Завтра 24 лютого розпочнеться третій рік повномасштабної війни з Росією і десять років відтоді, як Москва незаконно анексувала Крим і розпалила конфлікт на сході України. Щоб оцінити перспективи України на наступний рік, видання Politico попросило аналітиків, діючих офіцерів і військових експертів висловити свій погляд на перебіг війни.
Ніхто з експертів не зміг дати точну дорожню карту на 2024 рік, але всі погодилися, що три основні чинники визначатимуть траєкторію розвитку подій у найближчі місяці. По-перше, цієї весни необхідно стримати очікування, оскільки Україна не матиме ні техніки, ні особового складу, щоб почати значний контрнаступ. По-друге, Росія за допомогою союзників домоглася переваги в артилерії й разом з невпинними наземними атаками, б'є нею по українських позиціях. По-третє, без західних засобів ППО і ракет дальньої дії, а також артилерійських снарядів, Україні буде важко організувати надійну, стійку оборону.
"Рік буде складним, ніхто не може передбачити, з якого напрямку піде Росія і чи просунемося ми цього року", — каже український військовий аналітик Тарас Чмут.
Росія може просуватися вперед, тому що вона мало піклується про життя своїх солдатів. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що співвідношення втрат ЗСУ та окупантів під час битви за Авдіївку становило 1:7.
"Вирішальним фактором є здатність України зайняти вигідні оборонні позиції", — розповів на умовах анонімності німецький офіцер, який спостерігає за війною.
На додачу до зневаги до власних втрат, Росія змогла подолати українську оборону завдяки перевазі в артилерії. Оцінки щорічного виробництва та купівлі снарядів у Росії варіюються від 1 мільйона до 4,5 мільйона. Росії також допомагають поставки безпілотників з Ірану і до мільйона снарядів з Північної Кореї.
"Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, наявних в України", — зазначається в дослідженні міністерства оборони Естонії.
Україна, тим часом, відчуває брак снарядів, що змушує її війська обмежувати кількість пострілів і покладатися на альтернативні технології, такі як безпілотники, щоб стримати російські атаки. Україна намагається збільшити внутрішнє виробництво, але прогрес іде повільно.
Під час телефонної розмови, що відбулася 20 лютого, між міністром оборони України Рустемом Умеровим, головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським і главою Пентагону Ллойдом Остіном було визначено пріоритети України щодо нових озброєнь і техніки на найближчі місяці. Як вважає один зі співрозмовників Politico, ці запити відображають деякі важливі зміни в тому, як українці планують воювати цього року, і свідчать про те, як змінився перебіг війни з перших днів.
Україні необхідно більше систем ППО, але замість винищувачів або танків ЗСУ потрібні безпілотники для спостереження і нанесення дальніх ударів, а також системи радіоелектронної боротьби для глушіння російських безпілотників і балістичних ракет. Згідно зі словами старшого наукового співробітника аналітичного центру Royal United Services Institute Джастіна Бронка, від того, наскільки успішно Захід найближчими місяцями постачатиме Україну, залежить, чи вдасться їй вистояти цього року.
За даними американської розвідки, з початку бойових дій 315 тисяч російських солдатів було вбито або поранено, але Кремль продовжує набирати нових людей. Численність армії України, за словами президента України становить 880 тисяч. Спроби збільшити чисельність за рахунок зниження призовного віку з 27 до 25 років, що дало б змогу поповнити армію, наштовхуються на опір. Однак ЗСУ потрібно більше людей, щоб мати можливість замінити виснажених солдатів і сформувати нові частини з навчених військовослужбовців.
"Цей рік буде роком стратегічного будівництва та оборони як для України, так і для євроатлантичного співтовариства — часом створення необхідної військової та промислової бази... До 2025 року Україна зможе володіти достатніми навичками й засобами для перемоги над Росією", — заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур.
Ще одне завдання для України — зберегти віру. 85% населення, як і раніше, вірять у перемогу своєї країни, але дедалі менше людей можуть описати, як виглядатиме ця перемога і коли вона настане. Песимізм багато в чому пояснюється тим, що останніми місяцями постачання допомоги сповільнилося.