Коли російський диктатор Владімір Путін невдовзі відвідає Пекін для зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном, між ними буде помітно мало ознак розбіжностей, про які говорять скептики партнерства «без обмежень» між Росією і Китаєм. Тим не менш, його пріоритети, ймовірно, зіткнуться з пріоритетами приймаючої сторони, пише для Bloomberg професор державного управління в Клермонтському коледжі МакКенна Мінсін Пей (автор книги «Держава-вартовий: Нагляд і виживання диктатури в Китаї»).
На думку професора, зараз у Путіна немає іншого вибору, окрім як мислити короткостроково – поразка в Україні створить екзистенційну небезпеку для його правління. Тому у нього є всі причини для того, щоб змусити Китай надати більш суттєву військову підтримку його війні.
«Показово, що Росія вирішила оголосити про провокаційні ядерні навчання в розпал нещодавнього державного візиту Сі до Франції. Це поставило в незручне становище Сі, який перебуває під зростаючим тиском з боку Європи, яка вимагає від нього використати свій вплив для припинення війни. Цей крок Путіна надіслав не надто витончений сигнал: китайський нейтралітет щодо війни більше не є життєздатним», – зазначає Пей.
Професор вважає, що Сі, ймовірно, був би не проти надати Путіну більше підтримки, але він стикається з жорсткими обмеженнями в найближчій перспективі і йому потрібно виграти час. Позиція Сі погіршилася з часу його останньої зустрічі з Путіним у березні 2023 року – головним чином через економічний спад у Китаї та постійну напруженість у відносинах із Заходом.
«Ці два фактори пов'язані між собою. Незважаючи на деяке початкове відокремлення у сфері технологій і торгівлі, китайська економіка залишається набагато глибше переплетеною зі США і Європою, ніж російська економіка до вторгнення Путіна. У 2023 році китайський товарний експорт склав 427 мільярдів доларів до США і близько 550 мільярдів доларів до Європейського Союзу», – нагадує Пей.
На його думку, стратегія Сі, спрямована на розбудову самодостатності в ключових секторах, може зменшити цю надмірну залежність від західних ринків, але Китаю, щонайменше протягом наступних кількох років, доведеться покладатися на експорт, щоб подолати економічні труднощі.
«Оскільки Китай не може дозволити собі розірвати економічні зв'язки із Заходом, Сі має бути обережним щодо того, скільки і якої допомоги він може надати Путіну. США чітко розуміють вразливість Китаю», – зазначає професор.
Пей нагадав, що Держсекретар США Ентоні Блінкен під час свого нещодавнього візиту до Китаю виступив з ледь завуальованою погрозою, попередивши, що можуть бути запроваджені більш руйнівні санкції, якщо Китай продовжить надавати Росії товари військового призначення.
Він вважає, що війна в Україні, яка зайде в глухий кут, слугуватиме китайським інтересам краще, ніж будь-який інший сценарій, оскільки вона може відволікти США і дати Сі більше часу для «перетворення Китаю на економічну фортецю».
«Коли Сі зустрінеться з Путіним, він чітко усвідомлюватиме, що їхні часові рамки не збігаються. Обидва лідери можуть оголосити про безліч нових угод, щоб Путін не поїхав додому з порожніми руками (найважливіша з них – чи зможуть вони підписати угоду щодо газопроводу «Сила Сибіру-2»). Але Сі навряд чи надасть Путіну таку військову підтримку, яка перетне червоні лінії Заходу», – вважає професор.
На його думку, США та Європа теж зацікавлені тягнути час, оскільки різкий розрив відносин з Китаєм спричинить «хаос у міжнародній торгівлі» та «поставить Сі у таке становище, коли йому більше нічого втрачати».
«Основна напруженість у відносинах між Росією і Китаєм зберігатиметься протягом наступних двох-трьох років, і її може стати важче контролювати, якщо Путін знову почне програвати на полі бою», – резюмував Пей.
Нагадаємо, у Держдепі США заявили, що Китай може створювати «нову вісь друзів» для китайського і російського режимів в Європі, яка буде відігравати негативну роль, щодо потенційного припинення розширення ЄС. До цього Держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно заявив, що Пекін робить війну в Україні «вічною», хоча заявляє, що хоче її припинення – за останні місяці Китай значно допоміг у відновленні російської військово-промислової бази.
Франція, Сербія, Угорщина. Вибір країн, які китайський лідер відвідав цього тижня під час свого європейського турне, підтверджує: візит був саме стратегічним політичним актом, а не спробою вирішити тактичні питання в економіці та політиці. Чи вдалося Сі «завербувати» в Європі однодумців? Про це пише доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Віктор Константинов у статті «Китай хоче змінити світовий порядок. Чим це загрожує Україні» на ZN.UA.