ОСОБИСТІСТЬ СВІТЛА, НАГОРОДА ЗАСЛУЖЕНА

Традиційно на «Молодості» було як? У конкурсі чотири категорії — студентські, короткометражні, документальні/анімаційні (чергувалися раз на два роки) і повнометражні фільми. До ХХХІ «Молодості» дирекція вирішила поекспериментувати із регламентом і об’єднати документальні й анімаційні дебюти в короткометражній категорії, щоб не затягувати час фестивалю. Тобто, усе, що було не студентське і не повнометражне, журі розглядало в категорії короткий метр. Та мушу сказати, що цього всього всупереч очікуванням було не так вже й багато — за рідкісним винятком це саме ігрове кіно, тільки лаконічне. Стислість — сестра таланту, це про короткий метр. До речі, член журі кіноклубів Аллан Фостер вважає, що короткометражна програма була найцікавішою і перемога в ній українського режисера Олега Педана з фільмом із життя лампочок «Світла особистість» дуже почесна. Хоча задля справедливості варто посперечатися: на мою думку, із усього конкурсу кращими були студентські роботи.

Отже, короткометражки. Лаконічне послання світу, іноді настільки лаконічне, що вміщується в одну хвилину — «Покритий шоколадом» (Німеччина), а найдовше зайняло 35 хвилин уваги — дотепна французька стрічка «Стеля», у якій знявся Мстислав Ростропович. Журі відзначило роботу маестро дипломом за акторську майстерність. До речі, останнім часом зав’яла прекрасна європейська традиція знімати в дебютному кіно маститих акторів, ткати нову реальність на стику експериментаторства, проб, змішання заборонних інгредієнтів і майстерності, шлейфа колишніх образів, зміні амплуа. Ще тільки один режисерський дебют міг похвалитися зірками — у російському фільмі «Ти та я, та ми з тобою» знялися Сергій Маковецький і Володимир Стєклов. Це робота про російську душу, російський характер, типова, характерна, тому її і відібрали для програми «Особливий погляд» на Каннський фестиваль. Картину зняв Олександр Велединський за оповіданням В’ячеслава П’єцуха. В ній розповідається про двох братів, які живуть на відшибі і працюють обхідниками на залізничному полотні. Горілка, туга, безпросвітність, жалість, злочин і прощення. «Коли ти дивишся цей фільм, то розумієш, що цей спосіб життя не має до тебе жодного стосунку, але фільм усе одно про тебе, про кожного з нас», — сказав на прес-конференції Сергій Маковецький. Фільм дуже добре сприйняли на фестивалі, у рейтингу глядацьких симпатій він посів третє місце, але ні призів, ні дипломів не одержав. Зате одна короткометражка — французька стрічка «Діва і піаніст» дострибнула до Гран-прі. Знята в стилі бурлескного кіно картина не вирізняється особливим сюжетом, виконанням, естетикою, нововведеннями. Історія про те, як оперна співачка, котра втратила голос, разом зі своїм напарником-піаністом шукає роботу і за яких дивних обставин до неї повертається голос. Це одне з парадоксальних рішень журі, які, втім, бувають на будь-якому фестивалі. Французька кіношкола порадувала вишуканим і приємним кіно — «Стеля», «Зозуля є зозуля», «Р.Мертоненсіс», «Полум’я», «Подружнє життя», але через відсутність зухвалих ефектів, особливого прочитання, оригінальних ходів не зірвала грона призів. Німецький анімаційний фільм «Акула і піаніно» сподобався глядачам і відзначений дипломом журі. Україна в категорії короткометражних фільмів була представлена трьома роботами — «Білий день» Марини Кондратьєвої, «Хроніки від Фортінбраса» Оксани Чепелик і «Світла особистість» Олега Педана. Завзято анонсований фільм за мотивами філософських есе Оксани Забужко «Хроніки від Фортінбраса» викликав суперечливу реакцію публіки, преси, зате показав, що в Україні теж знають усі модні тенденції сучасного арт-кіно. Окрім жінки-жертви, над якою в одному з цехів ДВРЗ жорстоко знущалися карлики, у «Хроніках» є багато актуальних алюзій, що виникають на стику хроніки і гри, на стику кольору та дизайну, на стику символу та конкретної речі. Хоча фільм одразу ж охрестили феміністським, режисер заявила, що це була спроба відійти від штампів із приводу феміністок, а письменниця Оксана Забужко сказала, що потішена таким цікавим прочитанням й інтерпретацією свого твору. Ця стрічка не здобула нагород, вона була нетипово авангардною для нинішньої «Молодості», швидше за все, і глядачам вона буде не по зубах, хоча я дуже не люблю, коли недооцінюють глядачів, читачів, слухачів тощо. Зробили кіно, і слава Богу, пряма йому дорога на Захід, на огляди концептуального мистецтва. Фільм-переможець і справді світлий. «Світла особистість» про взаємовідносини лампочок у їхньому електричному світі, про любов вимикача до білої, романтичної лампочки і про долю. Цікавий погляд режисера (він же сценарист і продюсер 10-хвилинної стрічки), ракурс придуманої ним історії і музика Володимира Губи. Олегу пророкують гарне майбутнє. Найприємніше в цій історії, що наш патріотизм у даному випадку не конфліктує з естетикою і професіоналізмом.