НА ПЛЕЧАХ У МАЙСТРІВ

У Національному будинку органної та камерної музики відбувся четвертий концерт Валерії Балаховської з циклу «Шедеври органної музики». Грандіозний задум циклу покликаний запропонувати слухачам музику різних національних шкіл.

Програма попереднього концерту під назвою «Німецька органна музика» включала твори Й.С.Баха, М.Регера і Ю.Ройбке. Саме в історії німецької національної школи мистецтво органа досягнуло кульмінації. Два століття між патріархом поліфонічної майстерності доби бароко Й.С.Баха та представниками романтичного напряму Ю.Ройбке і М.Регера не тільки не віддаляють композиторів, а навпаки, завдяки спільним традиціям зближують митців у часі й наділяють їхні твори подібними стилістичними рисами.

Відкривала концерт велична Токата й фуга ре мінор — один із ранніх творів Баха, винятковий за розмахом і емоційною напруженістю. Двочастинний цикл, у якому імпровізаційні, віртуозно-моторні епізоди змінюються фугованими, лежить в основі різних жанрів — фантазія та фуга або пасакалія і тема. Згодом він трансформувався в клавірні прелюдію та фугу. Поєднання величезної звукової потужності, віртуозності й бездоганної техніки з філософською рафінованістю і через віки усе ще викликає емоційний відгук слухачів.

Творчість Регера стала своєрідним відродженням німецької органної школи в ХІХ столітті. «Ще жоден майстер не впав із неба. Кожен із нас стоїть на плечах іншого», — говорив Макс Регер, вважаючи спадщину Баха першоджерелом своєї музичної творчості, називаючи його «початком і кінцем будь-якої музики». Регер прагнув зберегти у своїх творах внутрішні сили класики, використовуючи при цьому сучасну для нього романтичну музичну мову. Проте органна музика Баха була для Регера основою основ (зокрема «органність» проступає в нього й в оркестровій, й у фортепіанній фактурі).

Регерівські хоральні прелюдії, інтродукція та пасакалія ре мінор стали водночас продовженням бахівської традиції та нового етапу в розвитку німецького органного мистецтва. Показово, що В.Балаховська свідомо включила в програму концерту обробки одних і тих самих хоралів, що належать перу Баха й Регера, демонструючи слухачам еволюцію розвитку жанру: більш камерні, філософськи заглиблені в Баха й монументальні, барвисті, ускладнені в Регера.

Заслуговує на увагу й твір німецького композитора-романтика Юліуса Ройбке, виконаний у другому відділенні. Ю.Ройбке був сином органного майстра. Не зважаючи на своє коротке життя (композитор помер у 24-річному віці), він опанував мистецтвом гри на фортепіано й органі, а також написав дві сонати, пісні й кілька органних творів. Чотиричастинна соната до мінор має підзаголовок «94-й псалом», у якому звучить благання до Господа про справедливість. Дивовижне поєднання філолофсько-релігійного підтексту з зовнішньою віртуозністю (у цьому позначився вплив Ліста, улюбленим учнем якого був Ройбке) стало близьким і співзвучним сучасності.

Хочеться особливо підкреслити, що Валерії Балаховській чудово вдався її масштабний задум — донести до слухачів філософську ідею та монументальну велич німецької органної спадщини. Дуже мила, чарівна та скромна в житті, Валерія на сцені легко підкоряла своїй волі звуковий масив органа, вражаючи професіоналізмом і непідробним артистизмом. Діставши музичну освіту в Національній музичній академії за двома фахами — фортепіано й орган, В.Балаховська багато стажувалася й удосконалювала свою виконавчу майстерність в Австрії, Швейцарії, Німеччині, обравши основним для себе саме органне виконавство. Валерія Балаховська дуже багато концертує в містах України, Білорусі, Балтії, Узбекистану, виступала з сольними концертами на фестивалях у Польщі, Німеччині, Австрії, брала участь у міжнародному бахівському конкурсі органістів у Лейпцигу.