Балетний Казанова звабить Шехеразаду

Гастрольний балетний сезон у столиці відкривається приїздом успішної й популярної трупи Імперського російського балету під керуванням видатного танцівника Гедімінаса Таранди. Шостого жовтня на сцені Жовтневого палацу публіка побачить два балетних хіти — «Шехеразаду» М.Римського-Корсакова і «Болеро» Моріса Равеля.

Відомо, що така пишна назва колективу — це данина вдячності як минулим або минаючим «імператорам» сцени, великим засновникам нев’янучої слави російського балету, так і імператорській фамілії, що зробила величезний історичний внесок у вітчизняну культуру. Імперський російський балет сьогодні — найбільш вдалий і затребуваний балетний колектив Москви. Він вирізняється високою майстерністю трупи, що являє собою єдиний згуртований ансамбль, у якому сяють молоді зірки: артисти з найкращих шкіл України та Росії.

Непересічна творчість Імперського російського балету залучила в різний час до співпраці з ним і найвідоміших у балетному світі педагогів та зірок найкращих театрів України, Росії, Данії, Франції, США: Людмилу Семеняку, Надію Павлову, Юрія Посохова, Олексія Ратманського, Тетяну Чернобровкіну, Дмитра Забабуріна, Миколу Цискарідзе, Патріка Дюпона, Фаруха Рузіматова, В’ячеслава Самодурова, Джулію Кент і багатьох інших. Імперський російський балет — це «колекція» солістів світового рівня і згуртований ансамбль однодумців, душею якого, звісно ж, є Гедімінас Таранда. Він цілком міг би задовольнитися тільки славою сценічної зірки, але талант виявився багатограннішим. Не дивно, що доля зблизила його з великою балериною Майєю Плісецькою. Саме Гедімінас Таранда став продовжувачем її лінії, носієм особистісного начала в балеті, єдності пластичності образу та промовистості переживання. Сьогодні публіка стає свідком його справжнього творчого розквіту, а в програмах Імперського російського балету його ім’я завжди обіцяє новизну танцювальної теми.

Художній керівник будує сьогоднішній репертуар трупи на програмах, які поєднують нев’янучі класичні шедеври, із постановками, що втілюють сучасні пошуки. Програма київського вечора одноактних балетів розпочинається з «Шехеразади» Римського-Корсакова, прем’єра якої в хореографії М.Фокіна і декораціях та костюмах Л.Бакста відбулася 4 червня 1910 року в програмі Російських сезонів у паризькій Опері. Тоді кохану дружину шаха Шахріара Зобейду танцювала не професійна балерина, а знаменита Іда Рубінштейн, тонка й вишукана (згадайте портрет Валентина Сєрова), улюбленого раба Зобейди — Вацлав Ніжинський. Нині шедевру М.Фокіна судилося розпочинати «божевільну програму» у виконанні трупи Імперського російського балету. Шахріара танцює сам Гедімінас Таранда, Зобейду — Ганна Пашкова, а Євнуха — брат художнього керівника Вітаутас Таранда.

Другий номер програми — «Болеро», дію якого перенесено до Єгипту (костюми Алли Коженкової), тому кілька хвилин перед початком балету віддано звуковим ефектам. «Болеро» йде в оригінальній хореографії Миколи Андросова, в якій, однак, чітко помітні бежарівські мотиви. Головного жерця танцює Гедімінас Таранда, а Божество (Ідола) — Ганна Пашкова.