Ідея про те, що українські війська, не маючи прикриття з повітря, будуть штурмувати російські позиції, завжди була більше схожа на голлівудський сюжет, ніж на реальність. Але через три місяці після початку контрнаступу президент Володимир Зеленський і його уряд постали перед реальністю, в якій вони не досягли бажаного вирішального прориву. Тож Київ готується до затяжної війни.
Збройні сили України за останні тижні досягли повільних, але значних успіхів на півдні країни, в тому числі зробили перший пролом у грізній оборонній лінії Росії. Але деякі чиновники в західних столицях шкодують, що Київ не зміг використати можливості, які дали західними запасами зброї і, можливо, піковою політичною підтримкою, - пише Financial Times.
Більше того, невеликі результати викрили розбіжності між Києвом і деякими західними чиновниками щодо стратегії. Деякі американські посадовці в приватних розмовах зі ЗМІ скаржилися, що під час навчань Україна не змогла опанувати методи проведення сучасних операцій, які поєднують механізовану піхоту, артилерію і протиповітряну оборону. Крім того, українська армія була надто не схильна до ризику у своїх підходах.
Українські чиновники, тим часом, зазначають, що американські війська ніколи не проводили операцій на полях битв, подібних до українського, без переваги в повітрі, проти армії, яка б за розміром і калібром нагадувала російську, і проти найсучасніших видів озброєнь і військових технологій.
«Покажіть нам хоча б одного офіцера або сержанта в американській армії, який би зробив, наприклад, 5-7 тисяч пострілів з гаубиці М777», - сказав Віктор, командир батареї в українському артилерійському підрозділі.
Американський генерал Марк Міллі заявив в неділю в інтерв'ю BBC, що, хоча українські війська зараз просуваються вперед, у них, можливо, залишилося лише близько 6 тижнів для проведення контрнаступу, перш ніж почнуться осінні дощі. Такі коментарі дратують українських чиновників, які вказують на те, що південь України, де відбувається основний контрнаступ, відносно сухий, а зима там менш сувора, ніж на решті території країни.
Та разом з тим, Financial Times пише, що в Україні стає більш поширеним реалістичний погляд на ситуацію і розуміння, що війна буде повільною і тривалою. Питання полягає в тому, чи готові західні прихильники України, які вже віддали відчутну частину своїх запасів зброї, надавати їй підтримку і боєприпаси в довгостроковій перспективі. Після перших неприйнятних втрат Україна повернулася до кампанії на виснаження противника на фронті за допомогою артилерії і знищення ліній постачання ударами з далекої відстані. Крім того, ЗСУ проводять невеликі піхотні атаки для відвоювання російських позицій. Дехто в НАТО занепокоєний тим, що такий виснажливий підхід звучить як повернення до старого радянського мислення. Але українські чиновники і західні аналітики, які вивчали бойові дії цього літа, кажуть, що він більш пристосований до умов на місцях, тим більше зважаючи на серйозні російські укріплення, нестачу можливостей у ВПС України і повсюдність безпілотників, які викривають все на полі бою.
Нова стратегія України має певний успіх, але в кращому випадку вона дасть повільне просування, якщо не станеться раптового колапсу Росії. Дуже важливо, щоб союзники України збільшили виробництво боєприпасів та іншого обладнання для ведення війни на виснаження.
«Погане розуміння того, як воюють українські військові, і оперативної обстановки в цілому, може призвести до помилкових очікувань, недоречних порад і несправедливої критики в колах західних офіційних осіб», - пишуть військові аналітики Майкл Кофман і Роб Лі в доповіді про контрнаступ.
Але вони, як і інші аналітики, кажуть, що Україні вкрай необхідно винести уроки зі своєї операції, щоб продовжувати відтісняти російські війська вздовж 1000-кілометрової лінії фронту наступного року, а може й навіть пізніше. Водночас, на їхню думку, союзники Києва повинні визнати недоліки у підготовці і забезпеченні українських військ, що стало причиною невтішного прогресу.
Якщо американські та європейські лідери мають намір підтримувати Україну стільки часу, скільки буде потрібно, як вони неодноразово заявляли, вони також повинні бути більш систематичними у наданні артилерії, авіації і забезпеченні тренувань. Голова Стратегічного командування британської армії Генерал Джеймс Хоккенхалл сказав у вівторок, що він не вважає, що український наступ був «одноразовою акцією». Але вкрай важливо, щоб союзники Києва «продовжили надавати боєприпаси, зброю і проводити тренування», і «якщо ми не впораємося з цим завданням, існують значні ризики».
У цих складних бойових умовах українські війська виявилися неспроможними слідувати доктрині НАТО про комбіновану війну. Кофман і Лі кажуть, що ЗСУ найкраще воюють у складі невеликих високоманеврених штурмових підрозділів. Вони намагаються проводити операції на рівні роти (200 чоловік) або навіть взводу (20-50 чоловік). Але якщо українські війська хочуть скористатися будь-яким проломом в російській обороні, їм потрібно буде координувати більші сили, а для цього їм потрібна краща підготовка.
«Один з головних уроків контрнаступу, на думку аналітиків, полягає в тому, що західна підготовка українських військ, яка зазвичай триває 5 тижнів, надто коротка. Вона не адаптована до того, як Україна воює найкраще, або до умов на місцях, таких як непрохідні мінні поля чи укріплення», - пише Financial Times.
Крім того, в підготовці не враховується фактор безпілотників, якими переповнене небо над лінією фронту.
«Якби я робив тільки те, чого мене вчили західні військові, я був би мертвий», - каже Сулеман, командир загону спеціального призначення 78-го полку.
Він розповідає, що тренувався з американськими, британськими і польськими солдатами, і всі вони давали «кілька хороших порад». Але були також і «погані поради... як, наприклад, про те, як треба зачищати окопи. Я сказав їм: «Хлопці, через це нас вб’ють»».
Аналітики Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) Джек Вотлінг і Нік Рейнольдс, які вивчали двотижневу українську операцію з відвоювання двох сіл на півдні країни, у своїй нещодавній доповіді зазначають, що бойові дії продемонстрували потребу в більш колективних тренуваннях. Це допомогло б плануванню на рівні бригад, а також командирам взводів і рот.
Існує також питання про те, як Україна розгортає свої більш досвідчені сили. На початку цього року деякі американські чиновники критикували Київ за те, що він використав занадто багато досвідчених військових для марної оборони Бахмута. Польська компанія Rochan Consulting, яка також підготувала розгорнуту оцінку контрнаступу, вважає, що Україна могла б зробити більше цього літа, якби використовувала досвідчені бригади, оснащені натовською зброєю, а не нещодавно навчені бригади.
На більш позитивній ноті Вотлінг і Рейнольдс зазначають, що з артилерією стандартів НАТО Україна стала краще виявляти і знищувати ворожу артилерію контрбатарейним вогнем, що є вирішальною перевагою, яка може допомогти компенсувати більшу кількість гармат у Росії. Але перевага України збережеться лише в тому випадку, якщо її західні союзники розширять виробництво боєприпасів і зменшать кількість артилерійських систем, якими доводиться користуватися українським військам. Їй також потрібно більше обладнання для розмінування і бронетехніки для захисту піхоти.
Нарешті, всі аналітики відзначають, що російські війська продовжують вчитися у своїх супротивників і адаптують свою тактику, розосереджуючи свої лінії забезпечення, більш широко використовуючи безпілотники і більш ефективно відбиваючи українські атаки.
«Велику перевагу Росії порівняно з тим, що було 18 місяців тому, дало те, що вони зараз поважають наші сили і розуміють нашу реальну силу», - каже український урядовець.
«З точки зору гнучкості, ми все ще маємо перевагу над ними. Вони досить зашкарублі, а їхня командна структура все ще дуже вертикальна. Це означає, що їм потрібно більше часу, щоб адаптуватися до змін. Ми не повинні їх недооцінювати, не повинні думати, що вони дурні. Вони зробили деякі зміни, наприклад, почали масово використовувати безпілотники. Вони адаптуються, це факт», - сказав начальник ГУР Кирило Буданов.
Наступного року Україна, ймовірно, отримає свої перші винищувачі F-16. Вони зрештою допоможуть Україні боротися за повітряний простір, відштовхуючи російську авіацію подалі від лінії фронту. Але ці літаки не обов'язково дадуть Києву перевагу в повітрі, - кажуть Кофман і Лі. Зрештою, хід війни визначатиметься тим, як кожна сторона розпоряджатиметься своїми резервами живої сили і техніки.
«Наша велика проблема - це стійкість. Це війна за ресурсів», - каже український чиновник.
«Військові дуже рідко досягають вирішальних результатів, вони виграють битви», - прокоментував неназваний західний чиновник. У конфліктах на виснаження, таких як цей, «війну виграє економіка».