Козацька пісня не вмре, не загине?

«Що то за козак, який не вміє співати!?» — довго дивувалися старшини Тернопільського коша Українського козацтва і запропонували місцевій владі підтримати проведення фестивалю козацької пісні в Тернополі. А чотири роки тому пісенний розмай у місті над Серетом набув статусу всеукраїнського.

На відміну від попередніх свят, на цьогорічне свято відрядили свої таланти майже вдвічі більше регіонів України — аж 17. На головній сцені фестивалю — Співочому полі — пісенне мистецтво демонстрували і аматорські, і професійні колективи із заходу, сходу та півдня України. Незвичним стало театралізоване відкриття двох пісенних днів на батьківщині засновника Запорозької Січі і першого козацького гетьмана Дмитра Вишневецького (Байди) у смт Вишнівці Збаразького району. Земляки гетьмана будуть вдячні фестивалю ще й з іншої причини: у селищі, вперше у цьому тисячолітті, грунтовно займалися благоустроєм і відремонтували центральну дорогу. А в Тернополі на гостей фестивалю чекала ще одна родзинка — похід «козацьких» колективів на заключний концерт було
поєднано з марш-парадом духових оркестрів з усієї області. Начальник управління культури облдержадміністрації Валерій Бачинський відзначає як особливість високу організацію фестивалю. «Ну хіба це не досягнення, що гості з різних куточків держави проживали у мальовничих зонах відпочинку, мали можливість відчути пісенну Терно-пільщину ізсередини, а мешканці краю побачити багату на таланти Україну?».

Однак пісенному єднанню козаків-українців явно не вистачало виразної фінансової складової. Задекларовано, що дійство — всеукраїнське, але з держбюджету коштів на його проведення не виділяли ще жодного разу. Дещицю грошей вдалося закласти в обласній скарбниці. Інші джерела фінансування вельми випадкові. Добре, коли потужне підприємство має свій мистецький колектив і може профінансувати його поїздки у інші регіони. Наприклад, народний аматорський хор «Берегиня» Одеського припортового заводу (м.Южне) приїхав у складі аж сорока осіб, і такі поїздки, як стверджує художній керівник Анатолій Патюк, для колективу традиційні. Інший народний хор — медпрацівників Чортківської райлікарні (Тернопільська область), який став одним із переможців фестивалю — таку розкіш може дозволити собі ледве двічі на рік. Його участь у подібних заходах повністю залежить від профспілкових коштів: забракне копійчини в обласного комітету галузевої профспілки — сидіть, співаки, вдома. А щоб вирушити в турне за межі району найстарішому колективу, що брав участь у фестивалі, — жіночому хору із села Козацьке Чернігівської області, гроші збирають усією козацькою громадою...

Наприкінці вересня Терно-пільщина уже традиційно стає центром культурного життя України. Фестиваль козацької пісні тут поєднується із Всеукраїнським фестивалем «Тернопільські театральні вечори», заснованим незабутнім Лесем Курбасом, — широкою мистецькою ареною, на яку, окрім українських, виходять театри з Польщі, Росії, Молдови. Фестивалі пісні і танцю в ці осінні дні відбуваються і в райцентрах — щоб, як переконують обласні чиновники від культури, таланти наблизилися до місцевого населення. А самому Всеукраїнському фестивалю козацької пісні, як на мене, уже тісно в своїх тематичних межах. Чому ж не розширити його специфіку, щоб учасники змогли продемонструвати козацькі забави, бойове мистецтво, кухню і тощо? Більшість керівників козацьких громад і художніх колективів у розмові зауважували, що свято потребує значних змін. І тому козацькі старшини в день Покрови — 14 жовтня — мають намір зустрітися із сучасним гетьманом — президентом України Віктором Ющенком, щоб обговорити, як перетворити пісенний фестиваль у різножанровий фестиваль козацького мистецтва з належним фінансуванням на рівні держави.