Від військових лунає багато нарікань на Наказ Міністерства оборони України №402 «Про військово-лікарську експертизу», а також питання про зміни в ньому, які б владнали проблеми навколо непридатних до військової служби.
Про проблеми з наказом №402, резервними ротами та ВЛК й про те, що з усім цим робити читайте у інтерв'ю Олени Худякової, яка на війні вже дев’ять років (від самого початку) редактору відділу соціуму ZN.UA Аллі Котляр – «Позивний «Мауглі»: «Тотальне приховування проблем не збільшує обороноздатності, а робить гострі моменти ще гострішими».
«Або ми будуємо систему, яка має на меті ефективну реалізацію певних задач – включає нормативи, правила і механізми їх застосування, а, значить мінімізує вплив людського фактору чіткістю формулювань. Грубо кажучи: більше конкретики – вужче поле для зловживань і корупції. Або беремо обтяжені рудиментами радянського спадку документи і додаємо спрощення «на злобу дня» в дусі «війна все спише». Результат – відповідний», – говорить Олена Худякова.
«Мауглі» каже, що до дискусії з «оновлення» наказу №402 потрібно залучити профільних фахівців – онкологів, психіатрів та інших.
«Не я маю коментувати перспективи людини з четвертою стадією раку, яку після операції і хіміотерапії повертають на службу, не рахуючись з її бажанням і психологічним станом», – розповідає Худякова про «перегиби на місцях».
Вона цитує свого напарника, який є військовим лікарем (травматологом) стосовно Наказу №402 та інших нормативних актів:
- Подібні документи мають складати люди, які розуміють, що таке поліклініка, операційна і що таке війна.
- Цивільна людина взагалі не уявляє, як можна на десяти квадратних метрах розмістити 10 людей. Що тимчасовим пунктом дислокації бувають сирі підвали і заброшки, і саме туди зі шпиталів нерідко повертаються визнані обмежено придатними бійці. Саме там мають знаходитися визнані ВЛК непридатними до моменту наказу по стройовій. Іноді ці локації на серйозній відстані до найближчого лікувального закладу. Як таким пацієнтам дотримуватись рекомендацій по обстеженнях і лікуванню, які прописують по виписці з шпиталів? Одна справа – люди у віці, з хронічними захворюваннями, які працюють в штабах, фінслужбі. Але нам привозять після інфарктів і інсультів бійців 50+ з окопів. З тромбозами, пожиттєво на кроворозріджуючих.
- Щодо наказу. От у нас кримінальний кодекс так не звучить: скоїв сильно поганий вчинок – сядеш, помірно поганий – на індивідуальне визначення судді. То якого біса медична документація замість того, щоб бути максимально конкретною по діагнозах, містить узагальнення, до яких додається індивідуальне визначення придатності? Пропишіть тоді конкретику – вік, стать, кількість часу, який людина провела на війні. Бо одна й та ж проблема, наприклад з опорно-руховим у людини 25-ти і у людини 55 років може мати зовсім різні наслідки і по термінах, і по перспективі відновлення.
- Більше туманних понять типу «значне/помірне порушення» – ширше простір для непрофесіоналізму і зловживань.
- І раз вже в нас існує термін «обмежена придатність», то він має бути про професійні обовʼязки, конкретну посаду, а не про роди військ. І до речі, де там сказано про непридатність до сухопутки? А для деяких командирів все, що не заборонено, дозволено.
«Мауглі» додає від себе, що зараз не лише доступ до меддопомоги, а і можливість отримати відпустку, виконувати задачі згідно зі спеціалізацією, на яку пішли місяці, іноді роки навчань – все залежить від везіння і людського фактору.
«В підрозділи, де не принижують твою гідність, де все чітко з виплатами і ставленням, бійці повертаються після тяжких поранень і травм навіть на протезах. В той же час з деяких частин людину, яка віддала службі роки життя, в разі хвороби можуть викинути, як поламану іграшку, просто під час лікування. Чи висока мотивація буде після цього?» – питає Худякова.
ZN.UA: «Чому так відбувається, на ваш погляд?»
«Поширене явище, коли люди з низькими морально-психологічними якостями, для яких їх посада і звання – не про відповідальність, а про спосіб реалізації часто нездорових амбіцій, ніяк не обмежені в самодурстві і цілком безкарні», – відповіла «Мауглі».
Усі українці хочуть перемоги. Проте всі, хто хотів піти добровольцем на фронт, уже пішли. Військові кажуть, що виснажені й потребують ротації. Однак ті, хто наразі залишився в тилу, замінювати їх не поспішають. А дехто намагається ухилитися від мобілізації всіма законними й не дуже шляхами. Чому це відбувається пише Алла Котляр у статті «Чому чоловіки бояться мобілізації і що з цим робити. Відповіді психолога» на ZN.UA.