Таку оцінку висловив заступник державного секретаря з питань зовнішньої допомоги, гуманітарних питань та свободи віросповідання Джеремі Левін на "Українському обіді", організованому фондом Віктора Пінчука у Гданську напередодні URC-2026, пише "ЄП".

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Atlantic Council: 12 років тому Путін напав на беззахисну Україну, та сьогодні відбувається те, чому він і намагався тоді запобігти

"Росіяни чекають зими"

"Ми є у становищі, коли Україна виграє війну на цей момент", — заявив він.

Він зауважив, що раніше ЗСУ на полі бою чекали зими, бо саме тоді росіяни брали паузу і не наступали. Тепер усе навпаки: українці перебувають у наступі, а росіяни чекають зими.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ні Путін, ні Трамп не мають козирів — FT

Ще удари по гаманцю Кремля

Левін підкреслив, що минулої зими Україні вдалося "змінити динаміку", атакуючи російську інфраструктуру на території РФ.

"Зараз дуже важливий момент. Україна може продовжувати чинити тиск на полі бою", — констатував він.

Заступник держсекретаря додав, що США розглядають можливість скасування винятку із санкцій на російську нафту, і запевнив, що Вашингтон продовжить координацію з європейськими партнерами у санкційній політиці.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ердоган відвертається від Путіна: від цього виграє Україна — NYT 

Нагадаємо, за даними Financial Times, минулого тижня на саміті G7 у Франції президент США Дональд Трамп сказав Володимиру Зеленському, що його вразили останні воєнні успіхи Києва.

Також ЗМІ повідомляли, що в приватній розмові очільник Білого дому закликав українського президента діяти "сміливіше" щодо Росії. У Києві це сприйняли як сигнал, що Україні вдалося заручитися підтримкою США щодо кампанії, спрямованої на те, аби змусити Росію повернутися за стіл переговорів.

За даними Axios, також Трамп був у захваті від української операції "Павутина", під час якої вдалося знищити та пошкодити десятки російських літаків. Він назвав її "сильною" та "крутою".

Одним із завдань філософів є формування «конституцій» для ШІ-моделей, які визначать їх поведінку. Вже зараз техногіганти занепокоєні потенційною появою сильного штучного інтелекту (AGI) та його впливом на суспільство. Наприклад, компанія DeepMind залучила кембриджського філософа Генрі Шевліна для дослідження свідомості та моральної відповідальності.

Втім, деякі експерти ставлять під сумнів щирість таких ініціатив. Існує думка, що компанії можуть використовувати співпрацю з філософами як спосіб демонстрації своєї відповідальності перед регуляторами, не змінюючи при цьому ключових підходів до розвитку ШІ.

Залишається відкритим питання, чи стане залучення філософів стандартною практикою для технологічних гігантів або залишиться лише маркетинговим інструментом.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Творчість та емоційний інтелект не захистить професії від ШІ — Харарі

Дискусія про те, чи може штучний інтелект набути ознак свідомості та морального статусу й відчувати страждання залишається відкритою. На цьому тлі компанії, що створюють передові моделі ШІ, змушені розглядати не лише технічні, а й філософські та правові аспекти розвитку технологій.

Про те, як штучний інтелект може змінити суспільство та систему ухвалення рішень, йдеться в статті редакторки відділу освіти та науки ZN.UA Оксани Онищенко «Цифрові судді, штучне суспільство і віртуальні громадяни: як ШІ змінює цивілізацію».

Військова омбудсменка України Ольга Решетилова (Кобилинська) заявила, що про проблеми у "Скелі" вона дізналася у травні-червні минулого року. За її словами, спершу був побитий журналіст, якого перевели на службу до 425-го окремого штурмового полку, потім — капелан суміжної бригади, а згодом — ціле управління батальйону, який переформовували у 425 ОШП.

"І якщо перші два випадки ще можна було трактувати як непорозуміння і конфлікти (хоча як мінімум по капелану було відкрито кримінальне провадження), то після після побиття комбата і начальників служб батальйону стала очевидна системність", — зазначила Решетилова.

У червні 2025 року представники Офісу військового омбудсмана разом із представниками Офісу президента виїхали на полігон "Скелі". Паралельно головнокомандувач призначив перевірку силами Військової служби правопорядку.

За словами Решетилової, з полку забрали 22 військовослужбовців, які дали свідчення про побиття. Ці свідчення були підтверджені поліграфом. Разом із фахівцями ВСП вдалося ідентифікувати групу інструкторів, які організовували знущання на полігонах.

"На жаль, керівництвом ВСП не були вжиті відповідні заходи ні щодо притягнення цієї групи людей до відповідальності, ні щодо запобігання протиправних дій у майбутньому. Тоді за підсумками перевірки ВСП було призначено службове розслідування Командуванням Сухопутних військ, і вже за його підсумками пішло повідомлення на правоохоронні органи про вчинення правопорушення. Результату розслідування досі немає", — наголосила Решетилова.

Офіс військового омбудсмана надіслав п’ять заяв про злочини у "Скелі"

Омбудсменка  також повідомила, що зустрічалася з новопризначеним генеральним прокурором Русланом Кравченком. Згодом вона та перший заступник військового омбудсмана Руслан Циганков неодноразово проводили зустрічі із заступником генпрокурора і наголошували на необхідності розслідувань щодо "Скелі". Загалом із початку роботи Офісу військового омбудсмана у січні до правоохоронних органів було направлено п’ять повідомлень про злочини у "Скелі".

"Розуміючи, що розслідувань і кадрових рішень по цьому (і іншим штурмовим підрозділам) ми можемо чекати довго, а військовослужбовці там потребують захисту вже зараз, ми почали шукати шляхи взаємодії зі "Скелею". Я переконала командира 425 ОШП, як мінімум, не допускати людей, яких ми ідентифікували як тих, які системно порушують права військовослужбовців, до роботи з особовим складом", — повідомила Решетилова.

Також, за її словами, було налагоджено майже миттєву реакцію командування "Скелі" на скарги, які надходять до Офісу військового омбудсмана та інших інституцій. Крім того, підрозділ змусили забезпечити військовослужбовцям регулярний зв’язок із рідними. Внаслідок цього вже у травні кількість скарг від близьких військових цього підрозділу щодо відсутності зв’язку знизилася на 73%. Представники Офісу військового омбудсмана регулярно відвідують полігони та місця розташування "Скелі". Водночас омбудсменка наголосила, що її офіс не може виконувати роботу правоохоронних органів і не має повноважень ухвалювати управлінські рішення.

"Тепер кілька нюансів. Я не даремно наголосила, що знущанням над військовослужбовцями займається група людей. Це важливо, бо "Скеля" — великий підрозділ, там є багато достойний бойових солдатів, сержантів і офіцерів, які не мають стосунку до того, що відбувається. Оскільки Катерина Лихогляд вирішила у своєму розслідуванні не вказувати ці групи людей, у читача складається враження, що критична ситуація у всьому підрозділі. Це не так", — вказала омбудсменка.

У "Скелі" виявили близько двох тисяч військових із залежностями

Вона також звернула увагу на ситуацію із замісною підтримувальною терапією (ЗПТ) та військовослужбовцями з наркотичною залежністю. За словами Решетилової, кілька місяців тому у "Скелі" виявили близько двох тисяч таких людей. Саме з цим була пов’язана резонансна новина про понад дві тисячі ймовірно непридатних до служби військовослужбовців в одному з підрозділів. За її словами, відповідно до наказу №402 такі люди є непридатними до служби, у виняткових випадках — обмежено придатними, однак точно не мають перебувати у штурмових підрозділах.

"Ми тоді, мʼяко кажучи, здивувались, скликали термінову міжвідомчу нараду. Наразі триває робота, ми проводимо дослідження, з якими видами залежностей люди можуть служити. Як надати доступ ВЛК до відповідних даних, щоб вони бачили інформацію по ЗПТ. Але, на жаль, мобілізація людей з залежностями триває, і це стає проблемою багатьох підрозділів, не тільки "Скелі"", — відмітила омбудсменка.

Окремо Решетилова звернула увагу на розмір "Скелі". Підрозділ за чисельністю приблизно відповідає дивізії, але при цьому має штат полку, що ускладнює управління та контроль над особовим складом. Тому в цій ситуації потрібні управлінські рішення. За словами омбудсменки, минулого тижня вона обговорювала це питання з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Вона зазначила, що Сирський вважає можливим поліпшення ситуації після появи окремого командувача штурмових підрозділів, який нестиме за них відповідальність.

"Я незмінно вважаю, що створення окремого виду військ призведе до масштабування негативних практик і порушень прав людини. З моєї точки зору оптимальним було б створення окремих штурмових підрозділів у кожному корпусі. Це б дозволило командиру корпусу здійснювати контроль і формувати культуру поведінки, дисципліну в підрозділі. У будь-якому разі рішення щодо штурмових підрозділів має бути добре зважене і продумане", — підсумувала Решетилова.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Смерті мобілізованих у "Скелі": ДБР відреагувало на розслідування ЗМІ

Нагадаємо, що після повідомлень про побиття та знущання над мобілізованими у полку "Скеля" омбудсман Дмитро Лубінець оголосив про перевірку підрозділу. Він заявив, що будь-які порушення прав людини в умовах воєнного стану є неприпустимими. Омбудсман звернувся до Державного бюро розслідувань і Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони з вимогою провести повне, об’єктивне й неупереджене розслідування. Лубінець також повідомив про робочу нараду з Сирським, після якої Військова служба правопорядку почала з’ясовувати обставини, а моніторингова група офісу омбудсмана має виїхати на місце перевірки.

Раніше планувалося, що частина першого траншу обсягом €5,9 млрд буде спрямована на виробництво дронів. Однак через технічні складнощі з контролем використання цих фондів ЄС вирішив змінити пріоритети фінансування. Зазначені гроші тепер будуть використані для стабілізації українського бюджету, що знімає відповідальність з ЄС за використання цих грошей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Які реформи вимагає від України Європа для отримання першого траншу з 90 млрд євро: пояснення ЗМІ

Навесні ЄС погодив для України новий пакет підтримки обсягом €90 млрд, який має забезпечити як військові потреби, так і фінансування бюджету у 2026–2027 роках. Після затвердження програми президент Володимир Зеленський заявляв, що частину грошей планують спрямувати на оборону та виробництво безпілотників, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн окремо повідомляла про намір надати Україні близько €6 млрд на дрони вже цього кварталу.

Ще 22 червня стало відомо, що перший платіж із кредитної програми становитиме €3,2 млрд бюджетної підтримки, а окремий транш на €5,9 млрд мав бути спрямований на оборонні потреби. І хоча питання контролю за використанням європейських грошей прописані у програмі Ukraine Facility, є нюанси. Саме про це у статті «Хто і як контролює витрати коштів за Ukraine Facility» розповів юридичний радник Transparency International Ukraine Андрій Швадчак.

Автором скандальної ініціативи виступила лідерка правопопулістської та євроскептичної партії S.O.S. România Діана Шошоаку. Її проєкт пропонує зобов'язати Бухарест негайно почати переговори з Кишиневом та офіційно повідомити про це ООН, НАТО і ЄС.

Попри медійний резонанс, документ має нульові шанси стати законом. Кабінет міністрів Румунії та профільні комісії вже надали йому негативний висновок. Тепер законопроєкт передають до Сенату (верхньої палати парламенту), де правляча коаліція має більшість і планує відхилити цю ініціативу.

Офіційний Кишинів наразі не коментував процедурне рішення Бухареста. Команда президентки Маї Санду раніше неодноразово заявляла, що будь-яка зміна статусу держави можлива лише через референдум, а пріоритетом Молдови є інтеграція до ЄС як незалежної країни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Санду заявила, що проголосує за об'єднання з Румунією на референдумі, але вважає шлях до ЄС «більш реальним»

Експерти також нагадують, що сценарій унії пов'язаний із низкою складних політичних і безпекових викликів, зокрема неврегульованим придністровським конфліктом. Детальніше про можливі наслідки такого розвитку подій розповів у статті «Чи готова Молдова зникнути з мапи? Сценарій, який більше не табу» та «Привид "Унірі"» журналіст, аналітик, піар-технолог Петро Герасименко.

Кияни зустрілися з "Жиліною", яка є грандом чемпіонату Словаччини. Поєдинок завершився розгромною перемогою українців з рахунком 5:1.

У складі киян голами відзначилися Огундана, Пономаренко (дубль) та Піхальонок, а автогол на свій рахунок записав гравець команди суперника.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

"Динамо" продало двох українських футболістів конкурентам в УПЛ

"Динамо" — "Жиліна" (Словаччина) — 5:1

Голи: Наріманідзе, 45+1 (автогол), Огундана, 75, Пономаренко, 95, 108, Піхальонок, 110 (з пенальті) — Коша, 105

"Динамо" (перший тайм): Нещерет, Гусєв, Кендзьора, Тіаре, Дубінчак, Лонвейк, Волошин, Буяльський, Шапаренко, Герич, Герреро

"Динамо" (з 58-ї хвилини): Суркіс, Коробов (Малиш, 88), Біловар, Михавко, Вівчаренко, Бражко, Піхальонок, Рубчинський, Огундана, Редушко, Пономаренко

Відеоогляд матчу

"Полісся" зустрічалося з болгарським клубом ЦСКА із Софії та здобуло перемогу з рахунком 4:0.

У складі української команди голи забивали Філіппов, Велетень, Гайдучик, який реалізував пенальті, та Федор.

"Полісся" — ЦСКА (Болгарія) — 4:0

Голи: Філіппов, 8, Велетень, 47, Гайдучик, 52 (з пенальті), Федор, 62

"Полісся" (стартовий склад): Бущан, Назаренко, Чоботенко, Краснічі, Майсурадзе, Бабенко, Раско, Філіппов, Брагару, Іванов, Краснопір

Запасні: Талько, Кудрик, Крушинський, Сарапій, Гришкевич, Караман, Томандзото, Андрієвський, Панчишин, Шепелєв, Велетень, Федор, Гайдучик

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Польський футболіст офіційно повернувся до "Динамо"

Повне відео матчу

Раніше «Шахтар» оголосив про трансфер чергового бразильського таланту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

З російських волейболістів зняли всі обмеження на юнацькому рівні

Бразильці розпочали турнір із чотирьох перемог, а в очних зустрічах проти українців вели 2:0.

Однак поєдинок у словенській Любляні завершився сенсаційною перемогою України над третім номером світового рейтингу з рахунком 3:1.

Догравальник Олег Плотницький, який вирішив відновити кар’єру в національній команді, набрав 19 очок і став найрезультативнішим гравцем збірної України.

Україна — Бразилія — 3:1 (29:27, 22:25, 25:22, 25:21)

Повне відео матчу

Команда здобула третю перемогу при двох поразках у поточному сезоні та піднялася на п'яте місце в турнірній таблиці. Згідно з регламентом, 18 збірних зіграють по 12 матчів кожна протягом трьох тижнів, після чого 8 найкращих команд вийдуть у плей-оф.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Міжнародна федерація волейболу допустила Білорусь до участі в міжнародних турнірах

У найближчі дні збірна України проведе ще три матчі в рамках турніру — проти Італії (25 червня), Канади (26 червня) та Болгарії (28 червня).

Раніше повідомлялося, що на війні проти Росії загинув український волейболіст.

Кабінет міністрів ухвалив рішення про розподіл 6,6 мільярда гривень між регіонами для виплати підвищених зарплат освітянам та соціальним працівникам. Гроші отримають усі 24 області України.

"Кожна область отримала суму, розраховану індивідуально — залежно від потреб на підвищення зарплат і можливостей місцевих бюджетів самостійно покривати ці витрати", — зазначила Свириденко.

Обсяг державної підтримки залежатиме від фінансової спроможності регіону. Чим менше власних доходів має область, тим більшу частину витрат на себе бере держава.

Для бюджетів територіальних громад та областей, де тривають бойові дії або існує загроза їхнього відновлення, держава компенсуватиме 80% необхідних видатків на підвищення заробітних плат.

"Для місцевих бюджетів, які демонструють недостатню спроможність, цей показник становить від 50% до 80%", — підсумувала Свириденко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зарплата вчителя: від чого залежить її розмір

Нагадаємо, що рішення про додаткове фінансування зарплат освітян стосується сфери, де розмір оплати залежить не лише від посадової ставки, а й від категорії, стажу та надбавок. Станом на травень 2026 року вчитель початкових класів в Україні отримує в середньому 19 тисяч гривень, а в Києві цей показник становить 22 тисячі гривень. У травні 2024 року середній дохід таких педагогів становив 17 тисяч гривень. У листопаді–грудні він знижувався до 16 тисяч, а з січня 2025 року почав поступово зростати. У державних школах оклади визначають за Єдиною тарифною сіткою.

До зарплати можуть додаватися надбавки за вислугу років від 10% до 30%, за престижність праці від 5% до 30%. Доплата за роботу в несприятливих умовах — 1000 гривень з 1 січня і 2000 гривень з 1 вересня.

За словами президента, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та розвідка доповіли, що ці ретранслятори припинили роботу 22 червня.

Водночас він наголосив, що поки що не знає, чи демонтували їх, чи ні.

"Але ми працюємо над цим і я дуже уважно слідкую і щоденні доповіді отримую. Факт, що ретранслятори на сьогодні не працюють", — додав Зеленський.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Білоруська опозиція передала Україні звіт, як Лукашенка готує країну до війни: що він містить

Нагадаємо, минулого тижня Зеленський озвучив для Білорусі дедлайн для вимкнення ретрансляторів на її території, які допомагають Росії коригувати удари по Україні. Якщо РБ не зробить цього до п'ятниці, цим питанням займуться ЗСУ. Також він зауважив, що Мінську краще припинити забезпечувати окупаційне військо дизелем.
У відповідь прессекретар глави Кремля Дмітрій Пєсков зазначив, що цим Київ нібито посягає на білоруський суверенітет.

Росія розпочала переговори з Казахстаном про постачання близько 50 тисяч метричних тонн бензину АІ-92 для покриття дефіциту на внутрішньому ринку, повідомили Reuters чотири джерела в галузі.

Після ударів українських безпілотників по кількох великих НПЗ у центральній частині Росії виробництво бензину станом на кінець червня впало приблизно на 25% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Міністерство енергетики Росії не надало оперативного коментаря щодо ситуації. Водночас міністр енергетики Казахстану Ерлан Аккенженов раніше заявляв, що Астана не отримувала офіційного запиту від Москви на постачання бензину.

Російський уряд розглядає низку заходів для стабілізації внутрішнього ринку, серед яких — обмеження експорту пального, збільшення субсидій для нафтопереробників та імпорт бензину. Для Росії, яка є одним із найбільших світових експортерів пального, такий крок є нетиповим.

Цього місяця Москва дозволила НПЗ виробляти бензин і дизельне пальне для внутрішнього ринку за нижчими стандартами якості. Крім того, Росія планує організувати морський імпорт бензину, що свідчить про серйозність проблем із забезпеченням ринку.

Порівняно з Росією Казахстан є відносно невеликим виробником пального, тому обсяги поставок навряд чи будуть значними. Наразі Казахстан має профіцит бензину, однак з 26 червня до 20 липня на Атирауському НПЗ проводитимуть технічне обслуговування, що може скоротити доступні запаси пального.

Одним із можливих джерел постачання називають казахстанський НПЗ Kondensat, який переробляє газовий конденсат із російського заводу "ТАНЕКО" та має квоти на експорт пального. За даними казахстанського аналітичного центру паливно-енергетичного комплексу, у травні 2026 року Kondensat експортував до Грузії 15 207 тонн бензину марок АІ-92 та АІ-95.

Однак завод "ТАНЕКО", який належить російській компанії "Татнєфть", повністю припинив переробку нафти 12 червня після атаки безпілотників, що потенційно може обмежити постачання сировини для Kondensat.

Постачання бензину до Росії можливе в обмін на російське авіаційне паливо. Казахстан може зіткнутися з дефіцитом авіаційного пального вже у липні через зростання попиту, ремонтні роботи на Атирауському НПЗ та скорочення імпорту з Росії.

Росія, Казахстан, Білорусь, Киргизстан і Вірменія входять до Євразійського економічного союзу, який передбачає безмитні поставки вуглеводнів і встановлює щорічні орієнтовні баланси торгівлі паливом між країнами.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Дрони атакували один із найпотужніших газопереробних заводів Росії

Нагадаємо, що переговори РФ про імпорт бензину відбуваються на тлі тривалої зупинки Московського НПЗ у Капотні. Після двох атак українських безпілотників у червні він не працюватиме найближчі шість місяців. Завод, розташований на південній околиці Москви, є найбільшим постачальником палива для Московської області. Тому його виведення з ладу ускладнює спроби РФ подолати дефіцит. На ремонт підприємства знадобиться щонайменше пів року. У 2024 році Московський НПЗ переробив 11,6 мільйона тонн нафти, виробивши 2,9 мільйона тонн бензину та 3,2 мільйона тонн дизельного палива.

Найважливіше в цих змінах — скасування податків на перекази між фірмами з різних країн Євросоюзу. Більше не буде подвійних зборів на дивіденди чи роялті, а кількість звітів та фінансових перевірок суттєво зменшать.

Експерти впевнені, що це зробить європейський ринок більш конкурентним, а компанії витрачатимуть менше часу й грошей на податкову рутину. А також це простимулює пан'європейську торгівлю: найбільше виграють ті, хто веде торгівлю всією Європою.

Для України це теж чудові новини. Наші підприємці, які вже відкрили філії в ЄС або працюють із європейськими партнерами, зможуть значно простіше та дешевше переказувати гроші. Нові правила запрацюють одразу після того, як їх офіційно затвердять усі країни ЄС.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Без податкової реформи не буде грошей: ЄС озвучив вимоги Україні для кредиту на 90 млрд євро

Податкова гармонізація залишається одним із ключових напрямів зближення України та Євросоюзу. Водночас у самому Євросоюзі триває перегляд податкових правил для бізнесу. Зокрема, Брюссель уже кілька років спрощує адміністрування транскордонної торгівлі та платежів усередині спільного ринку. ЄС поступово переходить до цифрових механізмів адміністрування податків, а питання податкової інтеграції є частиною ширшої економічної адаптації України до членства в Євросоюзі.

Зазначається, що цю ракету розробили у США для України у рамках програми ВПС Extended Range Attack Munition (ERAM). Мета програми полягала у швидкому впровадженні в бойове застосування недорогої ракети великої дальності для винищувачів F-16, яка розміром і формою нагадує 500-фунтову (227-кілограмову) бомбу Mk82. Її виробляє каліфорнійська компанія Zone 5, яку нещодавно придбала норвезька транснаціональна корпорація Kongsberg, що спеціалізується на виробництві ракет. 

Повідомляється, що Україна придбала 3 550 ракет Rusty Dagger за 825 мільйонів доларів. Це становить 246 тисяч доларів за ракету. Журналісти зазначають, що це “велике замовлення за низькою ціною”, адже вартість ракети Storm Shadow приблизно вдесятеро вища. 

Видання наголошує, що у порівнянні зі ще дешевшими ударними дронами, перевага цієї ракети полягає в тому, що вона може завдавати ударів набагато швидше та має більші шанси прорватися крізь ППО. Крім того, відеозаписи атаки на Воронеж показують, як ракета пікірує на великій швидкості, пробиває дах будівлі, а потім вибухає всередині.

Це надає українським F-16 та іншим ударним літакам зброю, яку вони можуть використовувати, залишаючись поза зоною дії російських засобів ППО.

За даними довідкового ресурсу Designation-Systems.Net крилата ракета AGM-188A Rusty Dagger оснащена турбореактивним двигуном. Вона важить близько 225 кг. Боєприпас має дальність польоту понад 900 кілометрів. Льотні випробування ракети провели у квітні 2026 року.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Удар ЗСУ по заводу напівпровідників у Воронежі: супутникові знімки зафіксували пошкодження підприємства ВПК

Нагадаємо, 22 червня у російському Воронежі пролунали вибухи. Після цього над містом помітили стовп диму.  Згодом Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що підрозділи Повітряних сил ЗСУ вдарили по підприємству у Воронежі, яке виготовляє електроніку для російських ракет. Командування розповіло, що для атаки застосували високоточні крилаті ракети повітряного базування, але не уточнило які саме.

Підприємство також входить до виробничого ланцюга російського військово-промислового комплексу та постачає електронні деталі для ракетного озброєння і систем ППО. Йдеться, зокрема, про транзисторні збірки та матриці, які використовують у блоках крилатих ракет Х-101. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

До омбудсмана надійшло найбільше скарг від військових та їхніх родин на полк "Скеля": що відомо

"Йдеться про повідомлення щодо ймовірного застосування тортур, облаштування місць несвободи й доведення до самогубств чинних військових", — заявив він.

Лубінець розповів, щозвернувся до Державного бюро розслідувань та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Він вимагає провести "повне, об’єктивне та неупереджене розслідування".

Також омбудсман заявив, що провів робочу нараду з головкомом Олександром Сирським. За його словами, реакція була оперативною, і Військова служба правопорядку вже працює над з’ясуванням обставин.

"Вже завтра моніторингова група офісу омбудсмана вирушає на місце для проведення перевірки. Я отримав запевнення щодо повного сприяння її роботі, як незалежної моніторингової групи", — додав він.

Напередодні видання "Бабель" оприлюднило розслідування, у якому вказали, що від кінця 2025-го до весни 2026 року у "Скелі" загинули 26 новобранців. Смерть настала не від бойових дій, а родичі загиблих кажуть, що у полку не надають своєчасно медичну допомогу та присутнє насильство. При цьому у полку звинувачення відкидають.

Раніше у ДБР заявили, що почали досудове розслідування після повідомлень про можливі побиття та знущання у "Скелі". Розслідування ведуть за статтею про перевищення повноважень (ч. 5 ст. 426-1 КК України).

Українська сторона запропонувала європейським партнерам переглянути частину вже запланованої підтримки. В результаті ресурси переорієнтували з короткобійної артилерії на далекобійні рішення, які наразі є одним із ключових запитів фронту. 

Нові боєприпаси в умовах розширення дронової kill-zone дозволять ЗСУ ефективніше уражати командні пункти та логістичні вузли ворога. Такий підхід також допоможе зменшити ризики для українських військових на передовій.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Economist: Лідери наддержав досі впевнені, що сучасні військові технології здатні на нокаутуючий удар — і це фатальна помилка

Данія залишається одним із найактивніших партнерів України у сфері артилерії та боєприпасів. Раніше Копенгаген уже виділяв гроші на артилерійські снаряди та озброєння у межах пакетів допомоги на сотні мільйонів доларів, а також спільно з Норвегією передавав Україні тисячі артилерійських боєприпасів. Водночас підтримка Копенгагена дедалі більше зміщується від разових поставок у бік фінансування виробництва озброєнь.

Автор статті наголошує, що на поведінку польських політичних сил вже зараз мають вплив парламентські вибори, які відбудуться восени наступного року. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ні Зеленський, ні Навроцький не їдуть на конференцію у Гданську. Але зради у цьому немає

 "Для президента Навроцького та політичного табору, який його підтримує, українська тема поступово стає частиною ширшої дискусії про історичну пам’ять, національну ідентичність і роль Польщі в регіоні", — пояснив посол. 

Єлісєєв додає, що, враховуючи вищевказане, із внутрішньополітичної боротьби в Польщі не зникне питання польсько-українських відносин. 

"І якщо сьогодні комусь здається, що нинішній епіцентр емоцій незабаром залишиться позаду, то це може виявитися помилкою", — повідомив він. 

Посол підкреслює, що чим ближче буде до парламентських виборів, тим більше політики Польщі можуть захотіти мобілізувати свій електорат через теми історичної пам’яті та відносин з Україною.

Єлісєєв назвав ще чотири виклики, які постали перед українсько-польськими відносинами: друзі України в Польщі, комунікація, російський чинник та європейська та євроатлантична інтеграція України.  Посол підкреслив, що в польсько-українських відносинах нині потрібна не ескалація, а деескалація.

Після того як президент Польщі Кароль Навроцький повідомив, що вирішив усе ж позбавити свого українського колегу Володимира Зеленського Ордена Білого Орла, той відправив нагороду у Варшаву. 

 Зеленський вважає "електоральним процесом" рішення Навроцького позбавити його ордена. Водночас президент Польщі заявив, що суперечка не стосується польської внутрішньої політики. 

За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, у результаті обстрілу загинув 24-річний фахівець NPA. Ще четверо його колег отримали поранення, двоє з них перебувають у важкому стані. Усіх постраждалих оперативно госпіталізували до медичних закладів області, де лікарі борються за їхні життя. 

Гуманітарна місія NPA займається очищенням територій від мін та нерозірваних боєприпасів, залишених після бойових дій. Ця робота є надзвичайно важливою для забезпечення безпеки місцевих жителів та відновлення нормального життя в регіоні. 

Херсонська ОВА засудила цей злочинний акт агресії, який порушує міжнародні гуманітарні норми, та закликала міжнародну спільноту посилити тиск на Росію для припинення таких дій.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Росіяни вдарили дронами по евакуаційній машині на Херсонщині - вбили людину

Херсонська область залишається однією з найбільш небезпечних зон в Україні через постійні російські обстріли та значні площі замінованих територій. Щоденні атаки ворога створюють серйозну загрозу для мирного населення та ускладнюють процес відновлення регіону.

Загибель співробітника Norwegian People's Aid стала черговим нагадуванням про те, що під ударом російської агресії опиняються не лише мирні жителі, а й ті, хто ризикує власним життям заради безпеки інших.

Про це повідомляє Reuters.

У тексті хартії з’явилися оновлені формулювання, які акцентують увагу на свободі спорту від політичного, економічного та будь-якого іншого тиску з боку різних країн.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

МОК офіційно заборонив трансгендерам брати участь у жіночих змаганнях на Олімпіаді

При цьому МОК відіграватиме ключову роль у дотриманні нейтралітету, який має "захистити спортсменів і змагання від зовнішнього впливу та запобігти використанню Олімпійських ігор у політичних цілях".

Ці зміни можуть зіграти на користь Росії, оскільки вони ще більше послаблять бар’єри, що стримують повноцінне повернення окупантів до міжнародного спорту.

У травні МОК оприлюднив нові рекомендації, закликавши спортивні федерації скасувати всі санкції проти Білорусі. Багато організацій дотрималися цих вказівок і водночас почали скасовувати або пом’якшувати відсторонення росіян.

Російські спортсмени отримали нейтральний статус у більшості видів спорту через допінгові порушення, а повномасштабне вторгнення РФ в Україну призвело до посилення санкцій і навіть повного відсторонення росіян. Членство Олімпійського комітету Росії призупинили у 2023 році за порушення Олімпійської хартії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пішла з життя українська олімпійська чемпіонка з легкої атлетики

Раніше повідомляли, що українські гімнастки влаштували бойкот під час виконання гімнів РФ і Білорусі на чемпіонаті Європи.

І така насиченість гостей для Навроцького є політично невигідною, адже суперечить його теорії про те, що у ЄС Туска ігнорують, а сам він не впливає на переговори між Києвом та Москвою, кажуть представники його команди.

"Навроцький і Качинський прагнуть зірвати конференцію в Гданську, оскільки припускають, що там можуть бути підписані угоди про участь Польщі у відбудові України. Це знову стало б політичним плюсом для Туска", — зазначив співрозмовник, додаючи, що Зеленський усвідомлює ціль Навроцького, тому він і повернув орден до підписання Туска — щоб прем'єрові не довелося цього робити і, як наслідок, бути втягнутим у політичну війну. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Росія сприймає як "стратегічний подарунок" погіршення відносин між Польщею та Україною — посол

Сьогодні Туск заявив, що відсутність Зеленського на конференції у Гданську — делегацію з Києва очолить прем'єрка Юлія Свириденко — може позитивно вплинути на перебіг заходу. Він додав, що і український, і польський президенти реагують "не зовсім адекватно" на ситуацію, яка виникла. 

Про те, чому союз, що зміцнився під час війни, потребує особливої політичної відповідальності саме зараз, читайте у статті посла Костянтина Єлісєєва для ZN.UA "Україна і Польща: коли важливе починає затьмарювати головне".

“Розвідка здобула внутрішні російські документи з реальною оцінкою наслідків українських далекобійних санкцій. Зафіксовані й заходи реагування російського керівництва на ситуацію, що склалася. Одним із таких заходів є переміщення систем ППО з російських регіонів у Москву та до Керченського мосту”, — зазначив президент. 

За даними розвідки, російська армія отримала команди захищати ці два периметри за рахунок послаблення інших напрямків. За словами Зеленського, Сили оборони України “зроблять висновки”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Москва ляже у Криму»: «Мадяр» показав кадри нічних ударів по понад 60 об'єктах ворога

Також очільник ГУР доповів про стан російського ракетного виробництва та стратегічної воєнної авіації. Як зазначив глава держави, ЗСУ готують нові ”справедливі кроки у відповідь на затягування Росією війни та удари по території України”. 

“Важливо, щоб до якнайбільшої кількості росіян дійшло розуміння, що війну затягує саме відмова російського керівництва від дипломатії. Україна надала змістовні дипломатичні пропозиції”, — констатував Зеленський.

Нагадаємо, 16 травня дрони Сил оборони атакували нафтопереробний завод у Москві. Тоді після прильоту горіла установка ЕЛОУ-АВТ-6 — серце НПЗ. Президент Володимир Зеленський назвав атаки по Москві цілком справедливою відповіддю на російські удари по наших містах і громадах. 

Вранці, 18 червня, українські дрони повторно атакували Московський нафтопереробний завод — один із ключових об'єктів паливної інфраструктури Росії. Завод забезпечує до 40% потреб Москви в бензині та близько 50% потреб у дизельному пальному. 

За словами головного секретаря уряду Японії Мінору Кіхари, китайська сторона повідомила японські консульства в Шеньяні та Даляні про затримання двох японців 18 і 25 травня в межах однієї справи. Токіо заявило, що підтримує контакт із затриманими та вживає заходів для захисту своїх громадян.

У МЗС Китаю підтвердили факт затримання, заявивши, що японці підозрюються у порушенні китайського законодавства. Деталі справи Пекін не розголошує.

За інформацією японських медіа, затримані працюють у великій японській промисловій компанії, а предметом розслідування можуть бути матеріали, пов'язані з рідкоземельними металами, експорт яких Китай останнім часом жорстко контролює.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Менше табу — більше зброї: як Японія відповідає Китаю й Росії і що це означає для України

Інцидент стався на тлі напружених відносин між Китаєм та Японією. Нагадаємо, що наприкінці 2024 року Токіо вже вимагало звільнення своїх громадян, а глава японського МЗС заявляв, що непрозорість китайського законодавства про шпигунство дедалі більше відлякує японців від поїздок до КНР. Питання затриманих громадян також входило до порядку денного контактів між Пекіном і Токіо на найвищому рівні на тлі загального погіршення двосторонніх відносин.

Додаткового значення нинішній справі надає інформація про можливий зв'язок із рідкоземельними матеріалами. Останніми роками Китай послідовно посилює контроль над експортом стратегічної сировини, зокрема рідкоземельних металів і магнітів, які мають критичне значення для високотехнологічної промисловості.

Зокрема, у квітні російська столиця відправила на фронт 1708 контрактників, у травні — 1378. Це, як вказують журналісти, на тисячу людей менше, ніж торік, і на рівні з показниками 2024 року, коли у Москві ще не запровадили мільйонні виплати за контракт.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Росії розповіли, що думають про припинення вогню по лінії фронту

"Все стабільно [погано] у нас, людей йде мало, мотивованих ще менше. Але ми не сумуємо, тому що у нас ще не найгірші справи за мірками всієї країни, наскільки я розумію. Так що працюємо", — каже співрозмовник видання у мерії Москви.

Ще гіршою є ситуація у підрозділі "Рубікон", який займається безпілотниками. Коли набір тільки оголосили, був дуже великий потік, але відсіювали майже всіх охочих через високі вимоги. Точних цифр співрозмовники видання не назвали, але, за їхніми словами, тих, хто зараз уклав контракти з "Рубіконом", — приблизно третина від усього потоку.

"Ситуація по Москві відбиває картину по всій країні. Співрозмовник "Вёрстки" в одній із частин у Сибіру розповів, що охочих укласти контракт дедалі менше і новобранців доводиться шукати в інших регіонах, зокрема, в Дагестані", — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, за словами західних та українських чиновників, Кремль має проблеми з поповненням сил на фронті в Україні через величезні втрати. У The Times писали, що Владімір Путін може готувати приховану мобілізацію без офіційного оголошення.

Про це повідомив у Instagram клуб "Судува", у складі якого доброволець ЗСУ грав у минулому. Воїну було 25 років.

Кайлюс вступив до лав Збройних сил України в лютому 2026 року і служив помічником гранатометника. Район, де виконував бойове завдання литовський солдат, був обстріляний росіянами, після чого зв'язок з ним обірвався. Це сталося 2 червня.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Янголам спорту присвячується»: у Києві вшанували загиблих атлетів

"Ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати Ігнаса Кайлюса як людину, яка завжди випромінювала позитивну енергію. Колишній гравець "Судуви Б" віддав своє життя, захищаючи свободу України та всіх нас від агресорів, добро від зла, світло від темряви. Спочивай з миром, герою!", — йдеться у заяві клубу.

Memorial / Міжнародні волонтери для України

Варто зазначити, що це вже третій литовський доброволець, який загинув, захищаючи Україну від вторгнення РФ. До цього свої життя за Україну віддали Тадас Тумас і Томас Валентеліс.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Одесі на пляжі загинула дівчина через атаку російських дронів

Раніше повідомлялося, що на війні проти Росії загинув український волейболіст.

Реформа інтернатної системи триває в Україні понад два десятиліття. Попри нові підходи, деінституалізацію та кілька хвиль змін, головної мети дотепер не досягнуто: система залишається предметом гострих суперечок, а кількість критики не зменшується.

Поштовхом до цього інтерв’ю стало останнє засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради під головуванням народного депутата Павла Сушка, присвячене можливим порушенням прав дітей. Обговорення трагічних випадків, пов’язаних із несвоєчасним вилученням дітей із небезпечного середовища, швидко перетворилося на чергову суперечку між прихильниками та противниками інтернатної системи.

Під час засідання з вуст головуючого неодноразово лунали тези, які раніше озвучувала Людмила Волинець. Це породило закономірне запитання: чи справді знана експертка із захисту прав дитини сьогодні підтримує повернення до інтернатної системи, чи її критика стосується насамперед помилок і дисбалансів самої реформи, й народний депутат просто додав своє, дуже специфічне бачення проблеми, надмірною емоційністю та маніпуляціями виключивши можливість конструктивного діалогу?

Що насправді відбувається в дитячій сфері; чому згасають сімейні форми влаштування дітей; що не так із реформою, чи винні в цьому громадські організації і яким є вихід із ситуації, — про це ми говорили з експерткою із захисту прав дитини, авторкою та однією з рушійних сил реформи інтернатної системи початку 2000-х Людмилою Волинець.

Реформа без відповідального

— Людмило Семенівно, хоч вам не подобається це запитання, але не можу його не поставити. Як ви оцінюєте результати останнього засідання ТСК із захисту прав дитини? Якою мала б бути його мета й чого насправді досягнуто? Чому, на вашу думку, дискусія замість обговорення причин смертей дітей, їх аналізу перетворилася на загострення війни між захисниками та противниками реформи деінституалізації?

— Мені взагалі не подобається тональність, яка сьогодні превалює в розмові про реформу, оцінку результатів, успіху й неуспіху. Це мало нагадує розмову про реформу і взагалі реформу.

І це стосується не тільки ТСК і народних депутатів. Обидві сторони дуже часто некоректні в розмові — і ті, хто реформує систему, і ті, хто її оцінює.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Я зрозуміла, що вже доросла, але ніколи не жила в родині». Чому інтернати — не місце для дітей

— Одна з головних тез, що прозвучали на ТСК, — це те, що внаслідок реформи кількість випадків загрози життю та здоров’ю дітей збільшилася. Дітей несвоєчасно вилучають із небезпечних сімей, бо їх нема куди дівати. Якими є справжні причини?

— Сьогодні відбувається непропорційне скорочення потрібних дітям форм влаштування. У виступах перед Кабміном дуже поважні люди заявляли: не хочете, щоб дітей влаштовували до будинків дитини, — ліквідуйте будинки дитини.

Як на мене, це помилковий погляд. Будь-які типи закладів або форми влаштування знищувати можна тільки після того, як у дітей зникне в них потреба.

Сьогодні, наприклад, гучно закликають влаштовувати вилучених дітей у патронат, а не до ЦСПРД (центрів соціальної та психологічної реабілітації дітей. — А.К.). Цей пріоритет виписано й у законі. Безумовно, там, де є патронат (а це 25% громад), ця норма працюватиме. Але в 75% громад патронату просто немає. І знищувати там ЦСПРД — біда.

Якщо сьогодні майже в половині територіальних громад немає жодної сімейної форми — ані прийомної сім’ї (ПС), ані дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ), а патронат має лише кожна третя-четверта громада, то куди влаштовувати дітей?

Крім того, минулого року ми пережили передачу повноважень від району до громади. Але цей процес не аналізують. Більше говорять про слабо діагностовані соціальні послуги.

— Якщо ситуація справді суттєво погіршилася, то хто, на вашу думку, має нести за це відповідальність?

— Хороше запитання. Очевидно, що частина людей скаже: «Держава». Причому це слово дуже часто вживають у незрозумілому контексті — це хтось десь там високо, не я.

Ще 2022 року було проголосовано закон №7087, який ішов дуже важко. Найважче — позиція про те, що голова територіальної громади зобов’язаний нести відповідальність за соціальне становище дітей у своїй громаді. Це зміни до статті 34 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо міських громад це питання було вирішено ще 2006 року. А от сільські та селищні ради тільки виявляли дітей, усім іншим займався район.

Зі згаданим законом усе дуже показово: його підтримували громадські організації, експертиза ЮНІСЕФ, але вже чотири роки він лежить в офісі президента непідписаним. Точно знаю, що Мінсоцполітики висловилося категорично проти і зробило все, аби заблокувати його підписання.

Можна сказати, що винен той, хто ухвалив рішення не підписувати цей закон. Можна — що винні ті, хто сьогодні робить реформу, бо не наполягають на цьому. А можна покласти відповідальність на голів громади. І це дуже цікава характеристика реформи, коли за жодне питання ви не знайдете персонального відповідального.

Якщо в державі відбулася децентралізація, то не можуть діти випадати з її контексту. Інше питання, що в цій децентралізації є складніші речі, про які не дуже хочуть говорити.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Касьянова про вирішення проблеми інтернатної системи: "Потрібно розбудовувати систему підтримки сім’ї"

— Наприклад?

— Чому сьогодні не децентралізовано виплати державної допомоги сім’ям з дітьми? Я особисто вважаю, що без цього реформа стосовно дітей нам навряд чи вдасться. Це єдиний вид таких серйозних виплат, які досі призначає центральний орган і його територіальні органи на місцях. Як децентралізувати виплати з бюджету до місцевих органів влади — дуже складна тема з огляду на тотальну недовіру з боку бюджетного фінансування.

Після передачі цих виплат Пенсійному фонду ми вже майже рік переживаємо болісні процеси. Фонд отримав так багато повноважень, що в якийсь момент просто не зміг їх опрацювати, і водночас важко усвідомлював те, що сім’ї з дітьми, які отримують державну допомогу, — це дещо відмінне від сімей, які виховують дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування.

За останні десять років усю логіку фінансових документів було змінено на те, що прийомні батьки та батьки-вихователі мають самостійно, без участі служби у справах дітей (ССД), органу опіки та піклування «досягати» виплат на дітей, яких їм довірили виховувати. Самостійно шукати та подавати документи, вистоювати в чергах тощо. Коли на початку року ми порушили питання про те, що після рішення про створення сім’ї та влаштування туди дітей ССД зобов’язана зайти в переговори з Пенсійним фондом і співпрацювати з ним задля того, щоб діти регулярно отримували виплати, то наразилися на шалений спротив: «Ми зайняті, нам не до того».

Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу: від підтримки до контролю

— Гадаю, це не єдина, але одна з причин того, що і патронат, і сімейні форми виховання зараз не розвиваються, і навіть навпаки.

— Патронат — узагалі окрема розмова, при тому що зараз цю форму вживають у синонімічному ряду з ПС та ДБСТ. Принаймні якщо дивитися на практику, як це реалізується.

Причин того, що кількість прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу зменшується, насправді дуже багато. І вони індивідуальні. ПС та ДБСТ створювалися зовсім не з тією метою, з якою зараз експлуатуються нормативно. Аби зрозуміти, що з ними відбувається, потрібно проаналізувати причини, з яких ці сім’ї ліквідовували протягом минулого року. Не тоді, коли батьки досягли пенсійного віку або всі діти виросли до 18 років. Такого аналізу, на жаль, я не бачила.

— Гадаю, ви аналізували причини.

— Не пам’ятаю, коли робила аналіз — до чи під час повномасштабної війни. 60% ПС та ДБСТ були розформовані органами опіки та піклування раніше за юридичний термін через конфліктні стосунки з батьками. Основна причина: прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу залишилися сам на сам із проблемами дітей під жорстким контролем держави замість належної підтримки. Наприклад, минулого року сім’ї пережили візити правоохоронних органів.

Коли наприкінці 1990-х ми розробляли ідею ПС і реанімували ДБСТ, то розглядали їх як сім’ї, що здійснюють догляд за дітьми за збереження підтримки з боку органу опіки та піклування. Тобто держава створює сім’ю, виконує позасімейні повноваження, а батьки несуть відповідальність за соціалізацію дитини. Так у світі розвивається фостеринг — обов’язково із соціальним супроводом і підтримкою сім’ї, коли у дитини виникає складна проблема, яку батьки не здатні вирішити.

Зараз ідею існування прийомних сімей змінено. Є території, де органи опіки та піклування співпрацюють із сім’ями, але в тотальній більшості вони просто контролюють. Це — по-перше.

А по-друге, сьогодні намагаються ліквідувати поняття «місце походження» дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Країна вдів і сиріт: як війна змінила демографічну карту України

Усиновлення й опіка не мають територіальних обмежень, а ПС і ДБСТ повинні мати. У сім’ї, створені територіальним органом опіки та піклування, мають влаштовувати дітей, які походять із цієї території.

Зараз цей принцип порушено. У нас «екстериторіальність» — куди влаштували, туди влаштували. Хоча вся система захисту дітей (забезпечення житлом і багато інших питань) побудована на тому, з якої території дитина походить. І вона розвалюється.

— Про цю проблему ви казали давно.

— Так, і далі спостерігаю за тим, як систему безжально ламають, нічого не пропонуючи на заміну.

Раптом у законопроєкті Мінсоцу читаю: «Місцем походження дитини-сироти є громада, у якої з дитиною склалися довірливі стосунки». Це — катастрофа, а не юридичний термін!

Чи розуміють ті, хто сьогодні змінює поняття «місце походження» дитини-сироти, що це визначення, зокрема, примушувало громаду помітити дитину? Тобто якщо дитина у вас, ваш суд позбавив батьківських прав щодо неї, то ви далі несете відповідальність за цю дитину, ви отримуєте ці повноваження від держави. А що таке «довірливі стосунки»?

Було б дуже бажано, щоб кожен, хто приходить реформувати систему, бачив не один пункт у законодавстві, який треба змінити, а всю систему.

Я категорично не можу погодитись із тим, що в Україні кількість дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування щороку зменшується на півтори-дві тисячі. Не знаходжу адекватної відповіді, чому так відбувається.

— Повернімося до причин, чому ПС та ДБСТ не розвиваються.

— Останніми роками до цих сімей занадто часто ставляться як до закладів. Коли я чую, що в нас є вільні місця в ПС і ДБСТ (мовляв, багато прийомних сімей, де виховується лише одна дитина, а має бути четверо, а середня кількість дітей у ДБСТ — шестеро, а має бути десятеро), то мені дуже хочеться пояснити: ПС та ДБСТ — не заклади, де є вільні місця. Визначальним тут є ресурс людей, які створили ці сім’ї. Ресурс із погляду виховання тих або інших дітей із їхніми особливостями.

Один із головних принципів, який закладався від початку, — це взаємопідбір батьків і дітей. На жаль, зараз його мінімізовано й зведено до простого запитання: «Візьмете цю дитину?».

Колись ми боролися за те, щоб сімей було більше, бо це давало можливість краще влаштовувати дітей, для них був більший вибір щодо спроможності батьків. Зараз кількість сімей скорочується. Відповідно погіршується якість влаштування дітей. Неякісне влаштування дітей — серйозна проблема й одна з причин того, що вони вибувають із сімей раніше за юридично передбачений вік. До речі, сьогодні ніхто не назве вам цифру, скільки таких випадків.

Зараз повертають дітей з-за кордону. Кажуть, що повертати можна тільки в сім’ю. Отже, треба терміново. А потім мені неофіційно телефонують батьки і кажуть: «Я не справляюся, починаю втрачати контроль над тими дітьми, яких виховую вже сім років»…

— З іншого боку, якщо в прийомній сім’ї одна дитина, і на більше сім’я не погоджується, то чи не є це прихованим усиновленням?

— Менш як половина дітей можуть бути усиновленими. Щоб говорити про приховане усиновлення, потрібно знати конкретну ситуацію в конкретній сім’ї. Тут не може бути узагальнення.

Але влаштовувати в кожну ПС максимально, до чотирьох дітей — не менш катастрофічно. Адже ПС — не те саме, що ДБСТ. Є багато особливостей з погляду їх організації, зокрема забезпечення. Наприклад, передбачається, що прийомні батьки ще й мають працювати.

В Україні презентували єдину онлайн-платформу про усиновлення та сімейні форми виховання дітей

До законодавства вже двічі намагалися внести зміни, до пуття їх навіть не сформулювавши. Спочатку хотіли перейменувати ДБСТ на ПС. Потім — назвавши ДБСТ прийомною сім’єю, визначити кількість дітей від одного до восьми і зробити спеціалізовані сім’ї. І знову в законопроєктах все це прописано так, що не працюватиме, спроможності сім’ям не додасть, лише створить додаткові проблеми.

— Тоді давайте пояснимо: яку логіку ви закладали, коли створювали і ПС, і ДБСТ, які зараз намагаються змішати в одну форму?

— ПС і ДБСТ мають спільну категорію дітей, але різну логіку: ПС ближчі до звичайної біологічної родини, а ДБСТ — до багатодітної. Вони відрізняються і за кількістю дітей, і за соціальними гарантіями, зокрема щодо житла та пенсійного забезпечення.

Коли ми осучаснювали ДБСТ, то враховували те, що в Україні було чимало багатодітних сімей, які, на жаль, часто перебували на межі позбавлення батьківських прав. Ми не допускали, щоб дітей з однієї сім’ї розділяли. Було чітко виписано правила: сім’я (від п’яти до десяти дітей) формується протягом року. Зараз, зокрема через деформацію принципу «місця походження» дитини-сироти чи позбавленої батьківського піклування, дітей з однієї родини часто розміщують у різних сім’ях, що руйнує родинні зв’язки.

Пропозиції ліквідувати ДБСТ звучали не раз. Проте на сьогодні вони залишаються фактично єдиною формою, яка дає змогу не розділяти великі сімейні групи дітей.

— Зупинімося трохи на патронаті. Він довго не розвивався. Зараз наче трохи почав. Що з ним не так? Це об’єктивні умови чи помилка на етапі задуму?

— Патронат запозичено з країни, де є сімейні суди. Тому в системі органу опіки та піклування йому дуже дискомфортно. Це — перше.

Друге. Я вважаю помилкою, коли патронат позиціонують як підтримку дитини, а не її батьків. Виникає конфлікт між прийомними сім’ями, ДБСТ і патронатом. ПС/ДБСТ — це форми для підтримки дітей, які втратили батьківське піклування. А сенс патронату, на мій погляд, — підтримати батьківський потенціал і допомогти біологічній родині відновити сімейне виховання дитини.

Ще я дуже важко сприймаю позицію, коли професійні вимоги до патронату підміняють емоціями та почуттями — наприклад любов’ю.

— Ну, якщо виходити з думки, що свою роботу треба любити, то чом би й ні?

— Любов не завадить, але це дещо інша категорія, на мій погляд. Патронат має вберегти дитину від небезпеки, у якій вона на той момент перебуває.

Патронат не варто подавати як панацею від усіх бід: це більше шкодить, аніж приносить користі. Коли з’ясувалося, що навіть за великих фінансових вкладень і тренінгів патронатні сім’ї вдалося створити лише у третині громад, уже треба було думати, що не так. Зараз частину патронатних сімей сформовано на базі прийомних, які вмовили стати патронатними. Мене дуже насторожує, що в багатьох випадках патронат сприймають як прийомну сім’ю. У громадах, де є патронат, але немає прийомних сімей і ДБСТ, за найнижчими оцінками, 60% дітей не повертаються до біологічної родини, а переходять далі до системи державного захисту. Є випадки, коли дітей виводили з патронату, влаштовували до інтернату, а звідти знову повертали в патронат.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Зимова підтримка» коштом сиріт — держава із липня не виплачує гроші більшості прийомних сімей

Проте державного аналізу руху дітей у патронаті немає. Патронат від початку розвивається як інтелектуальний проєкт однієї громадської організації, який викликає питання і щодо проблем співпраці з місцевими органами, і щодо балансу впливів, і щодо того, хто має нести відповідальність за результати.

Успішні приклади, яких система не повторює

— Яких альтернативних форм нам зараз бракує, на вашу думку?

— Насамперед потрібно повернути якість створення сімей — прийомних, ДБСТ, опікунських. Щороку приблизно 300 опікунів помирають через вік (!). Тобто діти ще не виросли, а опікуни вже померли.

Перш ніж говорити про нові форми, потрібно побачити реальні потреби дітей, зокрема з аутодеструктивними порушеннями, психічними вадами та іншими психіатричними захворюваннями. В тому числі таких «сімейних» дітей, тому що на сьогодні є проблема й у біологічних сім’ях. Потрібно також визначитись, які заклади нам справді потрібні.

Згідно зі стратегією, за трансформацію інтернатних закладів сьогодні відповідають Держдіти. Ви що-небудь чули від них про це? Замість системних відповідей ми часто бачимо лише істерики проти інтернатів.

— Ну, казати, що інтернати сьогодні закривають, — теж не зовсім правда.

— Інтернатні заклади справді закривають. Наприклад, було 82 ЦСПРД, а тепер — 66. Будинки дитини зникли як юридична форма, натомість з’явилися паліативні центри й діти в лікарнях. НСЗУ навіть запровадило окремий, 84-й пакет фінансування для дітей, які потребують тривалого спостереження в лікарні, хоча формально там зазначено, що ці діти не мають захворювань.

До речі, ТСК розбирала цю проблему кілька засідань тому. Тобто у нас сьогодні досить велика кількість дітей перебуває в лікарнях як у формі влаштування. А звідки ж вони там узялися, якщо нічого не ліквідовано і кількість дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування зменшується?

— Але ж діти в лікарнях — це не сьогоднішня проблема. Вони перебували там багато років.

— Ні, це сьогоднішня проблема, яка загострилася після ліквідації будинків дитини. Схожа ситуація вже була до 2004 року, поки не почали створювати центри матері і дитини.

Тоді в лікарнях теж перебувало по 15–20 дітей — або на утриманні, або в очікуванні місця в будинку дитини. Мені шкода, що проблему «діти живуть у лікарнях» подають як суцільний успіх. Насправді такі дії не мають нічого спільного з інтересами дитини.

— Ну, дивіться, є успішний приклад у Харкові Романа Марабяна та його паліативного центру «Гіппократ», трансформованого з колишнього дитбудинку. В Дніпрі є Центр соціальної підтримки сімей та дітей «Добре вдома». Чому цього не масштабують, не розвивають по всій країні, на вашу думку?

Відсутність доступу до медицини, прив’язані немовлята та жахливі умови: Офіс Омбудсмана заявив про нестерпне середовище у дитбудинках Миколаївщини

— Хороше питання. Будинки дитини регулювалися Законом «Про дошкільну освіту», туди було внесено зміни. За наполяганням народних депутатів там з’явилися перехідні положення про те, що будинки дитини трансформуються в центри соціальної підтримки сімей з дітьми — це «Добре вдома» — та центри паліативної допомоги — це «Гіппократ» Марабяна. Так і було про це написано. А от чому вони створюються не такі — у мене відповіді немає. Пан Марабян це зробив, чому не роблять інші? Це, очевидно, питання до виконавчої гілки влади. За трансформацію інтернатних закладів (одним із видів яких, медико-соціальним, були будинки дитини) відповідають Держдіти. А контролювати це має Нацсоцслужба.

Є величезне питання щодо виконання вже прописаного в законодавстві.

До речі, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявляє, що всі будинки дитини реорганізував у паліативні центри. І він правий — це написано в Законі «Про дошкільну освіту». Але чи всі будинки дитини треба було реорганізовувати в паліативні центри? Можливо, десь більше потрібні, наприклад, центри матері і дитини? Їх як було 16 до війни, так і залишилося. Щодо якості їхньої роботи — окреме питання. До речі, Мінсоцполітики, відповідаючи за ці заклади, жодного разу не дослідило, що там зараз — як відбувається влаштування, якими є потреби, скільки цих потреб реалізовано. Хоча статистику щодо кількості наданих послуг збирає регулярно.

Жодного разу Мінсоцполітики не виявило зацікавленості в тому, щоб у нас виникали центри матері і дитини. А це, до речі, один із серйозних складників реформи в ЄС, де під час реорганізації будинків дитини завжди виникали такі центри як супутня форма підтримки сім’ї з новонародженою дитиною.

— Є «Місто добра» — недержавна організація, яка, здається, поєднує багато різних форм. Про неї зараз багато говорять. Чому не масштабують? Я просто не можу зрозуміти: якщо успішні приклади є, чому вони не поширюються? Бракує грошей, бажання?

— Щоб «Місто добра» стало практикою, яка поширюється, потрібно провести дуже складну роботу. Передусім перевести ідею Марти Левченко на спроможності й регулювання держави. З погляду юридичної форми, «Місто добра» — це благодійний фонд, який існує завдяки недержавним донорським коштам. Чи має право благодійний фонд утримувати дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування?

— Мені здається, ні.

— От. І таких питань дуже багато. Для масштабування досвіду пані Марти потрібно визначити юридичну форму цього закладу, написати положення (так, щоб не вбити зміст), визначити порядок фінансування та співфінансування. Недавно пані Марта казала, що одна паліативна дитина обходиться у 100 тисяч гривень на місяць, тоді як за пакетом НСЗУ передбачено 32 тисячі, тобто є розрив близько 70 тисяч гривень. Тому треба чітко визначити, як це може фінансувати держава, адже «Місто добра» функціонує коштом спонсорів, не державного бюджету. Питання в тому, хто може це сьогодні зробити? За повноваженнями зобов’язаний Мінсоц — якщо це буде соціальний заклад, або МОЗ — якщо медико-соціальний або медичний.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Захист дітей чи масове стеження: експерт розкритикував перевірку віку в інтернеті

Закон є. Виконання немає

— Повернімося до невилучення дітей із небезпечних сімей. Як реагування на домашнє насильство впливає на реформу деінституалізації? І що треба зробити, щоб законодавство у сферах охорони дитинства й запобігання насильству пов’язати у виконанні на польовому рівні?

— За моїми спостереженнями, Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дуже активно пропрацював перші три роки свого існування, але з початком повномасштабної війни фактично перестав діяти на місцях. Я не бачу, щоб хтось системно працював над його впровадженням, інакше б ми не втрачали дітей. Досить згадати трагедію в Радомишлі: у батька було понад 20 приводів до поліції, але жодного разу він не пройшов навчання як кривдник (бо їх немає), і жодна з передбачених законом структур громади не втрутилася вчасно. Поки батько не вбив доньку більш як двадцятьма ударами ножа.

Формально є і статті закону, і підзаконні акти, але в реальній практиці це не працює. Особливо складною стає ситуація, коли кривдник має ПТСР або бойовий досвід.

— Що можна зробити?

— Просто виконувати закон. Для цього і Мінсоцполітики має працювати інакше, і міністр не має говорити, що не впливає на голів громад.

У нас багато постанов про протидію домашньому насильству, але вони не виконуються. Проблема ще й у тому, що в Україні близько 70% регулювання припадає на підзаконні акти. І якщо вони погано прописані й не виконуються, то зміна самого закону мало що дасть.

Наприклад, Мінсоц підготував «комплексний» закон, який на місцях ніхто не зможе виконати, бо він одночасно передбачає 150 видів діяльності. А в 52% громад у ССД працює лише одна людина. Поки держава не відновить працездатну вертикаль управління і зв’язок між центром і громадами, місцевий рівень просто не потягне цих завдань.

— У контексті патронату ви згадали про сімейні суди, на яких узагалі-то цю форму й побудовано. Це утопія чи шанс зараз?

— На початку повномасштабної війни на найвищому рівні справді обговорювали, що без сімейних судів система захисту прав дитини ризикує бути неефективною, а євроінтеграція — неповною.

Ми розглядали сімейний суд не як окрему нову інституцію, а як передачу судовій гілці влади тих рішень, які нині ухвалює орган опіки та піклування. У ЄС такого органу в нашому розумінні немає. Адміністративні рішення сприймаються як рангом нижчі, ніж судові. І саме в цьому — одна з ключових відмінностей. Але потім тему закрили як надто дорогу для України, і зараз вона залишається тільки в розмовах суддівської спільноти.

Тому потреба в сімейних судах катастрофічна, але виникнення сімейних судів, що розглядатимуть рішення стосовно дітей, які сьогодні є адміністративними (наприклад, влаштування до ПС, ДБСТ тощо), — це наразі утопія.

— Законодавчі та нормативні норми суперечать одне одному, виконувати їх на місцях неможливо... Що тоді? Повернення до інтернатів?

— Звідки ви все це взяли? Як ви вважаєте, з усім тим комплексом норм і правил, які вже виписані в законі, зокрема за моєю безпосередньою участю, чи можна сьогодні повернутися до інтернатів?

— Ну, почнімо з того, що насправді вони поки що нікуди не зникали. Хоча свого часу були мрії, що до 2026 року у нас їх вже не буде.

— Для мене питання інтернат — не інтернат було вирішено ще 2005 року. Я відповіла на нього своїм життям і всім, що написала донині в законодавстві. А от хто і як реалізує те, що написано в законах, хто і що сьогодні робить із прийомними сім’ями, яким я присвятила 20 років свого життя, — це інша справа.

Кількість дітей, що перебувають в інтернатах, скорочується – Держслужба у справах дітей

Проблема нинішнього етапу реформи полягає в тому, що немає людей на посадах, які розуміють, що таке реформа стосовно дітей, і немає людей на посадах, які вміють реформи робити. Сьогодні вся реформа спирається на активність громадських організацій. А громадські організації просто не здатні виписати законодавство. Не тому, що вони погані, а тому, що не вміють цього робити.

— Чи можна в усьому звинувачувати громадські організації? Чи вони мають аж такий вплив на політику, яку формує держава?

— Так, можна звинувачувати. Беремо всі постанови Кабміну, ухвалені, наприклад, за останні три роки. І починаємо розбиратися — не хто поставив підпис, а хто їх писав. Дуже часто це громадські організації. І вони мають за це відповідати.

На центральному рівні створено дивну модель. Згідно з положенням, Координаційний центр сімейних форм виховання як національний координатор дитячої гарантії є лише дорадчим органом, без штатного розпису, тобто фактично працює на громадських засадах. Отже, держава не призначила окремого виконавчого органу (або особи), який би ніс пряму відповідальність за реформу. Тоді постає питання: хто за неї відповідає? Координаційний центр сімейних форм виховання, який мав би скеровувати діяльність Мінсоцу, МОН і МОЗ, але не має повноцінної управлінської сили? Чи Мінсоцполітики, яке, як записано, скеровує діяльність Координаційного центру? Чи може в таких умовах розвиватися стратегія, реформа загалом?

Окрім того, громадські організації є виконавцями стратегії за згодою і входять до національної ради. То чому до них не може бути претензій?

— Принаймні тепер я розумію вашу точку зору.

Чи потрібно зараз відновлювати міждержавне усиновлення, на вашу думку? Його було заморожено на час повномасштабної війни, яка триває вже п’ятий рік і кінця їй наразі не видно. А недавно в Італії в обхід України усиновили українських дітей, евакуйованих туди через війну.

— Останнє — це не питання міждержавного усиновлення.

— А проте такий факт є.

— Я б таких узагальнень не робила. Це один випадок, по-перше. По-друге, рівно через тиждень після початку війни на одному із засідань Координаційного штабу з питань захисту дітей під час війни я одразу сказала: нам треба утриматись від того, щоб направляти дітей до Італії, ми їх звідти не повернемо. Ця країна завжди була дуже охоча до українських дітей — італійці вважають, що емоційно вони дуже наближені до них. Найвищі посадові особи в Італії, з якими я свого часу зустрічалася, казали: якщо ваша дитина потрапила до Італії, то ми маємо право її влаштовувати так, як вважаємо за потрібне.

Випадок, що стався недавно, — це ситуація, яка назрівала вже давно. Аби зрозуміти, що відбулося в Італії, треба розібратися з кожною дитиною, вивезеною в пошуках тимчасового захисту до цієї країни.

— Як щодо відновлення міждержавного усиновлення загалом?

— Аби зараз взагалі щось про це говорити, мені треба було б отримати доступ до бази даних ЄІАС «Діти» й проаналізувати всіх дітей, які стоять на обліку як такі, що підлягають усиновленню; проаналізувати всіх дітей, які вивезені з України й там осиротіли тощо. Це шмат роботи Мінсоцполітики, який воно зобов’язане було б виконати й проінформувати суспільство. Проте, крім урочистих проголошень, що ми повернули стільки-то дітей, більше нічого не відбувається.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Понад 67% українців переконані, що інтернатні заклади потребують реформування – СОС Дитячі Містечка

— Наразі базу належно не ведуть?

— Базу ведуть так, як ведуть, і дуже серйозно приховують від будь-якого контролю або ознайомлення з нею. Можу сказати, що були спроби її знищити, але завдяки попередній ТСК та Комітету гуманітарної політики цього вдалося уникнути.

Як реформа втратила дитину

— На вашу думку, в чому полягає головний системний збій усіх реформ у дитячій сфері: в моделі, управлінні, фінансуванні чи відсутності політичної волі? Чому ми досі так і не змогли побудувати якусь цілісну систему підтримки дитини та сім’ї в громаді?

— По-перше, тому що в децентралізації не було враховано інтереси дитини. Основний її етап відбувся 2019 року, а ми досі не можемо зобов’язати голову територіальної громади займатися дітьми. Тобто на місцях немає належно уповноваженого ефективного виконавця.

По-друге. Минулого року відбулася процедура передачі справ дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування від районного рівня на рівень громади. Це було здійснено так, як не можна й не треба.

По-третє. Немає децентралізації повноважень, не відбулося децентралізації коштів на виплати державної допомоги сім’ям із дітьми. І все це тримає не Мінсоц, а інші реформи. Зокрема бюджетного процесу, судової гілки влади, це ще окремо.

По-четверте. Занадто часто змінюються керівники міністерства. І кожен приходить зазвичай без базових знань у темі захисту дітей.

По-п’яте. 2011 року в заключних спостереженнях Комітету ООН з прав дитини в Україні було зауваження, що ліквідація Мінсім’ї, молоді та спорту призведе до того, що значні обсяги практик буде втрачено, а кадровий потенціал вимито. Так і сталося. Ми втратили професіоналів. І історичну пам’ять — як і чому виникла ця система.

По-шосте. Катастрофічна помилка — те, що кожен наступний етап реформи в нас знищує попередній. Не дореформаційний (коли не було постанов 866 і 905, Закону Фельдмана, прийомних сімей, соціальних гуртожитків тощо), а попередній. Знищуєте основу — не отримуєте результату. Потрібно на щось спиратися.

По-сьоме. Щодо політичної волі. Вона є. Але мають бути ще професіонали, команда, здатна забезпечувати політичну волю результатами. На жаль, у нас такої команди немає. Держдітей очолює керівник, який має рік стажу на зовсім іншій посаді із зовсім іншими функціями. Потім приходить наступний, який так само не має інституційної пам’яті й необхідної підготовки.

Термін перебування міністра на посаді — максимум два роки. Приходить наступний і починає боротися з попередником. То яких результатів ми очікуємо?

— Це загальна проблема, не тільки в дитячій темі.

— Безумовно. З іншого боку, тема є унікальною, бо це пряма відповідальність держави за життя дітей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Заглушені голоси дітей в інтернатах

— Чому нам досі не вдається побудувати реальну співпрацю між державою, громадами, громадським сектором і професійною спільнотою у сфері захисту дітей? Навіть попри те, що є люди, які мають досвід, компетенції та бажання і готовність змінювати систему? У чому головна причина: конкуренція, недовіра, відсутність спільного бачення, політичний вплив чи сама архітектура системи?

— По-перше, різні обсяги знань і вмінь. Будувати державну політику — це не стільки виголошувати слогани, скільки важко працювати над законодавством. Творити його, а не правити. Катастрофа в тому, що немає тих, хто вміє системно бачити одне завдання за іншим. І немає тих, хто здатний перепрацювати свій досвід і висловити пропозицію щодо законодавства.

По-друге, вони між собою розмовляти не вміють. Ні доводити, ні аргументувати, ні погоджуватися. Є тільки моя думка, решта — неправильні. Якщо не так, отже, ти — за інтернати. Забагато в цій реформі не професійного, а особистого.

І по-третє, неправильна система фінансування реформи, неправильний розподіл ресурсів міжнародної допомоги, вона позадержавна за збереження відповідальності держави за результат.

— Що могло б стати точкою об’єднання для реальних змін у сфері?

— Коли всі учасники згадають, що доцільність їхньої роботи визначається лише тим, як почувається дитина в конкретній громаді. І як цю громаду (хоче вона чи ні) примусити робити так, щоб дитині було краще.

На жаль, на цьому етапі реформи ми абсолютно втратили дитину. Нагадаю, що логіка процесу (згідно із законами та постановами 866 і 905) починається з виявлення дитини, а далі — того, що потрібно з нею робити. Про форми влаштування йшлося аж наприкінці.

Зараз реформатори вирішили почати (саме почати, а не продовжити) з форм влаштування та соціальних послуг. Дітей тут немає. Це зовсім інша реформа. З іншими цінностями, ідеалами, порядком. Але її намагаються реалізувати по законодавству, яке написано від дитини. Тому все це, на мій погляд, приречене.

На тлі останніх критичних заяв в бік Трампа і Ко сьогодні глава російського МЗС Сєргєй Лавров розповів, що Штати мають плани щодо "Північних потоків": "США хочуть викупити європейську частину газопроводу, щоб перепродувати російський газ до Європи". 

З цією заявою Лавров виступає не вперше — він говорив про це і в березні, і в травні. Та за останні місяці від американської сторони не було ні коментарів щодо потенційної купівлі "потоків", ні, що важливіше, спростування таких планів.  

Хоча відсутність реакції не є підтвердженням, не виключено, що їхню купівлю справді обговорювали під час одного з раундів двосторонніх контактів Москви та Вашингтона, які відбувалися ще тоді, коли команда Трампа не звернула знову на трек посилення тиску на РФ, у чому зацікавлені Україна та Європа. Цим можна пояснити й те, чому саме зараз росіяни почали розповідати про американські плани на трубний газ — вони намагаються зіштовхнути один проти одного США та Європу, які зараз виступають проти РФ тим, що обережно можна назвати єдиним фронтом. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Трамп закликав Зеленського діяти «сміливіше» щодо РФ та підтримав саміт у США — ЗМІ

Кілька днів тому помічник російського диктатора Юрій Ушаков зазначив, що РФ очікує перемоги та досягнення власних цілей, а не виконання домовленостей, досягнутих під час перемовин в Анкориджі, хоча ще наприкінці травня він заявляв, що Вашингтон та Москва під час того саміту досягли певного порозуміння. А Лавров нещодавно сказав, що "навіть не хоче думати" про те, що та зустріч президентів насправді мала на меті "виграти час" для доозброєння ЗСУ. Він додав, що Штати відходять від ролі об'єктивного посередника, насамперед тому, що дотримуються курсу нарощування санкцій.

Про це повідомив офіційний сайт столичного клубу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Польський футболіст офіційно повернувся до "Динамо"

Нападник підписав контракт терміном на 3 роки, який набуде чинності 1 липня. За даними Transfermarkt, гравець перейшов у статусі вільного агента.

fcdynamo.com

Футболіст приєднався до академії ПСЖ у 2021 році, після чого виступав у командах різних вікових категорій. У сезоні-2025/26 став найкращим бомбардиром команди U-19 у Юнацькій лізі УЄФА та в юнацькому Кубку Франції. Також він допоміг виграти золото юнацького чемпіонату Франції.

Загалом за команду U-19 у минулому сезоні Мунгенге провів 33 матчі, в яких забив 21 гол і віддав 12 асистів. Також у 32-му турі Ліги 1 проти "Лор’яна" відбувся дебют нападника у складі першої команди клубу.

На рахунку Мунгенге — 3 матчі за збірну Франції U-19, а також досвід виступів за національні команди U-18 та U-17.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Один із провідних клубів УПЛ змінив назву та емблему

Київське "Динамо" завершило минулий сезон в українській Прем'єр-лізі на четвертому місці. Команда зіграє у кваліфікації Ліги Європи.

Раніше "Шахтар" оголосив про трансфер чергового бразильського таланту.