Ви воюєте вже рік, і смерть торкнулася практично кожної родини у вашій країні. Ваша боротьба нагадує мені Сараєво, де я вперше відчув війну як журналіст у 1993 році. Армія боснійських сербів взяла в облогу прекрасну боснійську столицю, і звичайні громадяни – багато з них просто підлітки – навчилися використовувати засоби війни, щоб захистити свої сім’ї та домівки. Ситуація була одночасно благородною і трагічною; натхненно і сумною. Це змусило мене стати сараївцем. Це змусило мене захотіти великої справи в моєму житті, яка вимагала б від мене ставити інших вище за себе. Про це у своїй колонці для журналу Time пише американський журналіст, письменник та режисер Себастіян Юнгер. Ви, здається, робите себе безсмертним, коли це робите; ти, здається, стаєш несприйнятливим до болю, страху та сумнівів. Реальність, звичайно, набагато складніша. Але знову і знову протягом історії звичайні люди, захищаючи свої домівки і сім'ї, виявлялися здатними на подвиги, про які вони навіть не могли собі уявити.
Мій батько був біженцем двох війн. У 1936 році він і його родина втекли з Мадрида, коли фашисти прийшли під проводом генерала Франсіско Франко, а потім знову втік, коли нацисти вдерлися до Франції. Здавалося, фашизм збирався захопити світ, але дехто знав краще. Чеський лідер Томаш Масарик, спостерігаючи за піднесенням Гітлера в 1930-х роках, сказав відомий коментар: «Диктатори завжди мають добрий вигляд до останніх п’яти хвилин». Усі авторитарні режими Західної Європи впали після Другої світової війни. (Франко дожив до старості, але Іспанія повернулася до демократії через кілька місяців після смерті Франко, а лівий військовий переворот позбавив Португалію фашизму через кілька років після відставки Антоніо Салазара.) З країн Східного блоку лише Росія та Білорусь знову скотилася до авторитаризму.
Серед цих сміливих людей були британські, канадські та американські солдати, які зазнали 90 відсотків втрат, штурмуючи пляжі Нормандії під час Другої світової війни. За допомогою бійців опору у Франції та інших окупованих країнах вони продовжували руйнувати нацистський режим і викорінювати фашизм у Центральній Європі. Український спротив є прямим нащадком цих героїчних громадян, які допомагали союзним військам. Коли Гітлер застрелився у своєму бункері в останні дні війни, він знав, що солдати та борці за свободу з найстаріших демократій світу наближаються до нього.
Як Гітлер, Путін зазнає невдачі у своєму намаганні – не тільки зазнає невдачі, але це зрештою знищить його. У результаті інші диктатори в усьому світі візьмуть до уваги той факт, що менші країни часто виграють війни проти загарбників, і що вторгнення до нібито слабкого сусіда, ймовірно, закінчиться провалом. Історія наповнена надихаючими прикладами. Османська імперія знову і знову нападала на Чорногорію в 1600-х роках, чисельно переважаючи чорногорців у співвідношенні 12 до 1. Щоразу ці гірські люди виганяли своїх загарбників, часто завдаючи значних втрат. Безнадійно переважаючи чисельністю та озброєнням, ірландські повстанці скинули англійське правління в роки після Великоднього повстання 1916 року. Приблизно в той самий час американські робітники перемогли об'єднану міць уряду США, корпоративної влади та Національної гвардії, щоб впровадити важливі трудові реформи, які формують основу сучасного суспільства.
Свобода – це одна з небагатьох речей, за які протягом історії люди регулярно були готові померти. Це може зробити вторгнення у вільне суспільство дуже дорогим. Але боротьба за свободу не буде успішною без лідерів, які готові йти на такі ж жертви, як і всі інші. («Офіцери їдять останніми» є основним принципом Корпусу морської піхоти США, тобто звичайні солдати мають перевагу, коли їжі не вистачає.) І без лідерів, які готові йти на такі ж жертви, як і всі інші, звичайні люди матимуть мало причин вірити що суспільство, за яке вони борються, буде справедливим.
Нарешті, усі вільні суспільства надають жінкам повні права та повагу. Причина, яка відсуває жінок, ймовірно, зазнає невдачі через відсутність підтримки населення. Жінки не тільки надають своєрідну моральну легітимність політичним справам, але й жіночі соціальні мережі часто є латеральними, а не ієрархічними – величезний актив для будь-якого підпільного руху. Під час робочих заворушень 1912 року в моєму рідному штаті Массачусетс один розчарований чиновник скаржився: «Один хороший поліцейський може впоратися з десятьма чоловіками, але для однієї жінки потрібно десять поліцейських». За кілька тижнів страйкарі змусили уряд США, текстильну промисловість і Національну гвардію поступитися їхнім вимогам.
Через ваш успіх проти російських військ Китай може вагатися щодо атаки Тайваню, Північна Корея може двічі подумати, перш ніж оголосити війну Південній Кореї, а Росія може відмовитися від претензій на країни Балтії. Західні лідери чітко розуміють, що боротьба за Україну – це боротьба за мир і стабільність у всій Європі, якщо не у світі. Вони залишаються єдиними у своїй прихильності надавати сучасну зброю та боєприпаси, а також тактичну підготовку одними з найелітніших сил спеціального призначення Заходу. Президент Байден явно хоче надіслати Україні максимальну військову допомогу, не викликаючи катастрофічної реакції з боку Путіна. Оскільки війна продовжує йти на користь України, багато американців сподіваються, що він вибере момент, щоб забезпечити достатньо зброї для вирішальної перемоги проти Росії.
Люди – єдиний вид, де менша особина чи група може перемогти більшу – інакше у світі панували б фашистські мегадержави, і свобода була б неможливою. Але світ виглядає зовсім не так. Менші країни, такі як Україна, можуть протистояти могутнім диктатурам і боротися з ними до безвиході, особливо коли вони мають доступ до передової зброї та тактики. Якщо Україна залишиться вільною, інші країни залишаться вільними, тому що фашистські лідери в усьому світі будуть змушені зрозуміти, що сила не завжди перемагає.
Насправді як правило, це не вдається.