Обережно, зорепад! «Таврійські ігри-2007»: зміна долі

Фестиваль «Таврійські ігри» — проект, який завжди позиціонували як ВДШГ (виставка досягнень шоу-господарств). І ще як «подію року». До цьогорічної «події», на жаль, хотілося б додати приставку «анти». Не лише через зміну дислокації з таврійських просторів на запилений столичний (на додаток ще й напівпорожній) стадіон «Олімпійський». А через очевидне «переформатування»: хіба сумнівні солянки свого часу визначали репутацію цього заходу?

Символ «Таврійських» — «Золота жар-птиця» — схожий на гордовитого павича. Саме того, який у мультфільмі про Мюнхгаузена на заклик «Пташко, заспівай!» видавав кректання у вигляді «вокалу». І якщо з цієї позиції оцінювати «художні досягнення» останніх «Таврійських» — тоді символ що треба. Оскільки все сходиться — співали, мов павичі! Адже головна умова і колишніх, і нинішнього музмарафонів — живий звук! Але, якщо чесно, вже краще б він був «мертвий». «Професіоналам» під фанеру все ж звичніше.

…Саме про це подумалося, коли мимоволі терзала кнопку на телевізійному пульті в ті емоційні моменти, коли «живцем» на «Олімпійському» надривалися Меладзе, Могилевська, Білан, Сердючка й усі інші ніби «маяки» та «зірки».

Зізнаюся одразу: екстремальне і незаплановане занурення у вир «Таврійських ігор» виявилося для автора цих рядків переривчастим. Увесь час хотілося спливти на поверхню і попірнати десь на Discovery Channel разом із черговим білим ведмедем. Однак поп-музика так віртуозно грає на слабких місцях смаку, що буквально, ковтнувши повітря, усе ж таки затримала подих, заплющила очі і — пірнула...

...Під першим номером «моєї» персональної програми на «Таврійських» виявилася пані Білик. Вбрання схудлої зірки було настільки відвертим, що відразу захотілося спливти. Однак, надіславши першу зустрічну думку на дослідження пану Фрейду, продовжила підводну медитацію. Випасти ж із поп-трансу довелося в момент, коли мегазірка почала грайливо і відверто розповідати про інтимні подробиці свого особистого життя... Тут уже кисень закінчився.

— Не будь святенником, — раптом сказав внутрішній голос.

— Але як бути з тим, що, окрім Богом даного таланту, артист несе публіці певний образ, стиль, загальнокультурний рівень зрештою... Його поведінка виховує... — загнула я, і відразу зрозуміла: має відбутися складна розмова. З внутрішнім голосом. Тому що під час незапланованого заняття естрадним дайвінгом, нікого, хто б цікавився поп-музикою, поруч не знайшлося.

Черговим номером став Білан, number two на минулому Євробаченні. Коли зал почув перші акорди його хіта, я теж, мимоволі заразившись енергетикою «Олімпійського», напружилася в очікуванні приємної і знайомої пісні. Але «Діма» спочатку брендово стрибнув, а потім раптом захрипів, відтворивши щось надзвичайне. Ваша покірна слуга протрималася рівно десять секунд — і передислокувалася з М1 в інше телевимірювання. Як на мене, «ТІ» погасили ще одну зірку — щодо наших надій на чийсь живий вокал.

Дехто, хто дивився і слухав фест безпосередньо на танцполі, підтверджуючи здогадки «диванних» поціновувачів шоу-бізу, кажуть, що зі звуком на «Іграх» і справді були проблеми. Вже наступного дня публіка не знала, кому аплодувати за жваве виконання світового шлягеру It’s My Life — Лорак чи її бек-вокалістці? Голос білявки не просто дисонував із вокалом Кароліни, а буквально забивав його. Слід гадати, того дня нестабільно мерехтіла і зірка звукорежисера цього «європейського» проекту.

Хоча, що все це значить порівняно із «зорепадом», що трапився під час виступу такого собі російського гурту «Імперія Лейбл»? Поява на сцені бестій у бікіні з пачками доларів спочатку насторожила, потім навіть шокувала. Дівчиська відривалися на диванах, створюючи тло виступу української групи XS і популярних серед підлітків Потапа і Насті «Каменських». На тлі всього того іноді тусувалися і хлопці у військовій формі. Слід визнати, така креативна масовка розбурхала публіку, і жертвами еротичних фантазій «на дивані» стали: а) оператор, який суворо тримав великий план, б) режисер прямої трансляції, який давав в ефір інтригуючу продукцію саме цієї камери, в) авторка цих рядків, яка вступила в чергове гостре протиріччя з власним святенництвом.

— Гаразд, можна припустити, що безнадійно відстала... Що не розуміюся на «тенденціях» сучасного шоу-бізу... І не в змозі оцінити красу і глибину рими слів «штольня — прикольно — не больно»... Але важко припустити, що розрекламований «європейський культурний продукт» має хоч щось спільне з поняттям «культура».

Як, утім, важко повірити й у розмірковування пана Баграєва: ще кілька років тому на шпальтах «ДТ» творчий і комерційний натхненник «ТІ» розповідав про стратегічну мету проекту — а це, виявляється, «відкриття нових імен і виховання смаку»(!). Що ж, якщо «це» — те «саме», то ще й не таке почуємо.

І річ не в якихось «потапах». Чи іншій попсі, яка окупувала бренд «ТІ». Річ, звісно, в підході.

Одна з ведучих М1 згодом категорично-іронічно закинула цим «потапам» ледь не розбещення малолітніх. І на тому ж М1 у подібному тоні апелювали навіть до... міністра культури, який бачте-но, пропустив на сцену саме «це». Досі ворожу: в город якого міністра летів камінь, — українського чи російського? Чи це такий невдалий жарт?

Втім, виховна і просвітницька місія «європейського проекту», здається, повністю накрилася мідним тазом. І в цій ситуації навряд чи варто цікавитися в організаторів: а в чому «концепт», панове? А які ваші цілі?

Як, утім, несерйозним є і нагадування серйозним людям про те, що коли вже «національний рівень» — байдуже Київ це чи Каховка, — то не завадило б визначитися з деякими художніми і технічними питаннями «до», а не «після» заходу. Щоб не гасити старі, а запалювати нові «зірки». Від зміни доданків сума, звісно, не змінюється. А от від перестановки сенсів і географічних пунктів... Як бачимо.