Банк «плохих» активов – является ли это решение хорошим для Украины? Пресс-релиз

Чтобы очистить банковский сектор от «токсичных» активов, необходимо активнее развивать рынок «проблемки». Оздоровлению системы помогло бы также создание банка «плохих» активов. Однако сконцентрировать в нем необходимо, прежде всего, негативно классифицированные кредиты рекапитализованных банков.

Таким було резюме учасників круглого столу «Банк «поганих» активів – чи є це рішення добрим для України?», який 16 березня 2011 року провела ГО «Ліга фінансового розвитку» за підтримки «Дзеркала тижня» та проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» FINREP.

У заході взяли участь (за алфавітом):

Юрій БЛАЩУК,

голова спостережної ради Platinum Bank;

Маріус ВІСМАНТАС,

координатор проектів по Україні, Білорусі й Молдові Світового банку;

Ігор ВЛАСЮК,

радник ліквідатора Укрпромбанку;

Анатолій МАКСЮТА,

заступник міністра економічного розвитку і торгівлі;

Сергій НАУМОВ,

голова правління «Правекс-банку»;

Василь ПАСІЧНИК,

директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

«Погана» фінансова установа – не зайва, а розвинений ринок «поганих» активів – вимога часу

За словами Маріуса ВІСМАНТАСА, зростання обсягу негативно класифікованих активів у 2011 році призупинилося, їх загальна величина на сьогодні – 150-200 млрд грн. Представник МФО зауважив, що СБ підтримує ідею розділення «токсичних» та «хороших» активів, що може серед іншого передбачати концентрацію перших в спеціальній «поганій» фінансовій інституції. Але це стосується, передусім, рекапіталізованих державою фінустанов. Управління «токсичними активами» потребує створення спеціального механізму роботи з ними

На глибоке переконання М. Вісмантаса, очищення банківських балансів від неякісних кредитів має відбуватися не за рахунок платників податків, а перш за все коштом власників банків – через формування резервів під «проблемку» за рахунок капіталу. За даними експерта, з початку кризи приватні інвестори вже «влили» капіталу в систему на понад 50 млрд грн..

М. Вісмантас закликав владу розвивати ринок «поганих» активів, обсяг якого наразі є незначним – лише близько 20 млрд. Щоб продавати не тільки бланкові, але й заставні кредити фізосіб та навіть корпоративні позики. Для цього потрібно вдосконалити чинну нормативну базу, зокрема, в частині системи оподаткування, валютного регулювання, банківської таємниці тощо. За словами представника СБ, нині в Нацбанку робоча група напрацьовує відповідні зміни до законодавства. Водночас не завадило б пришвидшити цей процес.

Як зауважив у своєму виступі Василь ПАСІЧНИК, у березні тенденція щодо скороченню проблемних активів банків «не закріпилася». Водночас у лютому був позитивний сигнал – вихід в «плюс» банківського сектору вперше під час кризи (прибуток банків – близько 100 млн грн).

Екс-заступник глави НБУ висловився за надання державою учасникам ринку якомога ширшого діапазону інструментів для роботи з негативно класифікованими кредитами. У цьому ключі створення банку «поганих» активів – один з можливих способів зняття проблеми з порядку денного. В. Пасічник розповів, що в світовій практиці були як негативні, так і позитивні приклади існування таких структур. Цим шляхом йшли, зокрема, Швеція, Німеччина, Великобританія, Південна Корея, Індонезія, Ямайка. При створенні «поганих» банків використовувалися різні моделі наповнення їх коштами – як за рахунок держави, так і приватних інвесторів, або і одних, й інших.

Коментуючи можливість формування банку «поганих» активів на базі «Родовід банку», фінансист зазначив, що він буде не класичною банківською установою, а компанією з управління активів, яка матиме спеціальну ліцензію. На думку В. Пасічника, якщо в перспективі ця структура працюватиме тільки з неякісними активами рекапіталізованих державою банків, - це добре, якщо з «проблемкою» всієї банківської системи – теж непогано.

Державі потрібно вивернути кишені

На думку Ігоря ВЛАСЮКА, спеціальна система для роботи з неякісними активами Україні однозначно потрібна. За його словами, на сьогодні є категорія кредитів, які не працюють як у «хворих», так і «здорових» банках. Водночас ці активи не є безнадійними. Йдеться, передусім, про будівельні проекти. Щоб їх завершити та, відповідно, повернути вкладені гроші, банківські установи мали б ці об’єкти докредитувати. Однак банки, які сануються або знаходяться в стані ліквідації, не мають права це робити. А в цей час продовжують «капати» відсотки за кредитами, що ставить і кредитора, і позичальника в глухий кут. Саме такі активи, на думку експерта, мають або передаватися в «здорові» банки або концентруватися в bad-bank чи КУА. Крім того, там же можна було б «заморозити» на якийсь час також інші проблемні кредити, які мають непогану заставу (скажімо, землю), але реалізувати яку банкам за адекватну ціну через поточну ринкову кон’юнктуру не можливо.

Ігор Власюк вважає, що потенційно створений «поганий» банк мав би викуповувати проблемні активи в учасників ринку. А для цього йому потрібні ресурси, які є тільки в держави. При цьому приватних інвесторів можна було б залучати, в т.ч. - через видачу їм державою позик на придбання таких кредитів. Кошти ж під такі цілі могли б залучатися, зокрема, від МФО.

Приватних мисливців на «проблемку» - з головою, головне – капкани їм не розставляти

За словами Юрія БЛАЩУКА, знайти інвесторів, які б зацікавилися «поганими» активами, цілком можливо. Крім того, що вони є в Україні, особливо багато їх за кордоном, оскільки наразі світом блукають дуже великі гроші, які не знають, де їм «приткнутися». На заваді входженню їх в Україну стоять деякі регулятивні норми. З одного боку, нерезидентам наданий дозвіл купувати кредити в гривні, з іншого – не надані можливості щось з ними робити після цього. Крім того, існують проблеми з методикою оцінки портфелів банків, із запуском фондів по сек’юритизації (випуск цінних паперів, забезпечених активами, що генерують стабільні грошові потоки) негативно класифікованих кредитів тощо. У той же час банкір віддав належне регулятору, який створив можливості для списування проблемних активів з балансу за рахунок сформованих резервів без податкових наслідків.

Говорячи про перспективи ринку «поганих» активів, Сергій НАУМОВ також підкреслив, що для його розвитку потрібно зробити законодавство більш «лояльним». Водночас від наголосив на необхідності розробки механізмів для реалізації заставних кредитів. Банкір підтримав ідею концентрації неякісних активів рекапіталізованих банків в одній структурі. Потрібна вона чи ні всій системі, на думку С. Наумова, - питання дискусійне. Але як зазначив фінансист, слід пам’ятати, що порятунок потопельників – справа рук, передусім, самих потопельників.

Проблемні активи: свій до свого по своє

Як зазначив у своєму виступі Анатолій МАКСЮТА, проблема очистки банківської системи від «токсичних» активів важлива передусім з точки зору активізації кредитування. У той же час слід враховувати, що цією складовою питання стимулювання фінансування банками економіки не обмежується.

На думку чиновника, держава має потурбуватися перш за все про долю рекапіталізованих банків. Допомогти ж усій системі змоги на сьогодні немає, тим паче з урахуванням того, що вже й так величезні кошти були спрямовані з бюджету в банківський сектор.

Коментуючи питання можливого продажу проблемних активів в «поганий» банк, А. Максюта наголосив на доцільності якомога чіткішого окреслення цієї процедури задля убезпечення відповідальних чиновників від закидів з боку компетентних органів у непрозорості прийнятих рішень, неадекватній (неринковій) оцінці активів при продажі тощо.

У відповідь на цю ремарку М. Вісмантас наголосив, що активи рекапіталізованих банків доцільно не продавати «поганому» банку, а переводити їх туди разом із сформованими резервами. Рекапіталізовувати ж «поганий» банк – не потрібно буде: він має працювати зі сконцентрованими в ньому активами, по суті, як структурний підрозділ одного холдингу держави. Представник СБ зазначив, що діра у балансах рекапіталізованих банків, яка утвориться після виведення з них проблемних кредитів, має закриватися шляхом докапіталізації. «Рекапіталізовувати потрібно життєздатні банки. У «Родовіді» життєздатності не лишилося», - резюмував М. Вісмантас.