"Антитіла": не лукавлять у текстах, нічого не висмоктують із пальця, а тому органічні

Більшість теперішніх інтерв'ю із фронтменом гурту "Антитіла" Тарасом Тополею неминуче торкаються проблем насущних. Тарас із товаришами заснував волонтерський фонд і здійснив чимало поїздок на передову. Про те, що відбувається серед териконів Донбасу, він знає не з переказів. Однак у передноворічному інтерв'ю DT.UA - про інше, не менш важливе. Про музику. Про репертуар на українських FM; про небажання групи "Антитіла" виступати на Євробаченні; про нові відкриття в українській музиці; про їхній новий кліп "Одинак", а також про новий альбом "Сонце".

Нова платівка гурту "Антитіла" - "Сонце", - хоч і набула електронного поп-звучання, витримана у звичному для колективу стильовому ключі. На відміну від попереднього гостросоціального альбому "Все красиво", "Сонце" відповідає своїй назві, - тут переважають легкість і мажорна настроєвість.

- Тарасе, "Сонце" помітно вирізняється з дискографії "Антитіл" актуалізованим електронним саундом. Відчувається тяжіння до поп-музики.

- Ми завжди позиціювали себе як поп-рок колектив. А щодо звучання, то воно освіжається з кожним альбомом, стає більш електронним. Це вимога часу. Відверто кажучи, такий альбом ми могли б записати ще кілька років тому. Десь у 2014-му, якби не війна. Якби не той тяжкий емоційний стан, з якого вилився наш попередній лонґ-плей "Все красиво" - більш роковий, часом занадто соціальний. Альбом "Сонце" - світлий, здебільшого позитивний, а тому легший за звучанням.

Мушу зазначити, що ми не давали собі повної волі в експериментах. Зважали на нашого слухача, для якого радикальні рішення могли б стати шоком. Намагалися зберегти у формах, змісті й аранжуванні певні традиційні елементи. Наразі, як мені здається, це найкраща платівка в дискографії групи. Хоча завжди казав, що найкращим буде наступний реліз (усміхається. - О.Д.).

- Скільки часу тривала робота над платівкою?

- Задум виношувався півтора року. Накопичувались ідеї, демо-записи, мелодії. У кожного було своє бачення - у мене, клавішника Сергія Вусика, аранжувальника і співавтора багатьох наших пісень Максима Сиволапа, музикантів групи. А безпосередня робота над альбомом почалась у середині вересня. Це результат понад двомісячного перебування в студії.

- Атмосферна композиція "Танцюй" - одна з найпомітніших в альбомі. Як народилась ідея інтегрувати в цю пісню уривок із легендарної "Як тебе не любити, Києве мій"?

- Не можу сказати, що ідея виникла уві сні. Але якогось ранку я прокинувся з цією відомою піснею в голові. Відразу захотілося вплести її в композицію "Танцюй". Ми саме працювали над її записом. Зателефонував Максимові Сиволапу. Він швидко знайшов і додав цей сампл до нашої пісні. Як на мене, вийшло дуже органічно. Приємно, що композиція швидко полюбилася українським радіостанціям.

- Пісня "Два акорди" звучить м'ясистіше, сказати б навіть - "стадіонно".

- Її основний меседж полягає в тому, що всі люди - різні. З різною історією, з різною долею. Але ми зобов'язані розуміти і поважати одне одного. Ті, що судять нас, - не завжди мають рацію.

Не зважати на чужий осуд, тримати спину рівно і, попри все, простувати вперед - саме про це композиція "Два акорди". Зрештою, хотілося написати пісню, яку легко можна було б співати під гітару біля вогнища або в колі друзів.

- "Нашим планам океани замалі", - співаєте ви в цій пісні. Схоже, ці слова характеризують і гурт "Антитіла", що з непримітної раніше поп-рок групи доволі швидко виріс у колектив першого ешелону на популярній сцені. За рахунок чого вам це вдалося, як гадаєте?

- По-перше, ми свідомо обрали музику справою свого життя, основним заняттям. Музика приносить нам задоволення, ми живемо нею. Коли прокидаєшся вранці і без вагань розпочинаєш улюблену роботу, намагаєшся виконувати її щоразу краще, - успіх неминучий. Друге.

Працюємо системно й ніколи не зупиняємось. Маємо чіткий підхід до промоції пісень та відеокліпів. Ми уникли хаосу, властивого багатьом групам, які довгий час не можуть знайти свого слухача, вийти на якісно новий рівень, налагодити правильний менеджмент. Це теж дуже важливо.

І третє, найважливіше, - ми абсолютно чесні у своїй музиці. Я ніколи не лукавлю в текстах, не висмоктую нічого з пальця, а тому залишаюся органічним.

Пишу про речі, які болять або, навпаки, ощасливлюють не лише мене, а й багатьох людей. Слухач це відчуває й реагує - приходить на концерти, поширює музику в соцмережах.

Це, так би мовити, наша формула успіху. Вона не універсальна, її навряд чи "одягнеш" на всі музичні колективи. Єдине, що залишається незмінним і важливим, - системна робота. Потрібно завжди працювати над собою.

Окрім таланту, музикант мусить мати належний рівень майстерності та налагоджений підхід до творчого процесу - зважений і відповідальний. Як, зрештою, і в будь-якій іншій професії.

- На початку кар'єри ви мали досвід співпраці з лейблом, а зараз займаєтеся менеджментом самотужки…

- Зараз набагато краще. Ми відповідаємо за свої дії. Нам ніхто не вказує, як і що робити. Менеджментом групи керуємо разом із Сергієм Вусиком. Він - директор гурту, займається технічними й комунікаційними питаннями. Всі питання, що стосуються творчості, вирішуємо спільно. Фінансове адміністрування теж на наших плечах.

- Повернімося до альбому. Найхітовіша композиція "Одинак", судячи з кліпу на неї, стане саундтреком до однойменного серіалу з Олексієм Горбуновим у головній ролі. Ви писали її на замовлення?

- Так. До нас звернувся "Київтелефільм". Нашою умовою було те, що саундтрек може бути лише україномовним. Творці серіалу не заперечували.

- Ідея відеокліпу в жанрі екшн - ваша?

- Ідея і сюжет кліпу належать режисерові Віктору Придувалову. До речі, у тому, що Олексій Горбунов погодився зніматися в нашому відео, - теж заслуга режисера. Віктор Придувалов - маестро високого рівня. І ось, власне, у тандемі з Олексієм вони зреалізували цей кліп. Ми, музиканти групи, зі свого боку, допомагали чим могли.

- Віктор Придувалов свого часу знімав кліп на вашу пісню "Смотри в меня".

- Так, це вже наш другий досвід співпраці. З Придуваловим працювати непросто. Це режисер зі своїм світоглядом, зі своїм категоричним, імперативним командуванням на знімальному майданчику.

Однак у Віктора - колосальний досвід у кліпмейкерстві, кінематографі. Співпраця з ним завжди накладає певну відповідальність. Проколів бути не може. Але людина він дуже приємна. Ми товаришуємо. Віктор приходить на наші концерти, завжди дає поради, ділиться враженнями.

- А що радить гурту "Антитіла" Віктор Придувалов? Знаю, він поціновував важкого року, організатором метал-фестивалю "Інша музика"…

- Віктор завжди схиляє нас до важкої альтернативної музики. Поки що йому це не вдається (сміється. - О.Д.). Він сам грає на бас-гітарі, має власний музичний проект Void. Ми часто спілкуємось, обмінюємося враженнями, досвідом.

- Перед нашою розмовою мав нагоду послухати декілька мережевих радіостанцій. Таке враження, що україномовної музики, поза "Океаном Ельзи", "Скрябіним", "Антитілами" та ще кількома колективами, не існує. Як вважаєте, це справді проблема нашої музики чи, швидше, необізнаність редакторів?

- Розумієте, музиканти, які хочуть, аби їхня музика потрапила на радіо, об'єктивно мають виконувати її в певних стилістичних рамках. Якщо ви граєте джаз або андеґраунд - навряд чи є сенс апелювати до радіостанцій. Ви не зачепите цього слухача своєю музикою.

Якщо ж відчуваєте, що аудиторії FM-радіо може подобатися ваша музика, але її не ставлять в ефір, то, можливо, проблема в піснях. Думаю, варто поцікавитися думкою тих-таки редакторів, чому ігнорують ваші листи, що їм не подобається у вашій музиці, що треба врахувати. Може, всього лише потрібно поліпшити якість продакшну чи знайти викладача з вокалу, аби відповідати банальним критеріям якості.

Коли ж у вас справді хороше звучання, чудова лірика, ви оригінальні і впізнавані, то я не бачу проблем у тому, щоб потрапити в радіоефіри. Особливо тепер, за наявності інтернету й соціальних мереж. Станьте популярними в мережі - і радіостанції самі до вас звернуться. Впевнений, добра музика розлітається між людьми з вірусною силою. І радіостанції тут відіграють далеко не першочергову роль.

- Тобто, за вашими словами, музикантам потрібно орієнтуватися на "формат"?

- Треба чітко усвідомлювати, кому може подобатися ваша творчість. Якщо ви пишете пісні для людей, котрі не слухають радіо, то адаптувати музику під визначені критерії, певна річ, не варто. Мусимо розуміти, що радіостанції - це комерційна музична ніша, що диктує певні вимоги.

- Чи стежите за новою українською музикою? Можливо, порадите радійникам, на кого з молодих виконавців годиться звернути увагу?

- Мені подобається львівський колектив Piano. Думаю, в них є майбутнє, але треба, так би мовити, виписатись. Потрібно записати певну кількість пісень, щоб викристалізувати унікальний стиль.

Наразі їхня творчість стилістично перегукується з іншими колективами. Можу виокремити такі групи як Latexfauna, "Сальто назад". У них також є цікаві композиції. Завжди виділяю Brunettes Shoot Blondes, хоча ці хлопці вже доволі гучно про себе заявили.

- Brunettes Shoot Blondes, до речі, брали участь у відборі на Євробачення. Чи немає бажання у групи "Антитіла" спробувати свої сили в цьому конкурсі?

- Нам неодноразово пропонували взяти участь у відборі, але ми відмовлялися. Не бачу сенсу.

- Чому? Джамала, наприклад, істотно розширила свою слухацьку аудиторію.

- Річ не тільки в аудиторії. Річ у тому, чи є що сказати. Даруйте, але я не сприймаю Євробачення як конкурс домогосподарок. Це багатомільйонний майданчик, до якого можна донести певну ідею.

У Джамали була ця ідея. Вона передала свій біль від втрати батьківщини через призму депортації кримських татар. Зуміла достукатися до широкого кола слухачів, бо була щирою.

Писати спеціально для конкурсу якусь композицію, аби покрасуватись у прайм-таймі центральних телеканалів, не хочеться. Важливо бути чесним і органічним у своїй музиці. Коли ж я знайду потрібні слова, які заслуговуватимуть бути почутими, то "Антитіла" обов'язково подадуться на цей конкурс.