Веселуни «засвітилися» опівнічної пори і спочатку змушували торопі-ти від сальності своїх жартів. Але: як долучишся, то й приручишся (шановний глядачу). Майже щотижня вони колобродять в «Арені». Їх замовляють на «корпоративи» популярні олігархи. Стерновим нашого «Камеді»-обозу вважається лукавець Максим, прозваний «одноклабцями» «Лєдокол «Бахматов». Про нього вони навіть склали спецреліз — «Він не астролог і не психіатр, але все знає про зіркові хвороби і не боїться говорити про це вголос. Тремтіть, зірки!»
Одні тремтять. А дехто навіть склянки в нього жбурляє (як, наприклад, одна з екс-віагр), коли «Лєдокол» наштовхується на який-небудь айсберг. Проте в «Арені», де «Лєдокол» вирішив трохи «розтанути» спеці-ально для «ДТ», домовилися про бесіду без будь-яких жартів — виключно серйозну: про жанр, про формат, бачте.
— Максе, скільки зараз багнетів у бойовому полку вашого «Камеді Клабу»?
— В Україні вже близько тридцяти людей. Це враховуючи тих, хто так чи інакше причетний до нашого проекту.
— Де, крім Києва, український «Камеді» збирається оптимізувати вітчизняне населення?
— Хочемо втілити ідеї «Клабу» в Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Концепція подібна до тієї, яку ви бачили. А саме дійство проходитиме у схожому місці, з тими ж резидентами і нашими матеріалами.
— Що ж виходить: ви і сценарії свої нав’язуватимете в регіони?
— Ну, так... Адже, наприклад, історія про шахтарів може розсмішити де завгодно. І таких історій не потрібно вигадувати багато.
— Особливо у Східному регіоні вона може «розсмішити», зважаючи на те, як вони там, бідні, гарують. Невже для вас немає ніяких правил соціокоректності?
— Ну, чому? Якщо привноситься певне ноу-хау, воно має бути лімітоване скрізь. А коли про шахтарів буде несмішно, тоді вигадаємо про прибиральниць.
— Чи немає у вас передчуттів, що наступ «клабів» і в нас, і в Росії (причому в них передача вже на «Першому» й у праймі, а бідолашного Маслякова відсунули «на обід») витіснить старий, добрий і бешкетний КВК?
— Це два різні продукти. І відповідно дві різні аудиторії. Але те, що КВКшники рано чи пізно мали б уже почати заробляти гроші, — безперечно. КВК — масове шоу із 700 тис. учасників. І, напевно, якусь копійчину прибутку повинен мати кожен із цієї кількості людей. Тут можна провести аналогію з журналістикою. Теоретично кореспондент заробляє і в Каховці, публікуючи матеріали для якоїсь «... правди». Та зрозуміло, що це не такі гроші, як у Києві. А от КВКшник із Каховки, так само, як і КВКшник із Києва, апріорі нічого не заробляє!
— А ви все про гроші... Поговорімо краще про рейтинги. Подейкують, що наші «сновиди» не тільки ночами бродять, а ще й «Інтер» дивляться, коли ви насміхаєтеся над бомондом.
— Якщо про рейтинги, то динаміка позитивна. Ще коли в нас була прем’єра, на конкуруючому каналі в цей самий час поставили «Штольню». Другий випуск «Клабу» збігся з «Кривим дзеркалом» Петросяна, а третій із «Людьми в чорному» — у тих самих конкурентів. І, знаєте, ми все-таки не втратили свою частку аудиторії. Звісно, без безпосереднього інтересу каналу ми б так швидко не потрапили на «Інтер». Адже навіть російський «Камеді Клаб» спочатку показували на «ТНТ», який за рейтингом посідає лише четверте-п’яте місце.
— Зрозуміло, що нині у вас багато замовних номерів і для олігархів, і для інших смерт-них. Але на які жарти за наших нинішніх «жеківських» реалій найактивніше реагують люди?
— Завжди смішно те, що актуально. От ми сидимо зараз в «Арені» і п’ємо чай із білого чайника. І коли всі сьогодні говорять про білі чайники, то це й є нині найсмішніше. Але є і щось вічно смішне... Це родинні взаємини (із тещею насамперед). Ну і, звісно ж, політика. Сьогодні ми намагаємося робити якісь інші речі, пов’язані з інтелектуальною подачею політики в нашому форматі. Щось на кшталт політичного театру з невеликими постановками.
— Хто персонально з відомих політиків найбільше злився на ваші жарти?
— Багато хто. І не тільки політики, а й деякі зірки. Не озвучуватиму зараз імен, оскільки, можливо, людині справді було прикро. А загалом у гуморі спостерігається та ж ситуація, що й скрізь — що менша «зірка», то більше вона намагається образитися. І навпаки, що «більша» (як, наприклад, Алла Пугачова), то реально важче її чимось зачепити. Та ж сама логіка працює й щодо зірок, і щодо, як то кажуть, «простих людей».
— Якби зараз вас попросили скласти бліц-антологію із найбільш вдалих приколів «Камеді Клабу», що б туди увійшло передусім?
— Є, наприклад, монолог Сергія Притули про козаків. Про те, що, мовляв, шаблі вигадали самі ж козаки, і первинне словосполучення стосовно цієї зброї означало: «Нумо, тихіше, панове... ша-бля!»... А ще про нашу найголовнішу модель — Владу Литовченко: «Затянулась бурой тиной и оперлась на фасад, я была «мисс Украиной» триста лет тому назад...». Зрозуміло, що це смішно, оскільки вона справді була «міс Україною» 1995 року. Про Шуфрича був жарт: мовляв, він одіозний боєць, трохи контужений, і досить дивно, що програв вибори й не потрапив до парламенту. Загалом це називається «цирк поїхав далі, а клоун залишився...»
Якось до нас інкогніто прийшов Сергій Тигипко. А ми не знали, що він з’явиться. Тому скетч про нього за десять хвилин склали. Звісно, там нічого конкретного не було. Та, як відомо, Тигипко був керівником передвиборного штабу Януковича — ми й нагадали для тих, хто призабув.
— А що тепер у нашій політиці вас цікавить насамперед?
— Усе!
— Можливо, здивуєтеся, але доводилося чути щодо «Клабу» (і «Кварталу») навіть таку неоднозначну версію: мовляв, козачки вони заслані, й «Інтер» використовує їх як ідеологічну зброю...
— Які глобальні міркування! Це ж треба бути просто якимось мегамонстром, щоб усе так прорахувати! Реальний вплив персонажів, яких висміюють, є дуже незначним. Адже для цього потрібно мусувати цю тему щодня, а не раз на тиждень по три хвилини. Ми ж «мусолимо» тему не однієї людини, а їх усіх (якщо говорити про політикум), не виокремлюючи серед них ані помаранчевих, ані білих, ані блакитних. Хай там як, кожен політик виконує чиюсь волю. Просто до героїв, які перебувають на своєму місці, у нашій справі можна підійти більш творчо. От Юлія Володимирівна не просто гарна, вона ще й намагається щось зробити. Гадаю, якби жінок було побільше на вершині влади, у нас була б зовсім інша структура взаємин у суспільстві. Адже жінки в політиці керуються зовсім іншими мотивами...
— Ви хотіли сказати «інстинктами». А чим керується «Клаб», який найчастіше сприймають як розвагу для ситих у роз-слабляючих інтер’єрах?
— Іноді й над цим сміємося. Трапляється, й на самому шоу «верхній прошарок» людей сміється. А «нижній» нічого не розуміє. Звісно, тут усе двозначно. Адже це не шоу, яке приїхало раз на два роки, і не всі можуть купити квиток.
— Були колись благословенні часи, коли веселив зовсім інший гумор — про сантехників, стоматологів, недонадої, недоврожаї і злих кондукторів. Як гадаєте, такий «формат» колись повернеться на підмостки й ТБ?
— Гадаю, ні. А якщо й повернеться, то в дуже трансформованому вигляді. Багато чого змінюється — і не тільки в гуморі. Ну от, наприклад, кіноепопея «Зоряні війни» принесла мільярди доларів, а її власник заявив, що йде з кінематографа, оскільки це занадто ризикований і витратний бізнес! І аргументує це тим, що от за 200 млн. дол., які він витрачає на один фільм, можна знімати 50—60 невеликих фільмів, а потім викладати їх в Інтернеті. І люди скачуватимуть їх, сплачуючи за це гроші. Тобто свідомість людей трансформує світогляд. І я не здивуюся, коли через рік ми вже побачимо цю ідею втіленою.
— Який діагноз ви б поставили нинішньому КВК, що нескінченно розбрунькувався, став не надто мобільним у пошуках форм і змістів?
— КВК керує серйозна людина, яка не є на 100% творчою особистістю. До того ж люди в нас не сприймають КВК як бізнес. Для них це, як і раніше, масовий молодіжний рух із системними представництвами, книжками, регулярними чемпіонатами тощо. Хоча й на КВК заробляються чималі гроші. А кількість уболівальників КВК — це близько семи—восьми мільйонів.
— Про вас самого, до речі, небагато відомо: які океани борознив ваш «Лєдокол» до «Камеді»?
— Це запитання про мене персонально? Раніше в мене була робота у таких великих компаніях, як UMC, «Самсунг». Під моїм менеджерським «впливом» були Прибалтика, Білорусь, Молдова. Але паралельно я увесь час займався КВК — був і капітаном, і директором різних команд, які створював. Остання серед них — збірна Києва, яка нині серед чемпіонів усієї української ліги.
Тобто я був і від світу цього, і від світу того. І нині теж у мене така гарна синергія виходить — бізнес і творчість. Два в одному.
ДО РЕЧІ...
Окрім Бахматова — «Лєдокола» і людини — у резидентах українського «Камеді Клабу» значаться: Андрій Молочний й Антон Лірник («Дует імені Чехова»); Назар Житкевич («Мовчазний Карпатський Яструб»); Андрій Бурим-Бурим і Сергій Стахов («Лось»); Ігор Куролєсов і Алекс Аморалес; Вадим Мічковський («Жора»); Вадим Шешич і Володимир Журавльов («Сабака» — «Штат Південна Панкота»); Сергій Притула; Олександр Педан.
Дещо з репертуару «клабістів»:
l Зважаючи на чисельність населення, малоямальські народи мало ямалися.
l Шуфрич пропонує присвоїти ро-сійському більярду статус державного.
l Народжений у Тернополі, він ненавидить дві речі: москалів і коли його називають «бендера» (про Сергія Притулу).