель європейського рівня. Дозвіл на будівництво готелю отримала відома фірма ЕТРЕКС (пам’ятаєте численні заправки ТІКО?). Про цю нову будівничу ініціативу аноніми зсередини самої фірми-інвестора поінформували відому захисницю архітектурної автентичності Києва професора архітектури Національної академії мистецтв України, голову ради Клубу естетичної непокори пані Ларису СКОРИК. Вони переслали факсом їй документи, які підтверджують цей дозвіл. Пані Лариса обурена: «Хочу нагадати київським можновладцям, що статус дніпрових схилів як охоронної зони визначено давно — постановою №920 Київради, що була прийнята ще 1979 року, в якій визначені всі охоронні зони, заборонені для будівництва. І її ніхто, крім Київради, не має права відмінити. Зараз ця постанова брутально порушується, що по суті є криміналом.

Крім того, є рішення Кабінету міністрів про заповідники, яке передбачає обов’язкове узгодження з Кабміном будь-якого будівництва в охоронних зонах столиці.

Небайдужа до цієї проблеми і міжнародна громадськість. Так, на Міжнародній конференції з питань охорони історичного середовища, яка відбулась у Києві наприкінці вересня і в якій брали участь представники 16 країн, саме іноземні делегати запропонували зробити заповідними схили Дніпра. Адже наші схили — це табу, їх не можна рухати, бо вони є пам’яткою праісторії. А процес знищення, на жаль, вже активно пішов: за колишнім Будинком піонерів геть усе вирубали і побудували жахливі кам’яні теплі бокси-гаражі.

Але в той час, як конференція опікувалась збереженням схилів Дніпра, вже існував дозвіл на будівництво готелю саме на них, у найсвятішому і найпрестижнішому місці — біля пам’ятника святому Володимиру Хрестителю, на осі між колоною Магдебурзького права, яка є національною пам’яткою архітектури та історії, та іншою національною пам’яткою історії монументального мистецтва — пам’ятником Володимиру Хрестителю.

Фірма-інвестор (ТОВ «ЕТРЕКС»), яка удостоїлася такої честі, вже має дозвіл на будівництво і під нього отримала у приватну власність 4023 кв. м площі.

Треба зазначити, що та оперативність, із якою одержані були потрібні дозволи, просто вражає. Зважте самі. 18 вересня перший заступник Омельченка І. Фоменко підписує лист-дозвіл на проектні роботи із зазначенням необхідності вирішення «питання оформлення права користування земельною ділянкою». Далі в процесі проходження необхідних узгоджень фірма ЕТРЕКС отримує відповідь від Головного управління містобудування та архітектури, в якій докладно пояснюється неможливість будівництва будь-чого на цій ділянці землі, бо ділянка «належить до земель природно-заповідного фонду». Але попри такі категоричні висновки поважної установи вже два дні по тому, 27 вересня (лише за дев’ять днів від початку ходіння по інстанціях!), генеральний директор ЕТРЕКСу пан Д.Білий звертається до головного архітектора Києва С.Бабушкіна з листом, в якому стверджує, що ця ділянка «за даними земельного кадастру відноситься до земель промисловості» і вже належить фірмі ЕТРЕКС, тож фірма звертається до головного архітектора з проханням підготувати «архітектурно-планувальне завдання на подальше проектування будівництва готелю». Бабушкін, звісно, ставить позитивну резолюцію — «на договір». Тобто за дев’ять днів фактично приватизовано шмат землі у найзаповіднішій частині Києва.

Дивовижна картина супероперативної діяльності наших неповоротких бюрократів! Зазвичай інвестори чекають дозволу роками і отримують за великі хабарі. Але це, певно, не той випадок. Бо безпосереднє відношення до ЕТРЕКСу мають великі (в сенсі своїх можливостей) люди. Тож тут хабарі були непотрібні.

Будівництво ще, на щастя, не почалось. Зараз період збирання необхідної документації. Але в даному разі він буде нетривалий (маючи такі можливості!). Тож треба діяти негайно. Тепер необхідно боротися. Спираючись на рішення Кабміну про заповідники, на постанову 920, а також — на пропозицію міжнародної громадськості про надання статусу заповідної зони схилам Дніпра, ми будемо ставити питання про те, що отриманий ними дозвіл — абсолютно неправовий.

А у разі відсутності позитивної реакції будемо подавати в прокуратуру, звертатися до громадськості, до ЮНЕСКО. Адже влітку ми все ж таки відвоювали бульвар Шевченка. І все для цього робили — і підписи збирали, і в пікетах стояли…

Пан Омельченко, пригадується, за свого першого терміну мерства вже збирався розширити Володимирський узвіз за рахунок Володимирської гірки. Громадськість тоді стіною стала і не дала бульдозером різати схили.

І зараз, коли треба буде, підемо на Володимирський узвіз знову і стоятимемо там. І я впевнена, вистоїмо».