Булгаков піднімає Бучу?

Знавці творчості Михайла Булгакова знають, що Київ він величав не інакше, як Місто. Але замилування чудовим містом на березі Дніпра доповнювалося трепетним ставленням до невеличкого селища поблизу Києва, де пройшло дитинство письменника. І якщо в багатьох творах Майстра вгадується образ Києва, то в його листах до рідних і близьких найчастіше фігурує Буча. Важкий час і складні обставини кидали Булгакова всією країною. І в листах до рідних звідусіль, у тому числі і з Москви, де він довго працював і жив, Булгаков згадував безтурботне дитинство та висловлював незмінне бажання: «Хочу в Бучу».

У пошуках місцевих краєзнавців, які розкрили не одну цікаву сторінку з літопису Бучі, особливе місце посідають багаторічні дослідження, пов’язані з перебуванням тут великої родини Булгакових. Окрім роботи в архівах, їм удалося розпитати і записати спогади старожилів, які знали і пам’ятали цю інтелігентну родину, спілкувалися з нею. Ці безцінні свідоцтва дають відповідь на запитання, чому Майстра до кінця життя зігрівали спогади про маленьке селище біля Києва.

Зрозуміло, чому зібралися в Бучі численні шанувальники знаменитого Майстра, щоб ініціювати перший в Україні творчий конкурс імені Михайла Булгакова в галузі літератури та драматургії, спланувати подальшу роботу з облагороджування місць, пов’язаних із великим ім’ям. І провели суботник, під час якого на території садиби Булгакових прибрали сміття, а біля пам’ятного знака встановили лаву, викуту в стилі ХІХ століття місцевими умільцями...

…Коли професор Київської духовної академії Панас Іванович Булгаков і його дружина Варвара Михайлівна занепокоїлися тим, що київська квартира стала для сім’ї затісною, вони облюбували ділянку в Бучі для будівництва заміського будинку. Після екскурсії по розкішному листяно-хвойному лісі всі з радістю вітали початок спорудження будинку. Цілий рік, поки тривало будівництво, діти Булгакових готувалися до переїзду: збирали книги й іграшки, знайомилися з околицями. Тут, на природі, кожен міг виявити себе, знайти улюблене заняття. Згодом вони, наслідуючи селянських однолітків, бігали босоніж, привчалися до роботи. Багатодітна родина, за спогадами бучанських старожилів, сама доглядала за земельною ділянкою в часи десятини, перетворивши її на райський куточок із квітниками, садом, городом. Булгакови жили в заміському будинку з весни до осені, й тільки на зиму перебиралися до київської квартири. У Бучі, будучи вже студентом-медиком, Михайло Булгаков долучився до літератури й театру.

Якщо в Києві можна було відвідувати театри, то в Бучі — брати участь у виставах. Булгакови потоваришували з багатьма відомими людьми, котрі тоді тут мешкали. Особливо тісно — із сім’єю відомого українського художника Миколи Мурашка. Земельна ділянка Миколи Івановича була досить великою, що дозволяло виділити чимало місця для ігор у крокет, волейбол, теніс, футбол. Юнаки та дівчата займалися спортом, вели дискусії. А учасники драматичного гуртка радували дачників аматорськими виставами. Відомо, що в них брав участь Михайло Булгаков. Є відомості, що саме він наполіг, аби актори-аматори взялися за постановку чеховського «Весілля», яка надовго запам’яталася місцевим глядачам.

Хоча садибу Булгакових було спалено ще в громадянську війну, збереглося місце, деякі дерева із саду. Тут на честь сторічного ювілею Майстра у травні 1991 року з допомогою Українського товариства охорони пам’яток історії та культури й громадськості Бучі встановили пам’ятний знак. Чи достатньо цих скромних зусиль, аби віддати належне видатному земляку? Члени громадської комісії зі збереження історико-культурної спадщини Ірпінського регіону, учені, журналісти, активісти ряду місцевих громадських організацій, які зібралися з нагоди 117-річчя з дня народження Михайла Булгакова, вважають, що недостатньо.

Частина території, на якій розташовувалася садиба Булгакових, виявилася зайнята «тимчасовою» дорогою, імпровізованим звалищем сміття, захаращена сухими гілками. До того ж земельну ділянку, на яку було чимало претендентів, довелося рятувати від комерційного продажу. Довго місцевим активістам довелося стукати в усі двері, наводячи докази про історичну цінність цієї території. Рішенням сесії від 30 червня 2005 року Бучанська селищна рада дала дозвіл на узгодження земельної ділянки площею 1 гектар для створення історико-ландшафтного заповідника садиби-музею М.Булгакова. Для створення заповідника з можливістю надалі реконструювати садибу-музей 21 вересня 2006 року сесія Київської обласної ради п’ятого скликання одностайно прийняла рішення про внесення історичної території садиби Булгакових до Державного реєстру пам’яток України, як пам’ятку історії місцевого значення.

Та це далеко не все, чого хочуть і домагаються патріоти регіону, активісти громадських організацій, котрі борються за збереження історико-культурної спадщини краю. За словами першого заступника голови комісії з питань збереження історико-культурної спадщини Ірпінського регіону Анатолія Бальчоса, хоча у вирішенні питання про долю історичної території є певні зрушення, але повної ясності досі немає. По-перше, тому, що для відтворення садиби Булгакових і розміщення на ній усіх запланованих об’єктів необхідно відвести не один гектар, а всю територію, що її займала садиба, а це більше двох гектарів. По-друге, через те, що остаточне рішення затягується, неможливо захистити територію, яка «пам’ятає» Булгакових, зберегти від вандалів. Нею досі гасають автомобілі, тут викидають сміття. Влаштуванням суботників зло можна лише зменшити, але не припинити. Для реалізації великих планів — розмістити у відтвореній садибі музей Булгакових, невеличкий театральний майданчик, щоб перетворити ці місця на справжню мекку для зростаючого числа шанувальників Майстра, — потрібна вся садиба, без усяких «обрізань».

…У регіоні, де живе багато представників творчої інтелігенції, засновано творчий конкурс імені Михайла Булгакова. Редакції місцевих газет пропонують свої шпальти письменникам, журналістам, краєзнавцям. За задумом ініціаторів, це дозволить створити соціальний портрет людей бучанського краю, посприяє згуртуванню інтелігенції, утвердженню високих естетичних зразків, які залишив нащадкам великий Майстер.