Ідімо до Сковороди

Ювілейний міжнародний форум «Григорій Сковорода як гасло часу», присвячений 290-й річниці від дня народження видатного українського філософа, просвітителя, поета і музиканта, збігся із настанням календарної зими.

Зовсім не випадково для проведення зібрання його організатори (в числі яких - Всеукраїнський народний університет українознавства ім. Г.Сковороди, Національні спілки письменників і журналістів, редакції низки українських газет, музеї Сковороди в Чорнухах і Сковородинівці, в Переяслав-Хмельницькому, Кавраї та інші) обрали духовно-просвітницький центр у Дніпровському районі Києва. В наш час, коли дедалі гучніше лунають застереження з приводу кризових явищ у суспільстві, пов’язаних із духовністю і мораллю, відчувається нагальна потреба у вихованні на засадах учення Сковороди, заснованому на народній і християнській моралі. Його філософія щастя проста й геніальна, бо закликає до формування розуму і волі людей на триєдиній основі. «Щастя Боже всередині нас. Щастя - в серці, серце - в любові, любов же в законі вічного», - напучував великий український просвітитель і мандрівний філософ-поет.

Як відомо, великий любомудр, нехтуючи матеріальні блага, обрав незвичний стиль життя - мандрівку, був «ходячою академією» для простого люду і вмів доступно пояснювати складні речі. Він хотів, аби світ став кращим, щоб люди не робили одне одному зла, жили по совісті, допомагали біднішим за себе. Здавалося, прості й зрозумілі речі, з якими, наче, всі згодні, але які чомусь важко втілити в життя. Як у часи Сковороди, так і в наші дні. Але чимдалі певніше утверджується розуміння того, що мусимо йти до Сковороди, перейматися його ставленням до життя. Як сказав відомий публіцист - багаторічний редактор «Робітничої газети» та «Радянської України» лауреат Шевченківської премії В.Стадниченко: «Кожен українець приходить до відкриття Сковороди по-своєму, але приходить неодмінно».

Сам Володимир Якович розпочав свою дорогу до Сковороди ще в 70-ті роки минулого століття. Логічним результатом його студій, кропіткого накопичування матеріалів про українського філософа стала книжка «Садівник щастя: Сковорода як дзеркало України». Автор розповів, що матеріали до неї він збирав багато років, пройшовши шляхами, якими мандрував Сковорода. Побував у Чорнухах, Петербурзі, Переяславі-Хмельницькому, обійшов Слобожанщину і Полтавщину, Західну і Південну Україну, а ще відвідав Австрію, Угорщину, Словаччину… Книжка Володимира Стадниченка - лише перша ластівка. До 295-ї річниці від дня народження Г.Сковороди в 2017 році під керівництвом лауреата Шевченківської премії народного художника України Леоніда Андрієвського має вийти друге видання «Садівника щастя», а через п’ять років, у 2022-му, з’явиться третій збірник.

Потяглися до Сковороди й інші дослідники і шанувальники. 2009 року було створено громадський організаційний комітет для розгортання великого проекту «Григорій Сковорода-300», організовано й проведено круглий стіл «Наш сучасник Григорій Сковорода», на якому його організатори виробили єдину стратегію вшанування українського генія. 2012 рік для сковородознавців розпочався з художньої вставки «Людина на всі часи» в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії.

Як стверджують учасники цьогорічного форуму, інтерес до спадщини Сковороди, сковородинських місць дедалі зростає. Дослідник Б.Войцехівський розповів, що на честь мандрівного філософа в Чорнухах, уродженцем яких він є, посаджено діброву імені Сковороди. Живі пам’ятники українському генію з’явилися і в інших місцях.

У грудні 2022 року відзначатимемо 300-річний ювілей Г.Сковороди. Здавалося б, до цієї знаменної дати ще чимало часу. Та чи достатньо знають наші сучасники про особистість, справи, творчу спадщину великого українця, постать якого досі лишається загадкою?

Проект «Григорій Сковорода-300», вважають учасники форуму, заслуговує на надання йому статусу «Національний проект України ХХІ століття». Він передбачає відкриття в Києві Державного літературно-меморіального музею Г.Сковороди, повне академічне видання його творів (хоча й кишенькове видання, доступне широкому колу читачів, теж не завадило б), тематичні зібрання вчених і проведення масових заходів з підготовки до ювілею в місцях перебування та діяльності Сковороди.

Багато це чи мало? Не всі знають, що за життя Григорію Сковороді так і не довелося побачити свої твори надрукованими. І це - не випадковий збіг обставин. Як написав дослідник В.Гадяцький, «Сковороду не визнавали за життя не тільки тому, що боялися його інакодумства, а й тому, що заздрили… Їх дратував незалежний характер, вони заздрили його силі духу». То чи не дратує ставлення Сковороди до життєвих цінностей декого з наших сучасників? І чи не із цим пов’язане те, що в книгарнях важко знайти не те що твори, а й навіть видання, де є бодай згадка про видатного українського філософа і мислителя…

Поет, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Петро Перебийніс із гнівом і болем говорив з трибуни форуму про «отруйну бузину» - таке собі модерне чтиво, а насправді - зухвалий акт дискредитації геніальної особистості Сковороди у вигляді так званого роману.

А от голова громадського комітету проекту «Григорій Сковорода-300» Герой України Борис Олійник висловився ще виразніше:

- Нам не вистачає Сковороди. Час зараз цинічний. Інколи хочеться схопитися за голову: хто ми є і де наше місце? Сковорода вчив українців бути господарями на своїй землі, а не ходити в козачках. Та пізнання того, що він є і буде, дає підстави сподіватися, що ми недарма живемо на цій землі. Зі Сковородою і Шевченком ми незнищенні.

Так, у нас є таке багатство, таке неоціненне надбання, як геній Сковороди. І в кожного - своє, особисте його сприйняття. Як і індивідуальне сприйняття, здавалося б, такого простого і разом з тим такого загадкового вислову геніального мандрівника: «Світ ловив мене, та не впіймав…». Хтось відчуває незриму присутність Сковороди і його підтримку, хтось сприймає цей вислів як заклик завжди бути вільним у своєму виборі. Бо ж геній Сковороди - неосяжний. Чого лишень вартує його вічне: «все минає, але любов після всього зостається»? Тож ідімо до Сковороди.