UA / RU
Підтримати ZN.ua

Поки Захід вагається, в Україні вирішується майбутнє світу — Atlantic Council

Помилково вважати, що амбіції Путіна обмежуються лише захопленням України.

На початкових етапах російського вторгнення в Україну існувало дещо схоже на міжнародний консенсус навколо того, що глава Кремля Владімір Путін припустився колосальної помилки. Кремлівський диктатор не просто спровокував рецидив холодної війни, але й ізолював свою країну і ненавмисно об'єднав проти себе весь західний світ. Про це пише науковий співробітник Atlantic Council Пітер Дікінсон. 

Зараз, коли російське вторгнення наближається до дворічного рубежу, картина набагато складніша і похмуріша. Єдність Заходу все частіше опиняється під питанням, оскільки підтримка України з боку США стає заручником політичної боротьби, а прокремлівські сили перемагають на національних виборах в ЄС. Тим часом, обіцянки нової допомоги від партнерів України впали до найнижчого рівня з початку війни. Це підживлює почуття тріумфування в Москві, де багато хто вважає, що останні події підтверджують попередні очікування РФ, що будь-яка рішучість Заходу протистояти Кремлю виявиться нетривалою.

Читайте також: Китай тримає Лукашенка за комірець та не дає Путіну з'їсти Білорусь — Клімкін

Не дивно, що Путін зараз більш ніж будь-коли впевнений у тому, що може дочекатися, коли Захід припинить підтримувати Україну. Попри катастрофічні втрати на полі бою, він, як і раніше, сповнений рішучості продовжувати вторгнення і активно готує Росію до суворих умов тривалої війни. Метою РФ залишається "денацифікація" України, що означає викорінення української національної ідентичності та повернення країни під контроль Кремля, або шляхом прямої анексії, або через встановлення маріонеткового режиму в Києві.

Хоча український народ є безпосередньою мішенню Росії, було б великою помилкою вважати, що ревізіоністські амбіції Путіна обмежуються лише завоюванням України. Навпаки, якщо йому вдасться підкорити Україну, то зі слів і дій Путіна зрозуміло, що він піде далі.

На внутрішньому фронті Путіну вдалося перетворити Росію на високомілітаризовану диктатуру, проповідуючи при цьому ідеологічну кампанію проти західного світу, яку можна підтримувати лише через вічний конфлікт. На міжнародній арені він спалив мости із Заходом, переорієнтував російську економіку від Європи і зайнятий побудовою міжнародної осі антизахідних авторитаристів разом з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю. Перефразовуючи відому оцінку Михайла Горбачова, яку дала Маргарет Тетчер, Владімір Путін, безумовно, не є людиною, з якою Захід може мати справу.

Для Путіна вторгнення в Україну завжди було частиною значно ширшої історичної місії, спрямованої на завершення епохи західного домінування. Це було очевидно вже в перші дні війни, коли російські державні ЗМІ передчасно опублікували, а потім швидко видалили редакційну статтю, яка проголошувала перемогу у війні проти України, заявляючи, що “глобальне панування Заходу можна вважати повністю і остаточно завершеним". Ці масштабні заяви тісно перегукуються з публічною риторикою самого Путіна. Від початку вторгнення він неодноразово заявляв про настання нового "багатополярного світового порядку" і намагався позиціонувати Росію як лідера глобального "антиколоніального руху".

Читайте також: Якщо не зупинити Путіна в Україні, він повернеться за добавкою — Кемерон

Є спокуса покепкувати з абсурдності спроб Путіна зобразити себе ворогом імперіалізму, водночас ведучи одну з найбільш відкритих імперіалістичних воєн у сучасній історії. Тим не менш, не можна заперечувати, що його антизахідні заяви резонують з багатьма на Глобальному Півдні. Хоча Китай не заявляв про підтримку вторгнення в Україну, Пекін з ентузіазмом підтримав заклики Путіна до фундаментального перезавантаження міжнародних відносин. Інші країни, що розвиваються, такі як Індія, Бразилія та регіон Перської затоки, висловили подібні настрої, відмовившись при цьому засуджувати Кремль або приєднуватися до західних санкцій.

Той, хто очікує, що Росія створить більш справедливе міжнародне середовище, швидше за все, буде розчарований. Дійсно, не потрібно багато фантазії, щоб уявити, який світ хоче створити Путін. Це світ, поділений на сфери впливу, у якому хто сильніший, той і правий, а жменька великих держав здатна нав'язувати свою волю слабшим сусідам; це світ, де сьогоднішній недосконалий порядок, заснований на правилах, замінюється зростанням незахищеності.

Якщо дозволити Путіну реалізувати свою мрію про турбулентний новий світовий порядок, російське вторгнення в Україну надихне авторитарні режими по всьому світу і стане шаблоном для актів агресії на кожному континенті. Розхитування чинного глобального порядку вже очевидне скрізь - від Кавказу до Південної Америки. В останні місяці це можна було спостерігати у Нагірному Карабаху, нападі ХАМАС на Ізраїль та у напрузі між Венесуелою й Гаяною.

Якщо нинішня геополітична траєкторія збережеться, то це лише питання часу, коли сьогоднішня ескалація нестабільності досягне кордонів Європейського Союзу та НАТО. Якщо західні лідери будуть деморалізовані і дискредитовані падінням України, далеко не факт, що будь-яка з цих інституцій все ще матиме необхідну силу, щоб вижити.

Читайте також: Країни НАТО мають лише три роки, щоб підготуватися до нападу Росії — Польща

Навіть якщо великої війни між великими державами вдасться уникнути, західні уряди будуть змушені визначити пріоритетом військові витрати і різко збільшити оборонні бюджети. Дні суперечок за кілька мільярдів доларів на озброєння України незабаром здаватимуться химерними у порівнянні з цим. Міжнародна торгівля також постраждає, оскільки дивіденди глобального миру останніх трьох десятиліть випаруються в атмосфері зростання недовіри і гібридних воєнних дій. Цілком можливо, що 1991-2024 роки незабаром будуть розглядатися як втрачений золотий вік відносного спокою.

Усього цього можна уникнути. Хоча світ явно змінюється, з'являються нові центри сили, колективний Захід все ще має більш ніж достатню економічну, військову та дипломатичну вагу, щоб формувати майбутнє на десятиліття вперед. Справжнє питання полягає в тому, чи готові лідери демократичного світу поєднати м'яку силу, яку вони вже давно сприймають як належне, з жорсткістю, необхідною для того, щоб зірвати деструктивний порядок денний Росії. 

Наразі занадто багато людей на Заході, здається, значно більше бояться перемогти Путіна, ніж зупинити його. Вони не усвідомлюють масштабу цивілізаційного виклику, який кидає Росія, і продовжують жити в заспокійливій ілюзії, що якийсь компроміс може повернути світ до довоєнного статус-кво. Насправді ж конфронтації з путінською Росією вже не уникнути, її можна лише виграти або програти. Українці більш ніж здатні здобути цю перемогу, але для цього їм потрібні інструменти. Якщо західні лідери не наважаться озброїти Україну належним чином, майбутні покоління розглядатимуть їхнє рішення як один з найбільших геополітичних переломних моментів двадцять першого століття.

Читайте також: Через війну в Україні світові ціни на пшеницю продовжують зростати

З приходом зими українські чиновники підбивають підсумки контрнаступу 2023 року і намагаються передбачити наступний етап війни з Росією. У Вашингтоні, попри міцний двопартійний консенсус на користь продовження військової підтримки України, Палата представників досі не проголосувала за новий пакет допомоги після низки затримок. Atlantic Council опитав своїх експертів, щоб проаналізувати останні події і визначити, який вплив вони потенційно можуть мати на війну у 2024 році. Експерти аналітичного центру перелічили фактори, які будуть впливати на хід війни наступного року.