«Кінотавр-2005» — спробна куля

Ті, хто прожив із «Кінотавром» Марка Рудінштейна непрості для організаторів, але дуже щасливі для гостей 15 років, насторожено чекали XVI фестивалю, який нині належить новій команді. З’ясувалося, нові господарі — Олександр Роднянський (генеральний продюсер «СТС Медіа», член опікунської ради фестивалю) й Ігор Толстунов (генеральний продюсер «Кінотавру»), — із великою пошаною ставляться до виконаної Марком Григоровичем і його командою багаторічної роботи. Принаймні цього року за великої кількості змін, які вніс сучасний, жорсткий, без тіні сентиментальності менеджмент, серед гостей і учасників було багато постійних «відвідувачів» «Кінотавру». Вони прикрасили собою зоряну доріжку, розбавивши зграю нових серіальних зірочок, котра прилетіла на фестиваль. Так само розтягнуто найбільший екран на фасаді Зимового театру, а навколо амфітеатром — п’ять тисяч місць, де щовечора глядачі зустрічаються з вітчизняним кіно, як і раніше, безплатно. Хоча в залі Зимового театру зроблено ремонт, встановлено нові зручні крісла, обладнано сцену, наразі нічого не зроблено для поліпшення якості кінопоказу. Переконана, із технічними проблемами нова команда впорається легко. Та й концепцію нового «Кінотавру» заявлено чітко й однозначно.

— Із події, яка окреслила виживання кіноспівтовариства за відсутності вітчизняної кіноіндустрії, — наголошує Олександр Роднянський, — «Кінотавр» сьогодні має перетворитися на потужний інструмент галузі, що агресивно розвивається. Залишаючись головною подією національного кінопроцесу, «Кінотавр» надасть майданчик публічній професійній дискусії та виявить основні художні тенденції.

Які ж тенденції виявив фестиваль цього року? Ідеться нині про конкурсну програму. Рішення журі, очолюваного Галиною Волчек, а членами були Роман Балаян, Сергій Астахов, Ірина Рубанова, Олена Яковлєва, Сергій Урсуляк і Сергій Чліянц, коментувати неетично, хоча й залишилося багато незадоволених. Гадаю, журі довелося нелегко. Хоча й особливих сюрпризів у їхньому рішенні не було. Як і передбачалося, відзначено Микиту Сергійовича Міхалкова, наймобільнішого з учасників фестивалю (він устиг злітати за час форуму до Москви й назад разів зо три), котрий отримав на церемонії відкриття приз «За честь і гідність», а на закритті — приз за кращу чоловічу роль. Щоправда, схоже, метр трохи був збентежений, можливо, навіть скривджений, коли журі оголосило про своє рішення розділити цей приз на двох — між ним і Костянтином Хабенським, молодим актором, який потужно набирає «зоряні висоти». А сам фільм «Статський радник», знятий під художнім керівництвом Микити Міхалкова Філіппом Янковським, котрий вдало заявив про себе нагородженою безліччю призів дебютною картиною «У русі», дуже програвав літературному оригіналу. Попри те, що сценарій написав сам автор Борис Акунін, сюжет втратив притаманну першоджерелу напруженість, закладену в особливому темпоритмі. І найголовніше — кудись зникла стилізовано-співуча російська мова, яка так зачаровує при читанні книжок цього автора.

Зазнав фіаско «майстер національної ідеї» Олексій Балабанов («Брат», «Брат-2», «Ріка», «Про виродків і людей», «Війна» тощо). Його звернення до жанру чорної комедії на сюжети недавнього становлення нової еліти («Жмурки») зовсім позбавлені гумору. Якщо не вважати таким кількість розмазаних по стіні мізків і безперервну стрілянину ходульних персонажів. Картину не рятує сонм приголомшливих артистів — від Микити Міхалкова, Жанни Болотової, Андрія Паніна до Сергія Маковецького й Олександра Баширова.

Лариса Саділова, автор сценарію та режисер-постановник фільму «Потрібна нянька», хоробро перенесла в наші реалії історію, що вже неодноразово використовувалася в світовому кінематографі (досить пригадати фільм «Рука, що колисає колиску»). Це професійно зроблена стрічка про руйнівну злість, заздрість, користолюбство людини, котра відчуває «класову ненависть» до успішніших співгромадян, яким на нещастя довелося прийняти няньку в сім’ю. Щоправда, відійшовши від класичних сюжетних перипетій, у пошуках хепі-енду, автор злукавила або не впоралася. Хороший у картині акторський ансамбль — Марина Зубанова, Олексій Макаров, Вікторія Ісакова та, звісно, Іра Шипова.

Про дебют Іллі Хржановського «4» «ДТ» уже писало в зв’язку з присутністю цієї картини в програмі Венеціанського фестивалю. Картина вже зібрала багатий урожай призів на міжнародних фестивалях. На мою думку, за те, що іноземні шанувальники кіно бачать у ній оту саму «немиту Росію», вічно п’яного монстра, котрого так бояться. Це — міцна робота молодого інтелектуала, що, як мені здається, дуже не любить свою батьківщину.

Кілька конкурсних робіт уже були в прокаті («Бій із тінню» Олексія Сидорова) або пішли слідами досягнутого успіху («Мамо, не горюй-2» — дуже слабка робота Максима Пежемського), демонструють намагання національного кінематографу привабити глядача, використовуючи второвані дороги зарубіжних колег маскульту.

Інтерес у журі та глядачів викликала робота свердловчанина Олексія Федорченка «Перші на Місяці», виконана в жанрі документальної фантастики. Вона приваблює новизною жанру й точним використанням візуальних засобів.

На жаль, в останній момент із конкурсу випала нова робота Олексія Учителя «Космос як передчуття». Режисер, він же продюсер, вилучив фільм для показу на Московському фестивалі. Шкода! По-перше, успішна демонстрація фільму на національному огляді лише підвищує його шанси на міжнародних оглядах. По-друге, він міг би бути сенсацією фестивалю.

А нею стали «Бідні родичі» Павла Лунгіна. Картина міцна за змістом, професійно змайстрована й подана, з шикарними акторськими роботами (Сергій Гармаш, Марина Голуб, Наталія Коляканова, Даніїл Співаковський і незрівнянна Естер Гуєтен). Пригоди «нового Бендера» — Едіка Лєтова (Костянтин Хабенський) в умовах нового існування говорять про те, що головне в житті — любов. Вона перемагає і брехню, і жагу наживи. Дарує душевний спокій і радість відчуття близької людини в цьому світі, де всі приречені на самотність.

Призи XVII Відкритого російського фестивалю «Кінотавр»:

Гран-прі — «Бідні родичі» (реж. Павло Лунгін).

Спеціальний приз журі — реж. Ілля Хржановський («4» (2004).

За кращий сценарій — Геннадій Островський («Бідні родичі»).

За кращу жіночу роль — не присуджено.

Спеціальна згадка — Естер Гуєтен («Бідні родичі»), Іра Шипова («Потрібна нянька» (2005).

За кращу чоловічу роль — Микита Міхалков («Статський радник» (2005)), Костянтин Хабенський («Бідні родичі»).

Спеціальна згадка — Дмитро Дюжев («Піджмурки» (2005).

За кращий дебют — «Перші на Місяці» (2005) (реж. Олексій Федорченко).

За кращу музику — Андрій Сігле («Віддалений доступ» (2004).

За короткометражний фільм — «Двоє» (2004) (реж. Едуард Паррі).

Дипломи — «15-біс» (2005) (реж. Олександр Муругов), «Підсобне господарство» (2004) (реж. Єгор Анашкін).

Приз гільдії кінознавців і кінокритиків — «Перші на Місяці».

Приз гільдії продюсерів — Світлана Бухараєва («Куктау» (2004).