Експерти: Офіційні показники захворюваності на туберкульоз суттєво занижені

Офіційний показник захворюваності на туберкульоз на 100 тис. населення майже на 24,0% менший від того, який наводить у своїх щорічних доповідях Всесвітня організація охорони здоров’я. Зважаючи на реальну ситуацію з туберкульозом в Україні, офіційні дані стосовно захворюванності, зокрема і щодо її зниження на 7% у минулому році видаються досить сумнівними.

Офіційний показник захворюваності на туберкульоз на 100 тис. населення майже на 24,0% менший від того, який наводить у своїх щорічних доповідях Всесвітня організація охорони здоров’я. Зважаючи на реальну ситуацію з туберкульозом в Україні, офіційні дані стосовно захворюванності, зокрема і щодо її зниження на 7% у минулому році видаються досить сумнівними.Про це в своїй статті для «Дзеркала тижня» пишуть співголови Всеукраїнської спілки громадських організацій «Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом» Сергій Борткевич, Ігор Горбасенко та Віталій Руденко. «Загальновідомо, що поширеність туберкульозу у будь-якій країні безпосередньо залежить від ефективності його виявлення і лікування. Так, згідно з критеріями ВООЗ, відсоток виявлення нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, повинен становити не менше 70%, а ефективність лікування нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, — не менше 85%, — адже лише за таких обставин переривається ланцюг передачі інфекції, що призводить до зниження захворюваності та смертності від туберкульозу», - пишуть експерти. «За даними ВООЗ, в Україні ці показники у 2007 році становили, відповідно, 54 та 59%. Сьогодні офіційний показник захворюваності на туберкульоз на 100 тис. населення майже на 24,0% (що приблизно відповідає 24,0 випадкам) менший від того, який наводить у своїх щорічних доповідях ВООЗ, - відзначили автори. – Навіть якщо вважати дані ВООЗ оціночними, лише 15—20 своєчасно невиявлених випадків захворювання на туберкульоз на кожні 100 тис. населення створюють у масштабах країни величезне джерело інфекції, невідомої диспансеру (до 10 тис. хворих на туберкульоз) та є потенційною небезпекою виникнення тяжких і часом невиліковних форм захворювання». Крім того, беручи до уваги відсутність комплексної системи профілактики туберкульозу, стабільної диспансеризації населення, недостатнього забезпечення лікувальної мережі спеціалістами відповідного фаху та кваліфікації, низького рівня забезпечення протитуберкульозних установ і лікарень загального профілю діагностичним обладнанням тощо, задеклароване зменшення рівня захворюваності на туберкульоз лише протягом одного 2009 року на 7% видається досить сумнівним, пишуть експерти. Як зазначили автори, така цифра не підкріплена необхідними досягненнями в сфері економіки, соціальних відносин, реформуванні охорони здоров’я, адже фахівці встановлюють пряму залежність рівня захворюваності і смертності від туберкульозу від рівня соціально-економічного розвитку країни. «Цілком очевидно, що найбільш об’єктивним показником ефективності протитуберкульозних заходів повинен бути показник смертності від туберкульозу. Згідно з даними МОЗ України, якщо у 2007 році цей показник становив 22,6 на 100 тис. населення, у 2008 році — 21,2, то у 2009 році — лише 17,4 на 100 тис. населення, або майже на 18,0% менше від попереднього періоду», - пишуть експерти. Вони підкреслюють, що для періоду 2007—2009 років був характерний процес поступового зменшення загальної смертності населення, а це не могло не позначитися й на картині смертності від туберкульозу зокрема. Таким чином, істотні розбіжності у визначенні показників захворюваності і смертності від туберкульозу в Україні можуть також свідчити або про статистичну похибку, або про навмисне заниження показників, або про серйозні недоліки у поточній практиці виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз, яке здійснюється неефективно й несвоєчасно, та в обліку хворих і тих, хто помер від туберкульозу, вважають експерти. Водночас такі занижені дані щодо завхорюваності будуть мати суттєві негативні наслідки, підкреслюють експерти. «Планування протитуберкульозних заходів та їх фінансового забезпечення на національному і регіональному рівнях відбувається на основі оцінки реальних та прогнозних показників захворюваності на туберкульоз, які в даному випадку мають тенденцію до зменшення. Отже, некоректна оцінка тенденцій та динаміки розвитку епідемічних показників може мати наслідки, аналогічні тим, що відповідають початкові 90-х років ХХ століття: недофінансування охорони здоров’я в Україні у 1991—1993 роках згодом призвело до ситуації, яку спостерігаємо в наш час, зокрема, з поширенням туберкульозу з множинною лікарською стійкістю», - відзначили експерти. Детальніше про це читайте в статті Сергія Борткевича, Ігоря Горбасенко та Віталія Руденко «Загадкова арифметика туберкульозу» у свіжому номері «ДТ»