Після «перемоги» на п'ятих так званих президентських «виборах» російський диктатор Владімір Путін може стати найнебезпечнішим з точки зору короткострокової і довгострокової безпеки Східної і Центральної Європи, пишуть у колонці для The HILL Марк Тот (оглядач тем національної безпеки і зовнішньої політики) та полковник у відставці Джонатан Світ, який прослужив 30 років офіцером військової розвідки.
Аналітики згадують нещодавно оприлюднений секретний звіт німецької розвідки про те, що Росія може напасти на країну НАТО (країни Балтії або Фінляндію) вже у 2026 році. Автори вважають, що слід розглянути й інші сценарії «Червоної команди» (групи, яка грає роль ворога, – ред.), враховуючи позиції НАТО в Угорщині і Словаччині та те, як США все більше «відволікаються на безладну політику передвиборчого року».
Тим часом президент Франції Еммануель Макрон, Польща та Естонія не виключають введення західних військ в Україну. Макрон підвищив ставки, оголосивши російсько-українську війну «екзистенціальною». У поєднанні з зусиллями президента Чехії Петра Павела, спрямованими на забезпечення фінансування 800 тисяч артилерійських снарядів, «вікно можливостей для перемоги Кремля, можливо, закривається».
«Питання в тому, чи зможе Путін відповісти ескалацією війни. Чи може він напасти на країни Балтії або Молдову? Чи деінде? НАТО має очікувати удару по одному зі своїх членів, а Путін явно вважає країни Балтії найслабшою ланкою НАТО», – зазначають Тот і Світ.
Вони вважають, що Путін може завдати обмеженого удару за межами України з кількох причин – щоб прискорити перемогу або зберегти контроль над Донбасом і Кримом в умовах поразки, що насувається. У будь-якому випадку, він кине виклик тому, що він вважає розділеним НАТО, і змусить його прийняти критично важливе рішення: Захищати НАТО чи захищати Україну?
«Перевага Росії в артилерії і її здатність підтримувати безперервні «м'ясні атаки» виявилися вирішальними у рішенні ЗСУ тактично відступити в лютому з Авдіївки. Згодом Путін висміяв ідею переговорів із Зеленським «лише тому, що в [України] закінчуються боєприпаси». Тим не менш, ця «перевага» дала Путіну лише кілька кілометрів, а не сотні, які йому потрібні для перемоги над Україною», – зазначають аналітики.
Вони вважають, щоб вийти з глухого кута, Путін повинен змінити розрахунки НАТО і готовність його членів продовжувати забезпечувати військові зусилля України. Переведення НАТО в оборонну позицію шляхом нанесення ударів по цілях зі звичайних озброєнь в країнах Балтії може стати одним із способів відвернути зусилля НАТО від України, навіть якщо це загрожує всеосяжною відповіддю з боку Альянсу.
«Ескалація конфлікту з метою його деескалації є часто використовуваною російською дипломатичною і військовою тактикою, відомою як «доктрина Гєрасімова». Ідея полягає в тому, щоб створити хаос, а потім скористатися ним. Путін може застосувати цю тактику, щоб створити безлад у Брюсселі і протидіяти сміливій заяві Макрона про готовність відправити французькі війська в Україну», – вважають Тот і Світ.
Під час своєї промови після «виборів» 17 березня Путін сказав: «Всім зрозуміло, що цей конфлікт між Росією і НАТО буде лише одним кроком від Третьої світової війни». Путін не може відступити, оскільки це принизить його і Росію, а також призведе до його власного падіння. Ця промова свідчить про те, що він готовий піти на ескалацію за межами України, щоб перемогти всередині України. І НАТО має бути готовим до цього, зазначають аналітики.
Міністр оборони США Ллойд Остін і новопризначений голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Сі Кей Браун-молодший взяли участь у 20-му засіданні Контактної групи з питань оборони України в німецькому Рамштайні у вівторок. У саміті взяли участь п'ятдесят країн, проте його масштаби вже не є достатніми.
Союзники по НАТО повинні розпочати активне планування захисту Європи від будь-якої потенційної російської агресії, і вони повинні зробити це в двох паралельних часових рамках:
- перший – у найближчій перспективі, поки триває війна в Україні;
- другий – на випадок відновлення бойових дій через 10-20 років після її завершення.
Україна – це лише перший крок Путіна. Він хоче більшого, і він про це сказав. Криму було недостатньо в 2014 році, щоб вгамувати його апетит до домінування в Чорному морі, і України буде недостатньо, якщо він переможе.
Путін, незважаючи на те, що ми видаємо бажане за дійсне, нікуди не дінеться. Щодня його пропагандистські ЗМІ нагадують нам, що Москва має намір відновити свою імперію. Тому Естонія, Литва і Латвія є найбільш вірогідними кандидатами, якщо Путін вирішить піти на ескалацію проти НАТО з метою деескалації. Потенційно це може бути і Польща. НАТО повинна бути пильною і проактивною на сторожі.
«Путін може розраховувати на те, що Вашингтон і Брюссель не захочуть ризикувати йти на Третю світову, виконуючи свої зобов'язання перед НАТО щодо захисту країн Балтії. У цьому відношенні він може виявитися правим або, принаймні, створити значний хаос всередині НАТО, оскільки альянс шукає консенсус щодо того, як реагувати. Вашингтон, Лондон, Париж і Брюссель повинні повністю позбавити Путіна цієї ідеї. Захід повинен чітко дати зрозуміти Путіну, що будь-яка спроба ескалації війни в Європі призведе лише до швидкої і рішучої ескалації з боку НАТО», – резюмують експерти.
Путіну необхідне міжнародне визнання результатів президентських виборів. Це посилює його позиції на переговорах із Заходом. Та хіба можна вважати вибори легітимними, якщо вони відбуваються й на тимчасово окупованих територіях? Про те, що буде після президентських виборів у Росії, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко у статті «Путін виграв вибори в Путіна. Що далі?»