Росія окупувала частину українських територій ще в 2014 році, однак з початком повномасштабного вторгнення захоплених територій стало більше. Там досі залишаються українські громадяни включно з дітьми. Яка відповідальність чекає на українських учителів, що працюють на окупованих територіях та чи повинні діти взагалі ходити там до школи? Відповідь на питання в інтерв'ю ZN.UA дала заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць, з якою поспілкувалася Тетяна Безрук.
«Що стосується українських учителів: у Законі чітко вказано, що викладання у школах за російською програмою та пропаганда — кримінально каране діяння. Вже є висунуті підозри. Що буде далі — доречніше запитати правоохоронні органи», – зазначила Коломієць.
Вона додала, що правоохоронці мають ретельно вивчати всі обставини і в разі виявлення в діях тих чи інших освітян вчинків, які свідчитимуть про сприяння людиною насадження українським дітям ворожої ідеології, — передавати такі справи до суду. Так само, як і не притягувати до відповідальності тих людей, котрі таких дій не вчиняли.
«Я не бачу, щоб це відбувалося огульно, але, звісно, остаточну крапку в будь-якій такій справі має ставити суд, а не наші з вами суб’єктивні оцінки тих чи інших ситуацій», – додала Коломієць.
Водночас заступниця міністра юстиції назвала складним питанням, чи повинні діти ходити до школи на окупованих територіях.
«Коли дитина в Маріуполі місяцями сидить у підвалі, то це запитання звучить як знущання. Також знаю, що на територіях, де була можливість забезпечувати бодай якийсь освітній процес, багатьох батьків шантажем і погрозами змушували посилати дітей у школу. В принципі, як і деяких учителів. Для нас це просте запитання, на яке очевидна негативна відповідь: ні, не мають», – заявила заступниця очільник Мін’юсту.
Вона підкреслила, люди, котрі опинилися в окупації і вирватися з неї просто так не можуть, щодня зіштовхуються з проблемами, яких ми навіть уявити не можемо. За її словами, треба розуміти, що їм доводиться приймати рішення з позиції збереження свого життя і забезпечення безпеки своїх дітей та рідних.
При цьому у школах викладаються і звичайні предмети, які не мають відношення до ідеології, наприклад фізика чи хімія. Однак, за словами Коломієць відповідно до кримінального кодексу і наскільки їй відомо про факти оголошення підозр, деякі з викладачів стають суб’єктами кримінального переслідування.
«Скоріше за все, їм оголошують підозри, бо в їхніх діях вбачають, що вони впроваджували в освітній процес пропаганду та/або ж стандарти освіти окупанта. Умовно кажучи, нам із вами з боку справді може здаватися дивним звинувачення в колаборації вчителя хімії, але ж ми з вами не знаємо всіх обставин, доказів, показань свідків. Тому тут однозначно сказати, правильно це відбувається чи ні, неможливо. Ми маємо виходити з того, що всі ці процеси відбуваються на основі закону, після перевірки усіх фактів компетентними органами і для того, щоб усі ці речі сукупно оцінив суд», – відповіла Коломієць на питання про те, чи оголошують вчителям з окупованих територій підозри в колабораціонізмі через те, що вони просто викладали фізику або хімію, навіть якщо не вітали російську армію у своєму місті.
Раніше керівник прокуратури АР Крим та Севастополя Ігор Поночовний заявив, що стаття ККУ про колабораційну діяльність, яка не враховує специфіку тривалої окупації Криму, дещо небезпечна, і Росія цим маніпулює. Тому її треба змінити.
Зазначимо, що кримінальна відповідальність для колаборантів в Україні діє з 15 березня минулого року. Тоді набрала чинності ст. 111-1 ККУ, якою встановлено відповідальність за такі види діяльності:
- публічне заперечення збройної агресії проти України, публічні заклики до співпраці з РФ;
- зайняття посади у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території, обрання до таких органів;
- пропаганда в закладах освіти;
- передача матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням на тимчасово окупованій території;
- організація та проведення виборів, референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до їх проведення;
- організація та проведення з’їздів, зборів, мітингів, демонстрацій, інформаційна співпраця з окупаційною владою;
- зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах на тимчасово окупованій території;
- участь у незаконних збройних формуваннях держави-агресора;
- допомога у веденні бойових дій проти ЗСУ, добровольчих формувань, утворених для захисту України.