«Мистецький Арсенал»: починаємо нове життя

«Блокаду знято» — оголосили журналістам на прес-конференції державного підприємства «Культурно-художній і музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Про те, яким буде нове життя, розповіли представники нової команди, яка взялася за реалізацію цього «культурного проекту століття», і група з трьох віденських експертів.

Почну з головного: обіцяли, що нове життя буде кращим, ніж старе. Більш фаховим, відповідальним, цікавим, ефективним. Нехай і не надто дешевим. Якщо воно не виявить тенденцій до погіршення, через п’ять років ми побачимо наочно плоди у вигляді першої черги комплексу «Мистецького Арсеналу», яку обслуговуватиме команда спеціально навчених, високоосвічених фахівців.

Перед новою командою стоїть нелегке завдання не лише в сенсі реалізації безлічі планів — це само собою. Усе це їй доведеться зробити під сумнівний акомпанемент роздратованого бурчання платників податків, підозрілого — інвесторів, скепсису колег-музейників і поступово згасаючого інтересу мас-медіа. Проект з самого моменту зародження дуже себе скомпрометував. Непрозорі тендери. Розбазарювання не лише державних — меценатських грошей. Якісь космічні суми, стосовно яких КРУ «не хотіло нічого коментувати», але тепер прокуратура розбирається. Невтішні висновки геологічної експертизи, яка ледь пробивається до публіки крізь переможні реляції про «успішні старти». Дивні перепасовки повноважень і відповідальності, у результаті яких вона, тобто відповідальність, поділилася ідеальним чином: грошики тю-тю, а запитати по суті нема з кого. Інтриги навколо крісла головного культуртрегера країни, який поєднує посаду президента з головуванням у комітеті з «Мистецького Арсеналу». Та й самі ці комісії і комітети, які множаться наче гриби після дощу. А також вибори, що вносять сум’яття у і без того темну справу, після яких з’являються «нові мітли». Усе це докладно описувалося в ЗМІ протягом двох років. За такий термін будь-яка тема стане стомливою.

Однак про все по черзі. Хто не побоявся в таких умовах узяти на себе титанічний труд? Рекомендує себе нова команда КХМК «Мистецький Арсенал» дуже солідно — як фахових менеджерів (просять не плутати з «функціонерами і культурними діячами минулого століття»), «вільних від стереотипів», але які «мають сучасний і актуальний фаховий досвід». Сьогодні їх лише 25, але до кінця року має стати вже 173. Якщо дуже пощастить знайти і захопити таку кількість «вільних від стереотипів» фахових менеджерів. Але якщо не пощастить, ми їх виростимо — упевнені нинішні члени команди, котрі з надією дивляться у майбутнє, що вабить можливостями семінарів, тренінгів і стажувань у найкращих художніх центрах Європи і світу для майбутніх і нинішніх співробітників.

Нова команда рішуче відмежовується від усього, що було зроблено до її приходу. І насамперед від тих майже 94 млн. грн. із держбюджету, які були виділені на створення «Мистецького Арсеналу» Київській міськдержадміністрації у 2005—2006 роках. Оскільки лише 14 лютого нинішнього року Кабміном було ухвалене рішення про те, що замовником усіх робіт із створення «МА» призначене державне підприємство «Культурно-художній і музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Будемо сподіватися, що в наступному році цьо­му підприємству вдасться успішніше за своїх попередників відзвітувати за 75 млн. грн., виділених із бюджету з тією ж самою метою нинішнього року. Ці гроші призначені для затвердження тематичної структури комплексу, встановлення порядку тематико-експозиційного комплексу, проведення міжнародного конкурсу на визначення найкращої архітектурної концепції, конкурсу для визначення генерального підрядчика на проведення будівельних робіт.

Перспективи привабливі, хоча й припускають, що доведеться неабияк попрацювати. Але поки що новій команді доводиться починати з чищення авгієвої стайні, залишеної попередниками. Комплекс «Мистецький Арсенал», як і раніше, є комплексом неузгодженостей. За поданнями «діячів минулого століття», які скупчилися навколо президента, і, не виключено, його самого, цей художній центр і Києво-Печерська лавра, розташована «через дорогу», мають створити «єдиний комплекс». Причому в Лаврі, на думку наближених, має розташуватися резиденція президента для приймання високих гостей, ближче до нашого культурного надбання. Навіщо далеко їздити, бензин витрачати? Але чи узгоджена ця ідея з керівництвом Свято-Успенського монастиря? Принаймні ще недавно представники УПЦ відкинули ідею створення президентської резиденції для зустрічі зарубіжних делегацій на території заповідника «Софія Київська». Що вони про Лавру скажуть? До того ж, якщо Лавра й Арсенал — це «єдиний комплекс», чи виключені конфлікти ідеологічного плану між монастирем і сучасним світським художнім центром?

Примітна також неузгодженість у розробці концепції «Мистецького Арсеналу» і містобудівних планів. З одного боку, представники комісій і комітетів з «МА» говорять у пресі про грандіозний проект, який охоплює територію від станції метро «Арсенальна» до Косого капоніра і далі до Київської фортеці, про те, що, мовляв, знесуть щось, розчистять, а щось, навпаки, засадять. Наводячи тим самим жах на екологів, геологів, управління з містобудування. І відразу виявляється: саме територію власне «МА» вони при цьо­му і не враховували. Обіцяють, що тепер урахують. І в це можна було б повірити. От лише знання приблизної ціни за метр квадратний на Печерську — заважає.

Як і раніше, актуальним залишається питання наповнення неосяжних площ майбутнього «МА». Звичайно, будуть тут і кіноконцертний комплекс, і ресторан, і магазини — книжковий і «музейний», — і ще безліч усього. Але без експонатів однаково не обійтися. Тішить, що є, за словами співробітників, три тонни археологічних знахідок, викопаних на території Арсеналу. Тепер вони перебувають у розпорядженні Інституту археології НАНУ і є надія, що після вивчення повернуться в рідні стіни як власні фонди «МА». Але скільки предметів із цих трьох тонн виявляться гідними експозиції? І вже, звичайно, музей такого масштабу не може обмежитися тільки цим. Отже, доведеться брати щось у інших музеїв «у тимчасове користування», а деякі музеї просто цілком перевести в «МА». Є такі музеї, які із задоволенням переїдуть. Тим більше що команда «МА» обіцяє їм «цілість ідентичності». У інших музеїв братимуть експонати для тимчасової експозиції — так би мовити, «презентації колекцій», що для них самих, музеїв, має бути вигідно. «Це звичайна у світі практика», — стверджують співробітники «МА». Хороша практика. Проте чи мало є у світі практик, які чомусь не працюють у нас. Чи варто нагадувати: деякі художні музеї так не люблять що-небудь давати «у тимчасове користування» із своїх фондів, що воліють робити вигляд, нібито взагалі не знають, що в цих фондах насправді є. І їх можна зрозуміти. Приклади менш педантичних музеїв показують, як це «тимчасове користування» перетворюється у постійне, а деякі одиниці зберігання так міцно приростають до чиїхось, переважно чиновницьких, рук, що потім і кінців не знайдеш. Крім того, є ще й суто суб’єктивний, емоційний чинник. Співробітники музеїв ревниво дивляться на ті суми, які держава знаходить на «музей у проекті», поки їхні реальні музеї відчувають голод фінансування найбільш елементарних потреб. Що у перспективі? Або ну
ду-у-же розумно підготовлені переговори і, можливо, успішне співробітництво, або адміністративний тиск — метод швидкий, ефективний, але який зрештою призводить до озлобленості й інтриг.

Не знаю, чи треба і чи можна бути «вільним від стереотипів» і т. ін. Але мати в суспільстві певну кількість непохитних оптимістів просто необхідно. Інакше будинки Арсеналу — усі 9,83 га — залишаться руїною або згодом будуть успішно приватизовані, перебудовані і пристосовані, можливо, під менш помпезний і вже напевно більш прибутковий приватний проект, ніж КХМК «Мистецький Арсенал». До речі, особливо цікаво було бачити серед організаторів прес-конференції, а тепер співробітників «МА», тих, хто нещодавно виступав із критикою процесів, які відбувалися в «МА» «старого зразка». Що ж, є надія, тепер усе справді піде по-новому і приведе нашу культуру до нових широких обріїв.

Якщо, звичайно, комусь не здасться вигідним з наступного понеділка розпочати ще одне — цілком нове — життя.