Кремль готується провести «вибори» на окупованих українських територіях. І змінює для цього російське законодавство: напередодні українського наступу Владімір Путін підписав поправки до закону «Про воєнний стан».
Згідно з нововведеннями, відтепер «голосування» може відбуватися як на всій території, де запроваджено воєнний стан, так і лише на її частині. Нагадаємо, що Путін установив цей режим на окупованій території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у жовтні минулого року. Крім того, у законі зафіксовано право на депортацію жителів анексованих українських територій, де запроваджено воєнний стан, до районів, де такого стану немає.
За кілька місяців до ухвалення цих поправок Путін затвердив спрощений порядок відмови від громадянства України. А наприкінці квітня затвердив порядок проживання в РФ для уродженців «ДНР» і «ЛНР», а також захоплених росіянами частин Запорізької та Херсонської областей. Цей документ дає змогу депортувати тих жителів окупованих територій України, які відмовляться від набуття російського громадянства до 1 липня 2024 року. Так Росія реалізовує свою політику витіснення нелояльного населення.
Нині політичне поле на контрольованих російською армією українських землях повністю «стерилізовано». Судячи з планів Кремля, «вибори» на «нових російських територіях» мають відбутися в єдиний день голосування — 10 вересня 2023 року. ЦВК РФ уже розпочала роботу з організації «виборів» на окупованих українських землях, а «Єдіная Росія» наприкінці травня навіть провела «праймериз». Серед тих, хто взяв у них участь, — колишній український топчиновник Дмитро Табачник, який намагається в такий спосіб увійти до російської влади та захистити власний бізнес.
Готуються до участі у «виборах» й інші російські парламентські партії — КПРФ, ЛДПР, «Справєдлівая Росія — За правду» та «Новиє люді».
Як зазначив у своєму коментарі ZN.UA керівник проєктів Української миротворчої школи в Херсонській області Сергій Данилов, «попри те, що в списки на «праймериз» «Єдіной Росії» записували місцевих чиновників і вчителів, серед його учасників багато сторонніх. Пояснюється це тим, що місцевих колаборантів виявилося менше, ніж розраховували росіяни. Тому в «праймериз» і брали участь варяги з Росії, колаборанти з Криму, російські військовослужбовці».
Кремль готується до «голосування» на окупованих територіях напередодні українського наступу, який може кардинально змінити ситуацію на фронті. Здавалося б, у цій ситуації значно доцільніше було б не квапитися з «виборами» й почекати подальшого розвитку подій. Головний редактор Центру журналістських розслідувань Валентина Самар упевнена: росіяни не вважають, що заганяють себе в глухий кут, вони підвищують ставки.
«Підготовка до «виборів» і бойові дії відбуваються паралельно. У Росії працює державна бюрократична машина. І якщо в Кремлі поставили завдання провести «вибори», то їх проведуть незалежно від того, як розвиватимуться події на фронті: «голосування» відбудеться за будь-якої погоди. Зрештою, це ж не «вибори» у звичайному розумінні. За цим дійством стоять певні політичні цілі», — пояснила в коментарі ZN.UA Валентина Самар.
Існує кілька причин рішення Кремля провести «вибори» на «нових територіях» за умов воєнного стану.
По-перше, Москва послідовно вибудовує вертикаль влади за російськими лекалами на захоплених територіях, прагнучи інтегрувати останні до російської держави та «легітимізувати» окупаційні органи влади.
По-друге, «вибори» — це й створення інформаційної картинки, яка демонструє «глибинному народу», що Москва контролює ситуацію на новонабутих територіях попри тяжке становище на фронті: там усе йде за планом, і Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області «навіки возз'єдналися з Росією».
По-третє, Кремль проводить «вибори» на окупованих територіях України й для того, щоб переконати місцеве українське населення: «Росія тут назавжди».
По-четверте, змушуючи українців набувати російського громадянства та брати участь у «виборах» до окупаційних органів влади, в Москві також розраховують скомпрометувати місцевих жителів співпрацею з російською владою й у такий спосіб сформувати в них лояльне ставлення до окупантів. Реалізації цієї політики Москви сприяють суперечливі заяви Києва стосовно українських громадян на окупованих територіях, які отримали паспорт країни-агресора, як це було у випадку взаємовиключних заяв віцепрем'єра Ірини Верещук і омбудсмена Дмитра Лубінця.
По-п'яте, «вибори» — це можливості для розпилювання коштів, які виділяють на виборчу кампанію та вибудовування клієнтелістських мереж. Адже власні кадри на місцях розставляє не лише заступник голови адміністрації президента РФ Сєргєй Кірієнко, який курирує «нові території».
Так, свою гру на окупованому півдні України намагаються вести й голова окупаційної влади в Криму Сєргєй Аксьонов, і «голова» Севастополя Міхаїл Развожаєв: унаслідок апаратних ігор вони контролюють частину захопленої Запорізької області. Власні інтереси є й у «кадирівців», і в міністра сільського господарства Дмітрія Патрушева, і в ексголови Краснодарського краю Алєксандра Ткачова. За словами Валентини Самар, хоча всю територію поділено, а людей розставлено по місцях, нині триває боротьба за контроль над підприємствами та галузями: «Є багато охочих ліктями поштовхатися».
З погляду міжнародного права, майбутні «вибори» на окупованих Росією українських територіях є нелегітимними. Проте в Кремлі вважають, що посилюють свою позицію в світі, інтегруючи ці українські землі в своє правове поле та формуючи вертикаль влади. А проведене «голосування» використовуватимуть як російські дипломати, так і всілякі путінферштеєри як аргумент для просування на Заході ідеї щодо «споконвічних російських територій».
Зважаючи на все, сам Путін вірить у перемогу та здатність своєї армії втримати території. Він живе у власному ірраціональному світі, в межах якого й ухвалює рішення. Однак плани Кремля щодо проведення «виборів» полетять шкереберть у разі вдалого українського наступу. На російських телеканалах за вказівкою Кремля вже обговорюють варіант відходу: мовляв, навіщо нам тримати та годувати території, населення яких нас не підтримує? «Чи потрібні нам території, які не хочуть із нами жити? Не впевнена я в цьому. І мені чомусь здається, що й президенту вони не потрібні», — заявила кремлівська пропагандистка Маргаріта Симоньян.
Як вважає Сергій Данилов, попри те, що ці регіони зафіксовано в Конституції РФ, росіяни змиряться з втратою контролю над ними, за винятком 5% найрадикальніших Z-патріотів: «Путін і Кремль цинічно натиснуть на кнопку «стоп», і пропагандисти зроблять вигляд, що нічого не відбувається». Словом, російська влада обере модель поведінки, яку Москва вже випробувала восени минулого року, коли українська армія звільнила Херсон.