Потенційну перемогу над Джо Байденом на президентських виборах у листопаді 2024 року Дональд Трамп намагається забезпечити собі за рахунок гіперболізованої критики та зміні теми – замість того, щоб брати на себе зобов'язання щодо складного політичного вибору, який може не сподобатися певній групі виборців. І ЗМІ, які змагаються в антитрампізмі, більше не можна довіряти на рахунок скептичного й реалістичного висвітленню того, що Трамп може зробити на посаді президента, вважає член редакційної колегії The Wall Street Journal Холман Дженкінс-молодший.
«Американський народ не хоче, щоб Росія перемогла в Україні, не хоче, щоб війна розширювалася і не хоче, щоб вона затягнулася», – зазначає він, зауважуючи, що у США протягом останніх десятиліть спір між політичними опонентами йде щодо дуже невеликих розбіжностей, «які сильно перебільшуються» й питання України є одним з таких.
Нижче наводимо думки оглядача WSJ Дженкінса-молодшого.
За будь-якою реалістичною політичною логікою, обидва президенти вітали б укладення угоди про припинення бойових дій, на яку погодилася б Україна. Трамп сказав небагато (а Байден ще менше), окрім того, що він закінчить війну «за 24 години», використовуючи американські військові поставки як важіль тиску на Росію, а не на Україну, як він уточнив. Трамп любить бути зіркою. Наскільки я можу судити, жодного разу за своє довге життя він не підходив до такого моменту в дусі благання і умиротворення. Тож якщо його підлеглі погрожуватимуть режиму Путіна значним збільшенням американської військової допомоги, це буде щонайменше гамбіт у його стилі.
Постійно повторюваний рефрен про те, що він продасть Україну, не відображений ні в чому, що Трамп коли-небудь говорив або робив, включаючи його знаменитий телефонний дзвінок президенту Володимиру Зеленському у 2019 році.
Нещодавно у Washington Post Трамп «вихваляв» російську «військову машину». Будь-кому, хто вивчить стенограму, буде важко побачити в його словах щось інше, окрім заклику до збільшення витрат НАТО на протидію Росії.
Для друзів України справжнім приводом для занепокоєння має бути дрейф США, який вже спостерігається за Байдена, коли війна випереджає обмежений апетит обох партій до інвестицій чи судових ризиків. Згадайте глобальну непритомність після того, як французький президент Еммануель Макрон згадав про можливість введення військ НАТО [в Україну]. Як можна було не звернути увагу і не визнати, що таке підвищення ставки може знадобитися до того, як Путін вийде з гри?
Байден, зрозуміло, віддає перевагу «обмеженій» війні. Його команда завжди говорила, що очікуваним результатом є переговори. Однак, не зумівши прибити свої прапори до жодних оголошених умов, він, схоже, переконав Путіна у тому, що США здадуться.
У невиборчі роки навіть експерти визнають, що події домінують над президентами, а не навпаки. Великі імперативи – такі як Холодна війна – є імперативами для обох партій. Президентство Трампа, безсумнівно, буде іншим досвідом і матиме дещо інші результати, ніж президентство Байдена, але насправді важко заздалегідь знати, які саме.
Справді кричущим сигналом щодо України є те, що жодна з партій, які входять до коаліції, не надто віддана своїй справі. Трамп, як правило, не говорить нічого зрозумілого про 60 мільярдів доларів, які зависли в Конгресі, не кажучи вже про те, що Путін коли-небудь збирався дати нам дешеву перемогу.
1 трильйон з гаком доларів, які Байден хоче витратити на прощення студентських кредитів і субсидування електромобілів, якби вони були виділені Україні, справді могли б закінчити війну за 24 години. Путін уклав би найкращу угоду, яку тільки міг би укласти, побачивши, що його перебили. Але зауважте, що лише один кандидат хоча б словом натякнув на те, що він може розглянути можливість підвищення ставок, і це Трамп.
Минулого тижня Байден пропустив ключову змінну, посилаючись на січневе звернення Рузвельта 1941 року «Про стан справ у державі». У 1939 році Рузвельт збільшив витрати на оборону на 10%, у 1940 році – на 31%, а в 1941 році, за 11 місяців до Перл-Харбору – на 259%.
Військові витрати зросли з 1,2% ВВП до 5,1%, тоді як витрати на оборону скоротилися в реальному вираженні за три роки перебування пана Байдена на посаді.
Хто переможе на виборах у листопаді, може мати менше значення, ніж те, скільки мандатів він принесе з собою [важливо, хто переможе на виборах до Конгресу]. Наявні ресурси, а не те, хто буде президентом, визначатимуть варіанти та визначатимуть політику США в Україні після 2024 року, як і зараз.
Нагадаємо, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко вважає, що перемога на виборах президента США республіканця Дональда Трампа може ускладнити ситуацію в Україні, позаяк він є непередбачуваним політиком. Втім, Трамп може дати Україні всю необхідну зброю.