Прозорість банків: чи будуть розкриті реальні власники кредитно-фінансових установ? Прес-реліз

Національний банк володіє на сьогодні всім необхідним інструментарієм для збору і обнародування інформації про кінцевих власників банків. Проте чи зробить це регулювальника, залежить, перш за все, від нього самого...

Таким було резюме учасників засідання Фінансового прес-клубу «Прозорість банків: чи будуть розкриті реальні власники кредитно-фінансових установ?», яке 07 квітня 2011 року провела ГО «Ліга фінансового розвитку» за підтримки проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» та тижневика «Дзеркало тижня. Україна».

У дискусії взяли участь (за алфавітом):

Юрій БЛАЩУК,

голова спостережної ради Platinum Bank;

Анатолій ГУЛЕЙ,

екс-голова правління «Ощадбанку»;

Сергій ПАНОВ,

в.о. голова правління «Укрсиббанку»;

Олександр ШЛАПАК,

екс-заступник глави Національного банку України.

Як зазначив у своєму виступі О. Шлапак, публічне оприлюднення інформації про власників 10 і більше відсотків акцій банку, як це передбачено законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків», прийнятим Верховною Радою 15.02.2011, – це світова практика. Експерт вважає, що хоча згідно базельських вимог, розкриттю підлягають дані про власників 5% акцій банків, поріг в 10% - це теж непогане досягнення.

На думку О. Шлапака, встановлення кінцевих власників банків потрібне не тільки і не стільки для громадськості, скільки для регулятора. Завдяки цьому Нацбанк міг би більш ефективно контролювати учасників ринку, які намагаються кредитувати структури, афільовані з його власниками, а отже робити систему більш надійною. О. Шлапак переконаний, що необхідний інструментарій для роботи на цьому поприщі в Нацбанку є.

За словами екс-чиновника, для того, щоб прийнятий закон запрацював, доцільно активізувати боротьбу з відмиванням «брудних» грошей. Крім того, центробанку слід розробити низку підзаконних актів, які б врегулювали питання визначення ділової репутації засновника, встановлення вимог до його фінансового стану та структури власності юрособи, яка здійснюватиме банківську діяльність. Як зазначив О. Шлапак, виконання цих завдань стане індикатором щирості намірів НБУ дійсно виявити реальних власників банків.

На думку Ю. Блащука, сумнівів у доцільності встановлення реальних власників банків не має бути. Це світовий тренд, відповідно дискусії навколо цього питання можуть вестися хіба що з приводу методики розкриття цієї інформації.

За словами банкіра, серед аспектів, які потребують уваги регулятора, - гнучке врегулювання ситуації з банками, акціонерами яких є інвестиційні фонди. Банкір вважає, що слід мати різні підходи до випадків, коли інвестфонд по всьому світу залучає інвесторів, або, коли за ним реально стоїть лише одна чи дві людини, які і створили фонд в т.ч. с метою безпосереднього впливати на роботу банку.

Фінансист акцентував увагу також на доцільності допрацювання норми про отримання інвесторами дозволу в НБУ на придбання акцій банків за 3 місяці до здійснення операції. У випадку ПАТ, якими нині є більшість банків, це може призвести до цінових коливань на акції. «Потрібно врахувати світовий досвід, щоб не ставити пали в колеса ринковому процесу купівлі», - зауважив Ю. Блащук.

Щоб перешкодити оформленню прав власності на банки через довірених осіб, банкір запропонував створити умови для того, щоб регулятор міг встановлювати походження коштів, які йдуть в статутний капітал фінустанови. На його переконання, у такому разі випадків використання довірених осіб як прикриття для реальних власників було б менше.

У своєму виступі А. Гулей зосередився на ризиках вибіркового застосування прийнятого закону, що потенційно зменшує ефективність його дії. Оцінюючи, зокрема, факт збільшення повноважень Нацбанку в частині впливу на купівлю-продаж значних пакетів акцій банків, експерт не виключив можливість управління цими процесами на ринку в ручному режимі за наявності відповідного бажання у регулятора. «Це те, чого треба боятися, - зазначив банків. – Але це те, про що треба говорити». На думку А. Гулея, у випадку простеження подібних тенденцій протидіяти цим устремлінням НБУ мали б профільні банківські об’єднання.

А. Гулей спрогнозував, що через складність збільшення статутного капіталу банків фізособами, вони перестануть бути власниками фінустанов. Натомість функції акціонерів поступово перебиратимуть на себе юрособи – великі підприємства. Банкір закликав регулятора звернути увагу на питання ділової репутації, у т.ч. в частині призначення на посади голів правлінь банку, їх заступників. Такий крок, на думку експерта, міг би підвищити рівень довіри до всієї системи.

«Перевищенням повноважень» назвав А. Гулей передачу аудиторами результатів аудиту банківських установ до Нацбанку. За його словами, ця норма порушує кілька чинних законів та створює конфлікт середовища. «Ми не говоримо про те, що ми не будемо її виконувати. Ми готові знайти компроміс в цьому питанні. Ми готові залучити аудиторів, сідати за стіл і розмовляти», - наголосив експерт.

Взявши слово, С. Панов підкреслив, що Нацбанку надані всі можливості для розкриття кінцевих бенефіціарів банків. На глибоке переконання банкіра, інформація про істотних власників банків має бути відкритою для споживачів фінансових послуг. Водночас він зауважив, що враховуючи специфіку ринку, «не завжди треба показувати, хто є конкретним власником». За словами керівника «Укрсиббанку», ринок має знати конкретне ім’я, прізвище людини, хто керував чи керує тим чи іншим банком, який має фінансові труднощі.

«Належне виконання закону і чітке визначення ділової репутації в майбутньому не дасть можливість цим людям знову створювати фінансові структури, знову створювати піраміди і знову приводити до такої ситуації», - наголосив С. Панов.