Катерина Калитко, «М.істерія», видавництво «Факт»

Якщо ви — палкий шанувальник Муракамі, то ця книжка саме для вас. Некваплива, детальна до безсюжетності оповідь про те, як самотній герой-фотограф день за днем проживає своє нехитре життя, повне скороминущих вражень і настроїв. Усю повість побудовано на зорових образах, то тут, то там перемежованих авторськими коментарями та екскурсами в історію. «М.істерія» нагадує альбом зі знімками, розташованими в хронологічному порядку, які гортає, супроводжуючи поясненнями, ваша подруга. Ви не знайдете тут ні бурхливих життєвих колізій, ні драматичних конфліктів — оповідь спокійна й статична, з нотками суму, ностальгії та легких метеликів мрій.

Розповідає автор легко й смачно, просто-таки вводячи читача в транс гіпнотичними переливами стилю. І все ж час від часу, наражаючись на невідповідності, оговтуєшся від чарівливого сну. Наприклад, починаючи читати, подумки уявляєш собі вулички Львова або Чернівців — проте з’ясовується, що дія відбувається в якомусь загадковому «балканському» місті. Розмитість «декорацій» огортає оповідь серпанком нереальності. А головний герой Бранко ну геть не схожий на чоловіка «за тридцять чи то вже пак під сорок». Це доволі інфантильна, проте добра й щира людина, не надто обтяжена досвідом минулого, яка ще не втратила здатності дивуватися життєвим дрібницям і помічати те, чого інші не бачать. Він пурхає по життю як метелик, ні за що не відповідає, існує сам для себе. Його життя так само випадкове й нереальне, як і його секс. Іноді здається, що це й не людина зов­сім, а маскування, оболонка для авторських роздумів і спостережень. Але в такому разі чому б авторові не бути чесним і не описати своїх однолітків, двадцяти—двадцятип’ятирічних — те, що близьке, зрозуміле й напевне вийде правдоподібно? Другорядні персонажі вдаються авторові ліпше, а от розвиток характеру Бранко впродовж усього сюжету повсякчас змушує згадувати знамениту фразу Станіславського...

На жаль, талановитий кліпмейкер не завжди здатен зрежисирувати повнометражку...

Перший прозаїчний досвід автора-поетеси став великою неримованою поемою, з котрої, проте, ще не народилася справжня проза. Втім, книжка сподобається усім, для кого поетичність важливіша за глибокий психологізм, а рефлексії приємніші за хвацько закручену інтригу.