Тисячі достовірних повідомлень про російські звірства в Україні сьогодні складають гору доказів, зібраних міжнародними організаціями, європейською владою та українською прокуратурою. У сукупності це документальне підтвердження воєнних злочинів – систематичних, безперервних і санкціонованих вищим керівництвом, що є однією з визначальних характеристик московського вторгнення. Стабільний мир неможливий без притягнення до відповідальності за ці злочини, – йдеться у редакційній колонці The Washington Post від 2 липня.
Масштаби російських злочинів в Україні вражають. Вони варіюються від широкомасштабного руйнування цивільної інфраструктури (в тому числі об'єктів енергосистеми країни, починаючи з минулої осені, і, як свідчить все більше доказів, Каховської дамби на півдні України на початку червня) – до методичного насильства проти українських некомбатантів. Обидві дії заборонені міжнародним правом.
За словами Бет Ван Шаак, посла з особливих доручень Державного департаменту США з питань глобального кримінального правосуддя, слідчі розглядають десятки тисяч звинувачень у скоєнні окремих воєнних злочинів. У новій доповіді ООН йдеться про те, що російські війська без суду і слідства стратили 77 українських цивільних осіб, у тому числі п'ятьох жінок, які, за даними доповіді, були довільно затримані серед сотень інших осіб. Українські силовики також свавільно затримували деяких цивільних осіб, йдеться в доповіді ООН, але в набагато меншій кількості і без страт.
У переважній більшості випадків, коли цивільні особи перебували під вартою в Росії, затримані піддавалися тортурам та іншому жорстокому поводженню, включаючи сексуальне насильство, йдеться у доповіді.
Ці жертви не включають тисячі інших українських цивільних осіб, які були вбиті або зазнали нападів з боку російських військ на територіях, підконтрольних Росії. У місті Буча під Києвом влада знайшла тіла понад 450 українських цивільних осіб після того, як московські війська залишили місто більше року тому; більшість з них були застрелені, піддані тортурам або забиті до смерті, повідомили офіційні особи.
У середині червня спеціальний доповідач ООН з питань катувань, австралійський юрист і науковець Еліс Джилл Едвардс написала, що масштаби повідомлень про тортури і знущання з боку російських військових свідчать про очевидну державну модель – «рівень координації, планування і організації, а також прямий дозвіл, свідому політику або офіційну толерантність з боку вищого керівництва». Як українські цивільні затримані, так і військовополонені ставали жертвами, піддавалися ударам електричним струмом, побиттям, надяганню капюшонів, інсценуванням страт та іншим погрозам вбивства, згідно з доповідями, на які посилається пані Едвардс.
Окрема доповідь Незалежної міжнародної комісії з розслідування подій в Україні, створеної восени минулого року на замовлення ООН, була не менш жахливою. Окрім страт без суду і слідства та катувань, у ньому детально описані випадки зґвалтувань та іншого сексуального насильства, скоєних російськими солдатами проти українських цивільних осіб у регіонах, до яких вони вторглися і окупували минулого року.
Серед жертв були маленькі діти, дорослі та люди похилого віку, а розповіді про їхні страждання викликають жах. У березні 2022 року, всього через кілька тижнів після вторгнення московських військ, двоє російських солдатів увійшли в будинок під Києвом, «кілька разів зґвалтували 22-річну жінку, вчинили акти сексуального насильства над її чоловіком і змусили подружжя вступити в статевий зв'язок у їхній присутності», – йдеться у звіті. «Потім один із солдатів змусив їхню 4-річну доньку зайнятися з ним оральним сексом, що є зґвалтуванням».
На сьогоднішній день лише кілька російських солдатів постали перед судом за свої злочини. Один з них, 21-річний сержант Вадім Шишимарін, був засуджений українським судом до довічного ув'язнення рік тому після того, як він зізнався, що застрелив беззбройного 62-річного чоловіка в перші дні вторгнення. Він зробив це, за його словами, за наказом свого начальника.
Слідчі ФБР, європейських відомств і прокуратур, на додаток до ООН та інших міжнародних організацій, опитують українських жертв і свідків. Вони збирають досьє, які можуть бути використані в певний момент для притягнення винних до відповідальності, в тому числі в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Це забезпечить певну міру відповідальності, але цього далеко не достатньо.
Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Владіміра Путіна за звинуваченням у видачі наказів про викрадення сотень українських дітей, які були вивезені до Росії, що є воєнним злочином. Це перший випадок, коли був виданий ордер на арешт глави держави одного з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН.
Насправді пан Путін і група його вищих радників вчинили більш широкий злочин, розв'язавши війну – злочин, з якого виникли всі подальші звірства. Вони повинні постати перед судом за вчинення злочину агресії – саме це звинувачення було висунуто проти нацистських воєнних злочинців на Нюрнберзькому процесі після Другої світової війни. Справжньої відповідальності не досягти, переслідуючи окремих російських солдатів чи офіцерів і залишаючи безкарними кремлівську верхівку.
Європейські уряди, а віднедавна і адміністрація Байдена, підтримали цей підхід, хоча ще належить вирішити, який саме трибунал міг би втілити цей план у життя. Саме на них лежить обов'язок домовитися про механізм суду над Путіним і його поплічниками, за необхідності – заочного.
Це правда, що вони навряд чи будуть притягнуті до суду найближчим часом. Проте перспектива зробити це сьогодні виглядає менш віддаленою, ніж до нещодавнього заколоту найманців «Вагнера», який на короткий час поставив під загрозу владу Путіна.
Інші силовики та диктатори, відповідальні за звірства, також виглядали недоторканними, поки не опинилися на лаві підсудних. Настав час притягнути російського лідера до відповідальності за його найтяжчий злочин – розв'язання незаконної війни, яка зруйнувала стільки міст і сіл і забрала стільки життів.
Нагадаємо, нещодавно генеральний прокурор США Меррік Гарленд здійснив неанонсований візит до Міжнародного кримінального суду і зустрівся з головним прокурором Карімом Ханом. На думку деяких аналітиків, це може свідчити про зміну політики Вашингтона щодо постійного всесвітнього трибуналу з військових злочинів. Минулого року Гарленд, перебуваючи в Україні, пообіцяв, що США та партнери використовуватимуть всі наявні засоби, щоб переконатися, що «ті, хто несе відповідальність за ці злодіяння, відповідатимуть за них».