Оккупанты отложили идею восстановления Мариупольского порта

А як історична політика може згладити гострі кути, замовчувати про факти?! - В СРСР при її ідеологічних можливостях також було багато невдоволених його гуманітарною політикою. В США також є з цим проблеми, наприклад резервації чи расова політика до афроамериканців на побутовому рівні. ЧИ те ж саме святкування Дня Колумба. Україні, тим паче, не оминути різного тлумачення історії. І цього не потрібно боятися, а потрібно визнавати всі події і Другої Світової, і ВВВ її частини. Наприклад, як бути з місцем українських націоналістів у Голокості. А це питання досить глибоко досліджене на Заході відомими академічними істориками Джоном-Полом Химкою, Пером Рудлінгом, Омером Баровим тощо. І це визнані науковці попри будь-які заперечення опонентів. Як бути з табором "Травники" і їх подібними чи дивізією "Дерлівангер"? А як бути з фактами зустрічі хлібом-сіллю населення військ вермахту? А як бути з деякою молоддю, за якою спостерігаю у метро, у яких є тату або нашивки на рюкзаках колишніх дивізій СС? Про це чомусь у підручниках історії не пишуть. А щодо історичної політики, то чого ж не пишуть у лікбезній літературі про доктрину Франтішека Духинського, яка суттєво вплинула на націоналістичну думку України вже у першій половині 20 ст. (а це до речі думка не моя, а Лисяка-Рудницького)? Як сказала одна мудра людина, історія буває декількох пластів: те, чого навчають у школах; те про що популяризують у широких колах; те над чим прцюють історики-науковці. Цитуючи професора Касьянова "історія - це не те, що було, а те, що написано". То ж до ідеалу ніколи не дійти. Краще не розділяти суспіьство, яке і так дуже поляризоване. А краще визнати, що історія була різною, як і та страшна Війна, і всілякого в ній було вдосталь. А правда для кожного завжди буде своя.