Питання щодо постачання американських винищувачів F-16, про які Київ, зважаючи на постійні (як цієї ночі) атаки з неба, вже багато місяців просить своїх союзників на Заході, схоже, – нині доволі близьке до вирішення. Днями Велика Британія пообіцяла працювати над створенням «міжнародної коаліції» щодо F-16, щоб допомогти Києву їх отримати, Лондон також анонсував навчання для українських пілотів вже влітку. Тим часом Нідерланди відкрито пропонують їх надати, а Франція —також навчати пілотів… Проте у Вашингтоні залишаються скептичними, хоча у владних колах назрівають все більш поляризовані думки. Ситуацію щодо того, наскільки реальними нині є поставки, аналізує Le Monde.
Згаданий винищувач – мало не найпоширеніший у світі. Випущено 4500 екземплярів, з яких близько 2300 знаходяться на озброєнні, що становить 16% світового бойового арсеналу. І використовують його двадцять п'ять країн. До його доступності додається рідкісна універсальність.
Розроблений головним чином для повітряного бою, він також може використовуватися як тактичний бомбардувальник, літак наземної атаки або радіоелектронної боротьби. Не будучи панацеєю, він все ж ефективний у всіх цих сферах. Таким чином, Україна має всі підстави віддати йому перевагу перед французькими «Міражами» чи «Рафальами», як віддала перевагу танкам «Леопард» німецького виробництва перед «Леклерками».
Проблема постачанням тим більш складна, що необхідно навчити необхідну кількість спеціалістів, щоб забезпечити підтримку та ефективність польотів F-16. Для літака необхідний мінімум десяток людей, вважає Жан-Клод Аллар.
У Вашингтоні статус-кво все ще офіційно підтримується, але дебати точаться, особливо в Конгресі, де обрані чиновники з обох таборів чинять тиск на Білий дім.
«Білий дім, схоже, стурбований тим, що трапиться, якщоСША нададуть Україні повітряні засоби», – зазначають Девід Дептула та Евелін Фаркас, відповідно декан Інституту аерокосмічних досліджень Мітчелла та директор «Інституту Маккейна», в опублікованій статті The Wall Street Journal. Натомість слід хвилюватися про те, що станеться, якщо ми цього не зробимо».
Джо Байден, чия підтримка була б передумовою так само, як і підтримка Берліна щодо танків Leopards, 30 січня явно відмовився від її надання, вважаючи більш розумним продовжувати доставляти систем захисту. За винятком періоду початку війни, ця зброя дотепер не дозволяла російським військово-повітряним силам, незважаючи на те, що вони явно переважали як за кількістю, так і за технологіями, вийти за лінію фронту. Перед поняттям контролю над небом українці віддали перевагу «відмові [забороні] доступу до повітряного простору» .
Стратегія обмеження доступу до повітряного простору
«Будь-яка спроба України отримати перевагу в повітрі може бути дорогою помилкою», — вважає військовий експерт і колишній пілот ВПС США Максиміліан Бремер у статті, опублікованій на сайті Defense News. Він фактично підтверджує позицію офіційного Вашингтону, яки стоїть на тому, що наразі ця стратегія працює, тож її не потрібно змінювати.
«Натомість вона повинна твердо дотримуватися своєї перевіреної стратегії обмеження повітряного простору, а міжнародна коаліція, яка її підтримує, повинна продовжувати постачати їй системи ППО та боєприпаси» – каже Бремер.
Найоптимальнішим варіантом для Києва було б надати перевагу статус-кво або, можливо, вдатися до ракет, радіус дії яких дозволив би українцям досягати віддалених цілей, не ризикуючи життям своїх пілотів. Лондон знову проявив ініціативу першим, таки оголосивши про поставку ракет Storm Shadow з мінімальною дальністю 250 кілометрів за умови, що українська армія не використовуватиме їх на території Росії.
Незгасаючий попит України на F-16, пояснюється зокрема тому, що від них залежать потужності протиповітряної оборони, оскільки літаки також виконують роль літаючих повітряних батарей. Однак МіГ-29 і Су-27, які становлять основну частину українського авіапарку, не тільки нечисленні, але й мають здатність вичерпуватися.