Під час повномасштабної війни, питання різного роду насильства особливо гостро постало в контексті скоєних росією воєнних злочинів в Україні. Принизити, знищити морально, скалічити психіку через наругу над людиною – дії, які показали справжнє обличчя окупанта. Тож сьогодні важливо не лише переосмислити колективну травму війни, а й стати один одному опорою в процесі тривалого відновлення.
Так, перед постраждалими від широкомасштабної російської агресії постають основні питання: «як прожити зараз?» та «як навчитися з цим жити далі». А також, як зібратись, не впадати у відчай, набратись сил, ухвалити рішення, коли думки плутаються.
Детальніше щодо причин, чому постраждалі не звертаються по допомогу, головні виклики проживання травми наодинці, а також про те, як держава допомагає постраждалим – в матеріалі.
Якими є бар'єри для людини, що постраждала від насильства, аби звернутися по допомогу?
В умовах війни існує декілька видів насильства, що спрямоване на цивільне населення: економічне, психологічне, фізичне та сексуальне. В усіх випадках, вплив пережитої травми є руйнівним, тож зазвичай людина може бути не готова свідчити про скоєне одразу. Важливо враховувати її стан та особливості характеру: вона самостійно має вирішити, коли буде готова відкрито говорити про власний досвід та свідчити правоохоронним органам про факт воєнного злочину. Це може бути Служба безпеки, Нацполіція, прокуратура, а також Держбюро розслідувань.
«В першу чергу, потрібно памʼятати, що пріоритетним для постраждалих є закриття базових негайних потреб, таких як безпечне місце проживання, медична і психологічна допомога тощо. І аж згодом юридична підтримка. Існує низка причин, чому постраждалі не звертаються по правову допомогу, і більшість з них, на мою думку, повʼязані з високим ризиком зазнати повторної травматизації, переживання щодо необхідності свідчити. Окрім цього, перешкодою стає страх зазнати недовіри і упереджень з боку правоохоронних органів, а також страх порушення конфіденційності та витоку персональних даних», — наголошує юристка громадської організації ЮрФем Вікторія Карпа.
Як зазначає Вікторія, перешкодою також стає незнання і недостатня інформація в постраждалих щодо процесу розслідування злочинів, що може породити певні міфи. Сьогодні постраждалі від насильства, пов’язаного з війною, можуть отримати безоплатну якісну і ефективну правову допомогу від юристів, які можуть все розʼяснити, супроводжувати справу на всіх етапах. Таку допомогу зокрема надає безоплатна правова допомога, та лінія безоплатної правової і психологічної допомоги «ЮрФем: підтримка», первинні консультації юриста можна також отримати в Центрах допомоги врятованим, створених за ініціативи Офісу Віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики та підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні й місцевих органів влади.
Що є головним викликом для людини, яка проходить етап реабілітації наодинці, не маючи кваліфікованої підтримки?
Деякі люди, які зазнали насильства, можуть навіть не вважати себе постраждалими. Часто, під впливом шоку від пережитого, людина відсторонюється від власного травматичного досвіду.
«Людина, яка зазнала насильства під час війни, не завжди має ресурс, щоб пережити це самостійно. Вона стає зосередженою на власному виживанні. Її переслідують думки «це не зі мною трапилось». Також людина зіштовхується з самонавіюваннями на кшталт «сама винна». Головним викликом є – «застрягти» в цьому стані та не впоратись з думками та емоційними гойдалками. Або перейти в стадію «охолодження», коли людина нічого не відчуває, живе «на автоматі» за рахунок певних дій, які задовольняють її базові потреби. Вона немає емоційної чутливості або навпаки є надто чутливою. Наприклад, коли до неї без дозволу торкаються, порушують її простір або питають про саму травматичну подію. Людина або замикається в собі, або починає зриватися на близькому оточенні, яке її не розуміє», – зазначає Катерина Шатковська, психологиня Центру допомоги врятованим у Києві.
Людина, яка зазнала різного роду насильства, потребує поради фахівця та комплексної допомоги. Таку підтримку можна отримати в Центрах допомоги врятованим, що працюють в Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Чернівцях, Мукачеві, Полтаві, Херсоні (мобільний пункт), Харкові (мобільний пункт), Кропивницькому, Одесі та Львові. Так, в Центрах допомоги є безкоштовна послуга кейс-менеджменту, завдяки якій людина може отримати юридичну, психологічну та соціальну допомогу. Також, кейс-менеджер буде допомагати людині знайти місце, де вона зможе отримати кваліфіковану медичну підтримку та належний супровід.
Для первинної консультації можна зокрема звертатися на урядову гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії насильству — 15-47 або на лінії регіональних центрів.
«Всі, хто постраждав, незалежно від наявності статусу «постраждалого», мають право на негайну безоплатну медичну, психологічну й правову допомогу. Проте саме отримання статусу постраждалих є важливим і в контексті визнання, і в контексті доступу до майбутніх репарацій. Так, станом на сьогодні постраждалі мають право на відшкодування в межах кримінального провадження. У Дослідженні стану та можливостей для надання репарацій постраждалим від сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом, в Україні, йдеться про те, що постраждалим також необхідний статус, адже це передбачатиме визнання з боку держави і суспільства пережитого ними травматичного досвіду і їхніх прав», – пояснює Вікторія Карпа.
Звернутися по допомогу можна також і онлайн на «Платформі допомоги врятованим», де люди з будь-якого куточку країни можуть отримати необхідну інформацію про всі ключові державні сервіси безоплатної підтримки. Соціальні працівники, юристи, психологи та фахівці різних галузей готові стати точкою опори на всіх етапах, що пов’язані з травматичним переживанням війни та її наслідками.
Де можна отримати безоплатну допомогу?
- «Центри допомоги врятованим» – фахівці забезпечують соціально-психологічну, інформаційну та правову допомогу, щоб повноцінно стабілізувати стан «врятованого». У фізичні «Центри допомоги врятованим» можна особисто звернутися у Києві, Львові, Запоріжжі, Одесі, Кропивницькому, Полтаві, Дніпрі, Чернівцях, Мукачеві. У Херсоні та Харкові працюють мобільні центри.
- 100 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги у 21 області України – фахівці бригад надають психологічні консультації, розповідають постраждалим про їх права та пропрацьовують план подальшої безпеки.
- Онлайн-психотерапевтична платформа Аврора – фахівці допомагають безпечно подолати травматичний досвід, відновити емоційну рівновагу та знайти сили для відбудови життя.
- Платформа психологічної підтримки для підлітків «Не дрібниці» – фахівці пропонують вправи, що допоможуть зрозуміти власні емоції, впорядкувати думки та не знецінювати власний травматичний досвід.
- «Неопалимі» – програма комплексного лікування, яка допомагає відновитися після важких фізичних наслідків війни.
- «Юрфем» – підтримка для тих, хто пережив сексуальне насильство та гендерну дискримінацію.
«Точка опори для людини, яка пережила насильство – це віра в те, що майбутнє можливе. Віра в себе. Іноді саме цей травматичний досвід може стати їй точкою опори. Або позитивний досвід людини, де вона подекуди несвідомо справлялась зі складними ситуаціями та виходила з них переможцем. Важливою є професійна допомога фахівця, який може «підсвітити» людині її світлі сторони.
Ще однією точкою опори є оточення, якому вона може довіряти, ділитися емоціями, думками. Це оточення, де людина відчуває себе в безпеці. Це простір людей, які не засуджують та не розпитують. Важливим є й інформаційний простір, в якому потрібно висвітлювати, що людина ніколи не винна, адже є одні кривдники, які несуть відповідальність. Потрібно створити умови, щоб людина почувала себе стабільно, перестала боятися», – підсумовує Катерина Шатковська.
«Платформа допомоги врятованим» створена за ініціативи Офісу Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, та надає фахову допомогу всім, хто цього потребує.