Через тиждень після вторгнення Росії в Україну минулого року Держсекретар США Ентоні Блінкен радів: «Вартість рубля різко впала, російський фондовий ринок закрився через страх перед втечею капіталу, процентні ставки зросли більш ніж удвічі, кредитний рейтинг Росії знизився до сміттєвого рівня».
Американська влада явно сподівалася, що «масивні, безпрецедентні наслідки», які вони і їхні союзники наклали на Росію, включно з «серйозними і тривалими економічними витратами», допоможуть зупинити її воєнну машину. Однак впродовж року, незважаючи на неодноразове посилення західних санкцій, російська економіка відновила свою збалансованість. МВФ очікує, що цього року вона зросте на 0,7% - на рівні з Францією, і навіть на тлі скорочення британської та німецької економік.
«Надія на те, що стан російської економіки хоч якось зможе стримати війну, зникла», - пише The Economist.
Втім, такий відчай настрій такий же оманливий, як і початкова ейфорія Блінкена. Владімір Путін визнав, що «незаконні обмеження, накладені на російську економіку в середньостроковій перспективі, дійсно можуть мати негативний вплив на неї».
«Питання не стільки в тому, чи зможе Росія витримати ще довшу війну на виснаження (вона зможе), скільки в тому, чи зможе вона підтримати таку інтенсифікацію конфлікту, яка може знадобитися Москві для зміни своїх перспектив на полі бою. Це здається майже неможливим», - йдеться в статті.
За останні 14 місяців російська бюрократія здобула три успіхи. Вона знайшла способи витримати шквал санкцій, про який говорив Блінкен. Вона надала достатню кількість людей і техніки, щоб сприяти російському вторгненню. І все це було зроблено без різкого падіння рівня життя, яке могло б викликати масові протести. Але будь-яка спроба ескалації конфлікту неминуче перекреслить ці успіхи.
Росія змушена справлятися з найширшим спектром санкцій, які коли-небудь накладалися на велику країну, включаючи такі, які діють проти осіб, пов'язаних з війною, проти фінансових операцій за участю російських компаній, проти експорту певних товарів до Росії і проти імпорту більшості товарів з неї. Однак ця економічна атака дала невтішні результати. Частково це обумовлено тим, що в режимі санкцій завжди були великі прогалини, а ще тим, що Росія знайшла способи обійти деякі з обмежень, які спочатку її стримували.
Деякі з найбільш показових заходів були спрямовані проти олігархів й інших наближених до режиму Путіна. Компанія World-Check, що займається аналізом даних, вважає, що 2 215 людей, які мають тісні зв'язки з урядом, більше не можуть подорожувати до деяких або всіх західних країн, мати доступ до свого майна там, або робити і те, і інше разом. Деякі заможні росіяни скаржаться на втрату свого соціального статусу. Дехто виїхав з Росії і відмовився від громадянства.
Однак, незважаючи на повідомлення про конфісковані яхти, більшість олігархів все ще ставлять ікру на стіл. Іноземні уряди заморозили приватні російські активи на суму близько 100 мільярдів доларів, що дорівнює лише чверті з 400 мільярдів доларів, які росіяни тримають за кордоном. Часто обмеження для багатьох багатих росіян стосуються їхнього відпочинку. Французька Рив'єра під забороною. Дубай і Анталія стали головними альтернативами.
«Санкції, як це не парадоксально, можуть прокласти шлях до створення нового покоління олігархів. Оскільки західні фірми масово залишають країну, з'являються активи на сотні мільярдів доларів, які можна захопити. Якщо наміром цих заходів було створити дискомфорт для найближчого оточення Путіна, то зараз мало що про це свідчить», - пише The Economist.
Ефект від фінансових санкцій також був обмежений. Після вторгнення Росії в Україну десять російських банків відключили від системи SWIFT, яку понад 11 тисяч фінустанов по всьому світу використовують для транскордонних платежів. Близько двох третин російської банківської системи більше не можуть обробляти транзакції в євро чи доларах.
Але західні країни не відрізали російські банки повністю, оскільки їм потрібно платити за російську нафту і газ, які вони продовжують імпортувати. «Газпромбанк», який обробляє ці платежі, залишається в системі SWIFT. Більше того, будуються нові фінансові канали на заміну західним. Середньоденний обсяг транзакцій через CIPS - китайську альтернативу SWIFT - збільшився на 50% від початку вторгнення. У грудні минулого року 16% російського експорту було оплачено в юанях, тоді як до війни такого майже не було. Вузький розрив між ціною, за якою російські банки продають юані своїм клієнтам, і ціною, за якою вони купують китайську валюту, свідчить про наявність ліквідного ринку. Деякі міжнародні транзакції також з труднощами розраховуються в індійських рупіях та еміратських дирхамах.
Обмеження на експорт певних товарів до Росії також розчарували. Америка і її союзники заборонили продавати РФ тисячі високотехнологічних товарів. А багато західних фірм, які раніше працювали в країні, добровільно пішли звідти. З близько 3 тисяч глобальних фірм з російською присутністю, які відстежує Інститут KSE при Київській школі економіки, приблизно половина так чи інакше згорнули свою діяльність в Росії. Минулого року обсяг прямих іноземних інвестицій в РФ скоротився на чверть.
Проте Росія продовжує імпортувати майже стільки ж, скільки вона імпортувала до вторгнення. На зміну Заходу з'явилися нові торговельні партнери. Китай зараз продає Росії вдвічі більше, ніж у 2019 році. "Паралельний" імпорт, який передбачає несанкціоноване ввезення через третю країну всього: від газованих напоїв до комп'ютерних чіпів, - різко зріс. У 2022 році імпорт з ЄС до Вірменії загадковим чином подвоївся. Хоча вірменський експорт в Росію потроївся. Сербський експорт телефонів в РФ зріс з 8,5 тисяч доларів у 2021 році до 37 мільйонів доларів у 2022 році. Поставки пральних машин з Казахстану зросли з нуля у 2021 році до майже 100 тисяч одиниць минулого року.
Ці домовленості мають свої недоліки. Російські економічні центри знаходяться ближче до Брюсселя, ніж до Пекіна. Вищі транспортні витрати означають вищі ціни. Люди також мають менший вибір, ніж раніше. Згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним російською фірмою з дослідження ринку «Ромир», дві третини росіян вважають, що якість продуктів, які вони купують, погіршується.
Крім того, не всі товари можна отримати в достатній кількості через нелегальні канали. Багато ліків російського виробництва, які залежать від імпортної сировини, стали дефіцитними. Автомобільна промисловість, тим часом, бореться з нестачею імпортних напівпровідників. У січні-лютому виробництво впало на 70% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Але навіть якщо Росія більше не може виробляти стільки ж автомобілів, вона все ще може їх імпортувати. Після «Лади» найпопулярнішою маркою в Росії стали автомобілі Haval. Це китайська марка середнього класу. Її щомісячні продажі зросли на 331% за останній рік.
Схоже, що Росія також якимось чином заволодіває деталями, необхідними для підтримки своїх цивільних літаків у повітрі. Хакери крадуть оновлення програмного забезпечення для літаків, які російські фірми більше не можуть купувати. Кількість авіакатастроф не збільшилася.
Вплив санкцій на російський експорт був більшим. Але західні країни завжди уникали надто жорстких санкцій, побоюючись підняти ціни на енергоносії для власних споживачів до нестерпного рівня. Імпорт російського газу до ЄС різко скоротився. Росія має обмежені можливості для перенаправлення експорту до Китаю, оскільки трубопровід, що з'єднує ці дві країни, невеликий. Для транспортування більших обсягів морем потрібні нові заводи зі скраплення газу, будівництво яких займає багато часу і потребує складних технологій. Консалтингова компанія Rystad Energy прогнозує, що продажі газу в Росії скоротяться до 136 мільярдів кубометрів у 2023 році з 241 мільярда кубометрів у 2021 році.
Нафту, однак, замінити легше. У грудні ЄС, який у 2021 році купував понад 40% російського експорту сирої нафти, запровадив заборону на імпорт. Він також заборонив своїм судноплавним компаніям, страховикам і фінансистам сприяти продажу російської нафти в інших країнах, якщо ціна за барель не буде нижчою за 60 доларів. У лютому аналогічний пакет санкцій набув чинності щодо російських нафтопродуктів - меншого за обсягом, але прибуткового експорту, значна частина якого до війни також йшла до Європи.
Але азійські покупці із задоволенням поглинали нафту, від якої відмовляється Європа. У березні майже 90% всього російського експорту сирої нафти пішло до Китаю й Індії, за оцінками Рейда І'Ансона з інформаційної компанії Kpler. Це на чверть більше, ніж у довоєнний період. Того місяця Росія відвантажувала в середньому 3,7 млн барелів на добу, що більше, ніж у 2021 році. Березень також був успішним місяцем для продажів нафтопродуктів, таких як дизельне паливо. Виникла нова екосистема тіньових трейдерів і вантажовідправників, які здебільшого базуються в Гонконзі і Дубаї. Вони допомагають переправляти барелі, що потрапили під ембарго, до нових пунктів призначення, часто за допомогою російських кредиторів і страховиків. Ці нові покупці, а також високі ціни на сировинні товари допомогли збільшити позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу Росії до рекордних 227 мільярдів доларів або 10% від ВВП.
Але навряд чи ми побачимо ще один рекордний рік. Ціна бареля нафти марки Brent, еталонного сорту, впала нижче 85 доларів, хоча в 2022 році всередньому становила 100 доларів. Urals - основний російський сорт нафти - зараз продається в російських портах зі значною знижкою - нижче $50 в середньому в січні і лютому, порівняно з $76 в середньому в 2022 році. За оцінками аналітиків, для збалансування бюджету Росії знадобиться ціна значно вища за 100 доларів за барель. Міжнародне енергетичне агентство, що здійснює нагляд, вважає, що доходи Росії від продажу нафти в березні були на 43% нижчими, ніж роком раніше. Економісти очікують, що цього року профіцит поточного рахунку платіжного балансу країни впаде до 3-4% ВВП, що відповідає середньому показнику 2010-х років.
Нижчі продажі вуглеводнів означають нижчі державні доходи. У 2022 році російський уряд мав дефіцит на рівні 37 мільярдів доларів або 2% ВВП. Цього року він планує щось подібне, але фактичні дані про видатки та оподаткування цього року виглядають оптимістично. Дефіцит у розмірі щонайменше 10 трильйонів рублів, або 5% ВВП, здається більш вірогідним і високим за російськими мірками.
Тим не менш, у російської держави є багато можливостей фінансувати себе. Суверенний фонд Росії все ще має близько 150 мільярдів доларів (близько 10% ВВП), навіть після того, як минулого року з нього було викачано близько 30 мільярдів. Уряд також може випустити більше боргових зобов'язань. Минулорічний рекордний експорт дав великим російським енергетичним компаніям велику кількість готівки, яку вони повинні десь зберігати. Ці фірми, які в будь-якому випадку належать здебільшого державі, можуть також бути обкладені податком на непередбачувані прибутки, як це було минулого року. Крім того, російські фінансові установи володіють достатніми активами, щоб покрити дефіцит у 10 трильйонів рублів протягом 25 років. Це величезний ресурс, який уряд може спробувати якось використати.
«Іншими словами, гроші не будуть серйозним обмеженням для військових зусиль. Вимоги до бюджету у цьому полі доволі скромні. Наше найкраще припущення, засноване на порівнянні фактичних витрат з тим, що було закладено в бюджет до війни, полягає в тому, що напад Росії на Україну наразі коштує їй близько 5 трильйонів рублів на рік, або 3% ВВП - менше, ніж Америка витратила на війну в Кореї», - йдеться в статті.
Але заміна пошкодженого озброєння і відпрацьованих боєприпасів - це не просто питання грошей. Росія у величезних масштабах утилізувала військову техніку. Наприклад, згідно з нещодавньою доповіддю Центру стратегічних і міжнародних досліджень, кількість знищених під час війни бронемашин коливається від 8 тисяч до 16 тисяч одиниць. Росія також втратила багато літаків, безпілотників і артилерійських систем.
Одне з рішень - повернутися до наявних запасів, хоча багато з них старі і перебувають у поганому стані. Інший - перенаправити зброю, призначену для експорту, на лінію фронту. Сіємон Веземан зі шведського аналітичного центру SIPRI вважає, що російський експорт озброєнь впав з 50 мільярдів доларів у 2021 році до 11 мільярдів або менше минулого року. Він зазначає, що на полі бою в Україні були помічені незвичайні танки Т-90 - можливо, демонстраційні моделі або одиниці, які спочатку призначалися для Алжиру.
Росія також намагається виробляти більше зброї. Заступник голови Ради безпеки Росії Дмітрій Медведєв нещодавно заявив, що країна виготовить 1500 сучасних танків у 2023 році. Чиновники також говорили, що хочуть, аби в Росії масово вироблялися безпілотники. Деякі заводи працюють цілодобово. Уряд щедро кредитує виробників озброєнь або доручає це робити банкам. У січні і лютому виробництво «готових металевих виробів» було на 20% вищим, ніж роком раніше, згідно з офіційною статистикою.
«Проблема полягає в тому, що для виробництва сучасної зброї потрібен доступ до високоякісних компонентів «подвійного призначення» західного виробництва: від двигунів до мікросхем, які важко отримати через західні санкції», - пише The Economist.
Тому в лютому, наприклад, уряд тимчасово припинив прийом заявок на біометричні паспорти, щоб зберегти мікрочіпи. Також у великих кількостях імпортуються пральні машини високого класу, з яких знімають мікросхеми, імовірно, для використання в керованих ракетах і іншому військовому обладнанні. Військова розвідка України нещодавно повідомила, що щомісяця Росії вдається виробляти близько 30 Х-101 і 20 «Калібрів».
Але обсяги виробництва новітніх озброєнь навіть близько не відповідають потребам Росії для поповнення своїх запасів, які вичерпуються. Українські і західні військові вважають, що Росія використала більшу частину своїх запасів найточніших керованих ракет. Серійні номери, знайдені на уламках, свідчать про те, що зараз Москва використовує нові ракети, виготовлені вже під час війни. Інсайдери кажуть, що армія просить в десять разів більше танків, ніж російські заводи можуть виготовити. Брак програмного забезпечення і технічного обладнання також, схоже, заважає російському виробництву безпілотників злетіти з мертвої точки.
Однак те, чого Росії бракує в якості, вона може частково компенсувати кількістю шляхом модернізації зброї радянських часів. Вона модернізує близько 90 старих танків на місяць, оснащуючи їх новою електронікою і системами зв'язку. Росія відновлює старі менш точні ракети, які важко перехопити, а також перепрофільовує системи доставки ядерної зброї для їх запуску. Вона розбирає цивільні літаки на запчастини для ремонту винищувачів.
«Росія також отримує військові поставки від союзників. Деякі артилерійські снаряди, схоже, надходять з Китаю через Білорусь. Росія також купує (нібито цивільні) безпілотники у свого східного сусіда, а також артилерійські снаряди у Північної Кореї. За повідомленнями, вона також продала 60 літаків Су-35 Ірану в обмін на кілька тисяч безпілотників-камікадзе. Коротше кажучи, якість російської зброї знижується, але вона знайшла способи уникнути її вичерпання», - пояснює видання.
Ще один виклик - це пошук достатньої кількості людей для продовження воєнних дій. За рік до грудня 2022 року кількість трудозайнятих росіян у віці до 35 років скоротилася на 1,3 мільйона людей, згідно з даними аудиторської компанії «ФінЕкспертиза». Нестача працівників - поширене явищем. У грудні центральний банк заявив, що половина опитаних фірм намагається знайти достатню кількість персоналу. На кожного безробітного припадає 2,5 вакансії, що робить російський ринок праці вдвічі щільнішим за американський. Заробітна плата швидко зростає. Особливо не вистачає фахівців, таких як ІТ-інженери і юристи. На нещодавньому засіданні російської спілки підприємців дефіцит робочої сили був головною темою розмови.
Дефіцит робочої сили ускладнює життя і військовим вербувальникам. Армія тепер розсилає повістки про призов і мобілізацію електронною поштою, на додаток до паперових копій, щоб людям було складніше вдавати, що вони їх не бачили. Призовникам не дозволяється залишати країну.
«За умови достатнього примусу, у Росії не буде проблем з поповненням своїх лав. Молоді люди в країні не закінчаться: до війни їх було близько 17 мільйонів. Але більше людей на фронті означає менше людей в офісах і на заводах. І чим більш масовим стане призов у великих містах, таких як Москва і Санкт-Петербург, тим більша ймовірність народних заворушень», - пояснює The Economist.
Третім економічним досягненням уряду стало підтримання рівня життя. Минулого року він витратив додаткові 3% ВВП на стимулювання економіки. Окрім збільшення витрат на армію, підтримка надається у формі економічної допомоги цивільним компаніям: прямі фінансові вливання в фірми, субсидовані кредити, спільні інвестиції тощо. Видатки на бюджетну категорію зросли на 20% у 2022 році, до 4,3 трильйонів рублів. З січня до середини березня вони зросли ще на 45% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Банки просять дати фірмам-боржникам перепочинок. У 2022 році кількість банкрутств підприємств впала до семирічного мінімуму.
Минулого року також зросли «соціальні» витрати: з 6 трильйонів до 7 трильйонів рублів (4,5% ВВП). Однак, за словами колишнього заступника міністра енергетики Владіміра Мілова, на федеральний уряд припадає лише частина загальних соціальних витрат. Пенсійний фонд - номінально незалежна установа, нещодавно перейменована на Соціальний фонд - також роздає гроші пенсіонерам, матерям, людям з інвалідністю, так само як і регіональні органи влади. Виплати важливим для Путіна групам населення, таким як сім'ї з більш ніж однією дитиною, бідні та літні люди, зростають. За межами Москви виплат сім'ям загиблих призовників може вистачити на купівлю квартири.
Все це може пояснити, чому війна не так сильно вплинула на рівень життя росіян. Минулого року споживчі ціни зросли на 12%, значною мірою через знецінення рубля навесні. Середня заробітна плата в середніх і великих компаніях, серед яких багато державних підприємств, минулого року зросла незначно, навіть з урахуванням інфляції. Вартість заощаджень населення впала лише незначно, як свідчить статистика центрального банку. У березні інфляція повернулася до 3,5%.
Загалом, російська економіка виявилася стійкою. Реальний ВВП впав лише на 2-3% минулого року. Хоча багато економістів прогнозували падіння на рівні 10-15%.
«Індекс поточної активності», складений банком Goldman Sachs, який тісно корелює з офіційними показниками ВВП до війни, показує, що Росія вийшла з рецесії близько року тому. Більшість прогнозистів вважають, що цього року економіка зростатиме.
«Все це свідчить про те, що Путін зможе підтримувати військові зусилля ще деякий час. Інша справа - їх розширення. Деякі праві радикали закликають Путіна витрачати на вторгнення більше, ніж кілька відсотків ВВП. Зрештою, Росія і раніше брала участь у тотальній війні, зокрема в 1942 і 1943 роках, коли вона витратила на військові потреби вражаючі 60% свого ВВП, про що говорить книга Марка Гаррісона «Облік війни», опублікована в 1996 році», - йдеться в статті.
Але важко уявити, як Путін міг би зробити це, підтримуючи економічну стабільність і зберігаючи рівень життя. Першою проблемою буде швидке отримання грошей. Не всі активи суверенного фонду є ліквідними. Друк грошей прискорить інфляцію, що призведе до знецінення рубля і знизить рівень життя, над збереженням якого так важко працював уряд. Навантаження банків величезними обсягами державного боргу за одну ніч може мати подібний ефект, викликаючи сумніви в тому, наскільки ефективно управляється економіка. Підвищення податків або значний зсув державних витрат на оборону також з'їдять особисті доходи. І будь-який з цих заходів підірве атмосферу спокою, контролю і стабільності, яку Путін з усіх сил намагається підтримувати. Незрозуміло, чи витрачання значно більших коштів дасть бажані результати в будь-якому випадку.
«Російська економіка стала більш централізованою, але це вже не плановий, командно-адміністративний апарат радянських часів. Таким чином, перетворення бюджетної базуки на зброю більш традиційного типу, в кращому випадку, займе певний час. Багато чого залежатиме від подальшої допомоги Китаю, країн Перської затоки та інших країн, через які проходять російський капітал та імпорт - а вони можуть почати нервувати через потурання великій російській ескалації», - пише The Economist.
Тому про те, щоб кинути проти України все, що є, не може бути й мови.
«Враховуючи існуючі можливості та обмеження Росії, вона, швидше за все, обере більш повільну кампанію виснаження в Україні», - стверджується у звіті CSIS.
Путіну вдалося захистити російську економіку від найгірших наслідків війни і санкцій. Але він це зробив таким чином, що перемогти у війні стало важко.