Андрій Міллер, «Два портрета «Жены в гранатовом», видавництво «Радуга»

Ім’я Андрія Міллера добре відоме читачам журналу «Радуга». І от у видавництві журналу вийшла друком його нова книжка. Крім роману «Два портрета «Жены в гранатовом», за який у березні 2008 року письменник отримав диплом Міжнародної літературної премії імені Юрія Долгорукого, до книжки ввійшли повість «Железный Дровосек» і оповідання «Г-н К., тихий пас­сио­нарий».

У творах Мілле­ра будні героїв переплітаються з незрозумілими, можна сказати паранормальними, явищами. Сам Андрій напівжартома називає свій напрям у літературі «реалізмом, який мутує». У «Двух портретах...» картини живуть своїм життям, розмовляють зі своїм творцем, попереджають, що в кожної людини є своя таємниця і що подружжя мусить розгадати їх! Будь-що!.. В основі сюжету — звичайна на перший погляд історія кохання художника Альбрехта Пєтухова, у житті якого все складається. Написавши портрет своєї дружини Ельзи, який зовсім не схожий на оригінал, Пєтухов не помічає, як починає говорити зі своїм витвором. Через це в досі дружній сім’ї починаються сварки. Очевидна банальність, яка звучить із вуст автора, насправді, на думку його героя, є важливою частиною ремесла. Базова банальність професії — це місток не лише до творчості, а й до майбутнього глядача.

«Железным Дровосеком» називали успішного бізнесмена Стаса Жданька, життя котрого одного «чудового» дня руйнується — як у бізнесі, так і в сім’ї. Замість вирішувати проблеми, він їде на дачу, узявши із собою антикварне дзеркало. Із цього моменту герой разом із читачем відривається від реалій життя і занурюється в потойбічний фантастичний світ. Дзеркало благає про допомогу і водночас вирішує проблему самого Жданька. Історія з несподіваним поворотом сюжетної лінії, в якій між рядків читається: ми бачимо тільки те, що хочемо бачити, а не те, що є насправді. А відображення в дзеркалі може бути оманливим. Адже його, дзеркала, «професія» — відбивати дійсність — теж іноді стомлює.