Один з наймерзенніших злочинів війни - сексуальне насилля. І військові, які вчиняють його у конфліктах, мають нести таке саме покарання, як інші злочинці - вбивці, людожери, загарбники чужої території. Розслідування, які вже відбулися, показали світові аморальність і ницість російської армії.
Офіс генпрокурора у відповідь на інформаційний запит видання ZMINA повідоми цифри встановлених та задокументованих злочинів. А скільки нерозслідуваних та таких, що неможливо встановити, невідомо.
З початку повномасштабної військової агресії РФ українські прокурори зафіксували 316 фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), зокрема серед потерпілих – 200 жінок, 114 чоловіків та 15 неповнолітніх (14 дівчат та 1 хлопець). Станом на початок вересня в Україні заочно засудили до позбавлення волі за зґвалтування чи сексуальне насильство п’ятьох російських військових.
Трьох окупантів засудили за злочини сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (далі–СНПК) – до 12 років, двох – до 10 років та 11 років відповідно, 1 вирок стосовно злочинця на початок вересня 2024 року ще не набрав законної сили. Засуджених російських військових оголосили у розшук.
Станом на початок вересня 2024 року спеціалізовані групи правоохоронців виявили факти сексуального насильства на окупованих територіях Донецької, Запорізької, Київської, Чернігівської, Херсонської, Харківської та Миколаївської областей. На основі зібраних свідчень, а також доказів, 49 російським військовослужбовцям повідомили про підозру.
Наразі прокурори скерували до суду 21 обвинувальний акт щодо 30 підозрюваних у сексуальному насильстві, зумовленому війною. Судовий розгляд в усіх кримінальних провадженнях, скерованих до суду з обвинувальними актами, здійснюється за відсутності обвинувачених – заочно. Українські суди розглядають кримінальні провадження зважаючи на місце скоєння злочинів, зокрема слухається 16 справ:
2 на території Донецької,
2 Запорізької,
4 Київської,
5 Херсонської,
2 Харківської,
1 Миколаївської областей
Позиція прокурорів щодо заочного засудження військовослужбовців збройних сил РФ в національних судах така, що насамперед враховують думку постраждалих. Якщо вцілілий орієнтується на національне правосуддя, то прокурор чи слідчий розпочинає досудове розслідування. Це роблять також для того, щоб зафіксувати злочин і зібрати докази із можливістю подальшого їх використання в міжнародних інстанціях. Адже одним із пріоритетів є притягнення вищого керівництва Росії до кримінальної відповідальності.
“Залежно від стадії кримінального провадження, бажання потерпілого, свідка чи його законного представника, до постраждалих і свідків застосовують заходи безпеки. Зокрема, проводять слухання в режимі закритих судових засідань упродовж усього провадження. А потерпілі та свідки, які є їхніми близькими родичами, у такому випадку надають суду свідчення під зміненими анкетними даними”, – кажуть в Офісі генпрокурора.
Нагадаємо, українські правоохоронці вже не раз звертали увагу, що Росія використовує сексуальне насильство як зброю війни. Схожі думки висловлювали й в ООН. Крім того, незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні в останньому звіті дійшла висновків, що регулярне застосування сексуального насильства як форми тортур відбувалось в усіх місцях незаконного ув’язнення українців.
Деяких російських військових, підозрюваних у скоєнні злочинів сексуального насильства, ідентифіковано, зокрема:
Зунеля Братова, якого підозрюють у зґвалтуванні та триманні в сексуальному рабстві жительки Херсонщини;
Олексія Нємцова, якого підозрюють у зґвалтуванні неповнолітньої на Херсонщині;
Олександра Рубанова, якого заочно відправили до в’язниці за те, що пів року ґвалтував жінку на Херсонщині;
Владіка Небієва, який отримав заочний вирок за те, що систематично вчиняв психологічне і фізичне насильство щодо жінки з Херсонської області;
Романа Попова, підозрюваного у зґвалтуванні незаконно ув’язненого чоловіка в Херсоні.
Норми міжнародного права є імперативними, а відтак, обов’язковими до виконання збройними силами як України, так і Росії. Однак військовослужбовці РФ, як і держава-агресорка загалом, цинічно і відкрито порушують установлені заборони вчинення сексуального насильства щодо жінок. Такі порушення, безперечно, є воєнними злочинами.
Про те, як російські військові злочинці, винні у сексуальному насильстві, будуть покарані, читайте у статті "Сексуальне насильство: російський метод ведення війни та політики", опублікованій у ZN,UA.