Джошуа Белл: "Скрипка Страдіварі — це струм по тілу"

Скрипаль зі світовим ім'ям, американець Джошуа Белл несподівано завітав до Києва. І тріумфально виступив у Національній філармонії України в супроводі оркестру New Era Orchestra (диригент Тетяна Калініченко).

Велику цінність становить не лише сам маестро та його блискуче виконання музики Петра Чайковського, а ще й унікальна скрипка Страдіварі, з якою музикант до нас завітав. Спеціалісти оцінюють цей інструмент (з його 300-літньою історією) у 10 млн дол. Спеціально для DT.UA Джошуа Белл пригадав свою першу зустріч зі скрипкою Страдіварі.

- Пам'ятаєте той момент, коли вперше торкнулись легендарного інструмента - які відчуття?

- Неймовірні! Вперше торкнувся скрипки Страдіварі на уроках мого вчителя Джозефа Гінгольда. Він народився в 1909 року - саме в цій частині світу, у Російській імперії, у Брест-Литовську. Я прийшов до нього, коли мені було 12 років. У вчителя й була та сама скрипка.

На уроці він дав мені її потримати в руках лише 5 хвилин. І сказав: "Ну, спробуй…".

Коли я вперше грав на скрипці Страдіварі, то відчув її надзвичайне звучання, ці особливі обертони. Це було - ніби струм по тілу! Звісно, я тоді думав, що колись хотів би мати і свою таку скрипку…

І ось тепер у мене справді один з найкращих музичних інструментів у світі.

- Ви вперше в Україні. І, власне, це перший ваш досвід співпраці з українськими музикантами - оркестром New Era Orchestra.

- Насамперед мені сподобалося надзвичайно позитивне ставлення українців - до музики, до мене особисто. У вас чудові митці. Рівень кожного - солідний, високий.

А взагалі, коли їхав - то не знав, чого чекати…

Знаєте, з менеджерами часом складно владнати ті чи інші справи. Були спроби й раніше домовитися про концерт в Україні. Але зустріч двох музикантів - американця і українки Тетяни Калініченко - усе вирішила.

Мені приємно, що Тетяна спеціально приїхала до Швейцарії, аби зустрітися зі мною особисто. Як я міг відмовити жінці?

- Перш ніж дати згоду на поїздку в Україну, ви, звісно, цікавилися подіями в нашій країні? Подіями, на жаль, не завжди радісними.

- В мене багато друзів-українців і в Нью-Йорку, і в Лос-Анджелесі. Коли я їм розповідав, що був у Москві чи Санкт-Петербурзі, вони запитували: "А чому не в нас? Ти обов'язково повинен відвідати Україну!". Тепер з радістю розповідатиму українським друзям за океаном, що був у них на батьківщині.

- У вас багато престижних нагород. Зокрема Grammy. Яка з нагород для вас найважливіша?

- У музиці всі нагороди - річ вторинна. А можливо, і не вторинна, а навіть іще менш важлива... Справжня нагорода для музиканта і для мене особисто - відчуття задоволення від перебування на сцені.

Мені не потрібні якісь статуетки. Є музика - найвидатніше досягнення людства. Класика. Одне з найліпших одкровень, на яке спромоглась людина за всю історію! Як-от, наприклад, музика Чайковського.

- Ви згадали Чайковського. Які ще композитори вас надихають?

- Бах. Мій останній CD - його музика. І навіть коли зранку тренуюся, то обов'язково починаю з музики Баха. Його світ - найідеальніший. Він, мабуть, найвидатніший геній усіх часів. Бетховен, Шуберт, Шуман, Брамс, Чайковський, Прокоф'єв - вони всі мені дуже подобаються.

- Ваші батьки - психологи. Психологія якось вплинула на вашу музику, на виконавську майстерність, на спосіб діалогу з аудиторією?

- Так, мій батько психолог. Мама теж якоюсь мірою психолог. Безумовно, все це дуже вплинуло… У моїй роботі важливо розуміти людей. Особливо під час роботи з оркестром, коли треба відчувати музикантів, диригентів. Треба знати, як з ними говорити: надмірно не наполягаючи і водночас залишаючись сильним і впевненим скрипалем.

Усе це - психологія.

Крім того, іноді доводиться грати в умовах надзвичайного нервового напруження. Тоді треба зрозуміти, як заспокоїтися. Батько дуже допоміг мені в цьому.

- Ви зізналися, що їсте український борщ перед концертом… Уперше скуштували цю страву саме в Україні?

- Так, лише недавно. Дуже смачна, тепла і заспокійлива страва. Ідеальна перед концертом. Гадаю, в Україні вона найсмачніша?